АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/754/17 Номер провадження 22-ц/786/2660/17Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року по справі за позовом кредитної спілки «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року кредитна спілка «Турбота-Полтава» (далі - КС «Турбота-Полтава») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 20 жовтня 2012 року між сторонами було укладено договір №272-БРЖ, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 20000 грн., а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі 40 % річних. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов'язання, станом на 25 серпня 2017 року має прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 142529,52 грн., що включає в себе: 18700, 00 грн. - залишок несплаченого тіла кредиту; 32920, 39 грн. - заборгованість по процентам; 65840,78 грн. - подвійні відсотки згідно п. 5.3 даного договору; 22249, 26 грн. - донарахування суми з урахуванням інфляції; 2819,09 грн. - нарахування 3%.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь КС «Турбота-Полтава» заборгованість за кредитним договором №272-БРЖ від 20 жовтня 2012 року в розмірі 142529,52 грн. та судовий збір.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року позовні вимоги КС «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь КС «Турбота-Полтава» заборгованість за кредитним договором №272-БРЖ від 20 жовтня 2012 року в сумі 95388 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу КС «Турбота-Полтава» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що КС «Турбота-Полтава» є юридичною особою, в установленому законом порядку проведена її державна реєстрація, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ серії АА №586548.

20 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та КС «Турбота-Полтава» було укладено кредитний договір №272-БЖР, відповідно до умов якого КС «Турбота-Полтава» надала відповідачу кредит у розмірі 20000 грн. Позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі 40 відсотків річних. Строк дії кредитного договору визначений у 24 місяці, тобто з 20 жовтня 2012 року по 20 жовтня 2014 року.

Крім того, у п. 8.1. договору сторони передбачили, що договір діє до повного виконання.

Згідно п. 5.1 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

На виконання умов кредитного договору, 20 жовтня 2012 року КС «Турбота-Полтава» видала, ОСОБА_2 кредит в сумі 20000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №187 про отримання коштів.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги пояснення допитаної в якості свідка ОСОБА_3, яка є головою КС «Турбота-Полтава» стосовно того, що вона особисто укладала кредитний договір з відповідачем ОСОБА_2, яка в той же день 20 жовтня 2012 року отримала кошти в сумі 20000 грн. Також зазначила, що неодноразово особисто телефонувала ОСОБА_2 та повідомляла про необхідність сплати коштів по кредитному договору, на що остання кожного разу давала обіцянки погасити заборгованість, а несплату пояснювала складними матеріальними та сімейними обставинами. Крім того пояснила, що ОСОБА_2 є членом кредитної спілки, особисто писала заяву про надання їй кредиту.

На 20 жовтня 2014 року відповідач належним чином не виконала взяті на себе договірні грошові зобов'язання щодо сплати отриманого кредиту та відсотків за користування ним.

Про наявну заборгованість за кредитним договором КС «Турбота-Полтава» повідомляла ОСОБА_2 листом №74 від 14 вересня 2016 року та неодноразово в телефонному режимі.

З дня отримання кредиту, відповідачем здійснено оплату по кредитному договору в сумі 2750 грн., а саме: 1300 грн. - по тілу кредиту та 1450 грн. - по відсотках.

Станом на 25 серпня 2017 року заборгованість відповідачки ОСОБА_2 перед КС «Турбота-Полтава» складає 142529 грн.52 коп. та включає в себе: 18700 грн.00 коп. - залишок несплаченого тіла кредиту; 32920 грн. 39 коп. - заборгованість по процентам; 65840 грн. 78 коп. - подвійні відсотки згідно п.5.3 даного договору; 22249 грн. 26 коп. - донарахування суми з урахуванням інфляції; 2819 грн. 09 коп. - нарахування 3%.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту відповідач зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у порушення зазначених норм ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконує.

Однак, при цьому, суд зменшив розмір заборгованості за відсотками, відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що спірний догів був підписаний в наслідок невиконання договорів укладених у 2008 році між нею, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та КС «Турбота-Полтава» на загальну суму 22000 грн. та фактично кошти в розмірі 20000 грн. вона не отримувала не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як вже зазначалося матеріали справи містять видатковий касовий ордер від 20 жовтня 2012 року про отримання коштів в розмірі 20000 грн. підписаний ОСОБА_2 власноручно.

Сторонами, як сам договір, так і факт отримання коштів в судовому порядку не оскаржувався.

Доводи наведені в апеляційній скарзі, що КС «Турбота-Полтава» не має права надавати фінансові послуги оскільки не набула статусу фінансової установи та не отримала ліцензії на надання фінансових послух є безпідставними виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку. Кредитна спілка набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААВ № 340140 КС «Турбота-Полтава» зареєстрована 16 вересня 2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про кредитні спілки» ліцензуванню в кредитних спілках підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно з п. 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 року № 146 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1225/8546, (в редакції станом на момент укладення спірного договору) діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

Отже, кредитна спілка вправі використовувати кошти пайового капіталу для надання членам кредитної спілки кредитів без отримання ліцензії.

Членство ОСОБА_2 в даній кредитній спілці підтверджується її заявою про прохання прийняти її в члени КС «Турбота-Полтава» від 20 жовтня 2012 року та протоколом засідання спостережної ради КС «Турбота-Полтава» від 20 жовтня 2012 року відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято до складу членів кредитної спілки та присвоєно їй номер членського білету 349.

Посилання ОСОБА_2 на неправильність розрахунку зробленого КС «Турбота-Полтава» не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки як вже зазначалось кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем власний розрахунок не надавався, клопотання про проведення відповідної експертизи не заявлялося.

Відносно доводів відповідача, щодо неправильного застосування судом положень ст. 625 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що вони є безпідставними та не тягнуть скасування чи зміну рішення суду першої інстанції.

Так, ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 625 та 1048 ЦК України інфляційні, 3% річних та проценти за позикою входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) та проценти за позикою, визначені договором (ст. 1048 ЦК України), підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу в межах строку дії кредитного договору.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та сум, визначених ст. 625 ЦК України.

Безпідставними також є доводи ОСОБА_2 стосовно розміру пені та позовної давності для неї в 1 рік, оскільки відповідно до матеріалів справи вимога позивачем щодо стягнення пені не заявлялася, в розрахунку не вказувалася та рішенням суду не стягувалась.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до відсотків, тоді як положення даної статті можна застосувати лише для зменшення розміру пені, вимоги щодо стягнення якої не заявлялися.

Тоді як, відповідно до змісту ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги, але не вимог скарги. Зокрема, суд не може вийти за межі клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу тому, що вихід за межі такого клопотання є порушенням основного принципу цивільного судочинства - принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 11 ЦПК України, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи в межах вимог, заявлених особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що інші особи, які беруть участь у справі рішення суду не оскаржили, тобто, погодилися із ним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вправі перевіряти законність судових рішень відносно осіб, які не подали апеляційну скаргу, оскільки в силу принципів змагальності (ст. 10 ЦПК України, та диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) ці особи, самі визначають свою процесуальну поведінку - оскаржувати рішення суду чи не оскаржувати. Відтак, у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення суду як в тій частині яка не оскаржена, так і відносно осіб, які рішення суду не оскаржити, тобто погодились із ним.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна