АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.

СуддівКравець В.А., Кулікової С.В.

при секретаріПотапьонок К.В.,

за участю відповідача ОСОБА_5,

представника апелянта Саєнко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю Саєнко ЮліїМиколаївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено, поділено спільне майно подружжя, в тому числі визнано за кожним з подружжя по 1/2 частині квартири за адресою у АДРЕСА_1. /а.с. 36-37/

№ справи 759/9374/13-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/11431 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Наборзняк М.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю Саєнко Ю.М., яка не брала участь у розгляді справи, подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема справа розглядалась без участі апелянта, на квартиру, що була предметом спору, накладено арешт в якості забезпечення позову Фірми "Т.М.М." - ТОВ до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики. На підставі виконавчого листа у справі 2-2666, виконавчого провадження №53203830 Святошинським районним відділом ДВС здійснюються дії про опис та продаж майна боржника, яким є відповідач по відношенню до апелянта. При цьому, ОСОБА_5 (відповідачем) постійно вживаються дії, які унеможливлюють та ускладнюють виконання рішення, в тому числі і цей судовий процес про поділ майна подружжя. Вказувала на те, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК). Також вказувала на те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2009 р., яке набрало законної сили, позов задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_5 1 532 136,90 грн. основного боргу та 210 509,25 грн. штрафних санкцій, отже суд першої інстанції, в порушення закону, здійснив поділ майна, і не врахував існуючі борги відповідача, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним судом України у справі № 6- 539цс16 від 14.09.2016 р. Крім того, для здійснення поділу нерухомого майна відповідач був зобов'язаний надати суду Витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, який підтверджує право власності відповідача на нерухоме майно, що підлягає поділу, а майно, яке перебуває під арештом (квартира № 78) і забороною відчуження, не могло бути відчужене відповідачем шляхом поділу майна між подружжям. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника апелянта, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 05 квітня 1983 року Міським відділом РАГС м. Маріуполя було зареєстровано шлюб позивача - ОСОБА_7 з відповідачем - ОСОБА_5 Від шлюбу відповідач та позивач мають двох повнолітніх дітей.

На день звернення до суду шлюб не розірвано.

За період шлюбу подружжям було придбано нерухоме майно: квартира за адресою АДРЕСА_2, яка придбана відповідачем за спільні сімейні кошти на підставі інвестиційного договору від 29.04.2005 року, тобто за період шлюбу та є спільним майном подружжя. Вартість квартири становить 1 млн. грн.

Також позивачем був наданий перелік рухомого майна, яке було придбане за спільні кошти подружжя в період з 05.04.1983 р. по 20.06.2013 р. , тобто за період шлюбу та є спільним майном подружжя.

Загальна вартість спільного майна подружжя становить 1 234 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 69 СК України про те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Встановивши, що угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між позивачем та відповідачем не досягнуто, за період шлюбу подружжям було набуто спільне майно, встановивши його перелік та загальну вартість, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що нажите та набуте сторонами майно повинно бути поділено між подружжям у рівних частках.

Доводи апеляційної скарги, про те, що на квартиру, що була предметом спору, накладено арешт в якості забезпечення позову Фірми "Т.М.М." - ТОВ до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики, колегією суддів не приймаються до уваги, на підставі наступного.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ч. З ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. ч. 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом першої інстанції визнано лише ідеальні частки подружжя, а саме по 1/2 частині квартири в цьому майні без його реального поділу і залишено квартиру у їх спільній частковій власності.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, в порушення закону, здійснив поділ майна, і не врахував існуючі борги відповідача, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним судом України у справі № 6- 539цс16 від 14.09.2016 р., колегією суддів також не беруться до уваги, оскільки боргові зобов'язання подружжя не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фірма "Т.М.М." - ТОВ відповідно не позбавлена можливості цим рішенням звертатись до сторін з вимогами про захист свого порушеного права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю Саєнко Юлії Миколаївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: