ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року № 22-а-8219/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Попка Я.С., Носа С.П.,
при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства фірми «АМН Транс» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень №0001221703/043913 та №0000022401/043908 від 21 червня 2007 року.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства фірми «АМН Транс» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022401/043908 від 21 червня 2007 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач, покликаючись у скарзі на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у ній, не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим, вона підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. за результатами якої складено акт №5519/23-222/7/25 347294 від 16.06.2007 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення №0001221703/043913; №000002241/043908 від 21.06.2007 р. про донарахування та стягнення відповідно 811,85 грн. податку з доходів з найманих працівників та 1623,7 грн. санкцій, 145 800 грн. санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі.
Як встановлено судом першої інстанції відповідно до акту перевірки позивач виплатив водіям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 добові на загальну суму 6245 грн., які фактично працівниками позивача не являлись і надавали послуги по транспортуванню на підставі цивільно-правових угод і з виплачених сум позивач як податковий агент не утримав податок з доходів фізичних осіб в сумі 811,85 грн.; позивач відчужив основний засіб - сідловий тягач Volvo FH-12, 1998 р.в., державний номер 01010 ТЕ за 145800 грн. з ПДВ згідно договору від 03.01.2006 р., який перебував у податковій заставі згідно акта опису від 14.06.2005 р. №68887/724-0135 без погодження з Тернопільською ОДПІ.
Судом першої інстанції правильно визначено про незаконність акту опису активів №68887/7/24-0135, оскільки відповідно до п. 8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 право податкової застави не потребує письмового оформлення. Опис активів застосовується лише при адміністративному арешті активів платника та при реалізації активів для погашення податкового боргу. Також в порушення вимог рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 р. у справі № 1-9/2005 відповідач поширив право податкової застави на активи позивача не адекватно сумі боргу.
Згідно ст. 121 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 відрядження, які передбачають і виплати добових, базуються на трудових відносинах і проводяться за розпорядженням адміністрації роботодавця, що до стосунків, пов’язаних з виконанням цивільно-правових угод ніякого відношення не мають. Отже, відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач зобов’язаний був нарахувати, утримати з джерела виплати податок з доходів фізичних осіб і перерахувати суму до бюджету, тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відмову в цій частині в задоволенні позову.
Оскільки ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. залишено без змін постанову господарського суду Тернопільської області від 02.12.2005 р., якою рішення відповідача №0000822302/0/61312 від 13.09.2005р. скасоване, як незаконне з моменту його прийняття, то позивач був вправі вільно розпоряджатися своїми активами в тому числі й основними засобами без згоди відповідача, а отже і сідловим тягачем Volvo FH-12, враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у ній, не відповідають обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову господарського суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року у справі № 13а/18-362 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Я.С. Попко
С.П. Нос
Повний текст рішення виготовлений 06.11.2009 р.