Справа № 369/2063/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.

Провадження № 22-ц/780/5299/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 46 06.12.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Міськрайонного управління в Києво - Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Садівничого товариства « Воїн-3 » про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі рішення сільської ради вони отримали державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,06га та 0,06га в Садівничому товаристві «Воїн-3» з цільовим призначенням для ведення садівництва. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від точки В до Г проходить межова споруда, а саме рівчак, в якому збирається вода. Дана споруда також слугує для того, щоб не затоплювати підвали садових будинків, в тому числі позивачів. Проте відповідач ОСОБА_2 почала його засипати піском та землею, в результаті чого в підвалі та на першому поверсі будинку позивачів почала збиратись вода. На їх зауваження відповідач повідомила, що це є її земельна ділянка та вона має на неї державний акт. Вважають, що свідоцтво про право власності на земельну ділянку видано з порушенням норм чинного законодавства. Так, згоди на передачу земельної ділянки, на якій розміщений рівчак, як межової споруди, вони не надавали, а така згода відповідно до ст.108 ЗК України є обов'язковою. Також їх, як суміжних землевласників, не було повідомлено про встановлення межових знаків в натурі. Про порушення свого права їм стало відомо у 2015 році, коли відповідач почала встановлювати паркан на місцевості, хоча до цього часу жодних перешкод в користуванні не чинила. Тому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили суд визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1) номер 30771561 видане реєстраційною службою Києво-Святошинскього районного управління юстиції Київської області 10 грудня 2014 року недійсним.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, видане реєстраційною службою Києво-Святошинскього районного управління юстиції Київської області 10 грудня 2014 року на ім'я ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, не повне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що належними відповідачами у справі є Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області та державний реєстратор Ходаківська С.В., оскільки саме останні були наділені повноваженнями щодо здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Вказує, що обраний позивачами спосіб захисту їх прав не підлягав задоволенню. Зазначає, що існування межової споруди, в розумінні статті 108 Земельного Кодексу України, не є підставою для визнання свідоцтва про право власності недійсним. Вважає, що суд мотивував свої рішення виключно висновком судової комплексної експертизи, який складений з порушенням норм ЦПК України та інших нормативно-правових актів, оскільки експерту заборонено за власною ініціативою самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню. Зазначає, що свідоцтво про право власності на земельну ділянку було видано відповідно до норм законодавства, без будь -яких порушень.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що оскаржуване свідоцтво видане з порушенням законодавства, суперечить закону та порушує права позивачів. Суд зазначив, що пояснення відповідача щодо неналежного висновку експерта до уваги не бере, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень суду не надано, а подані письмові заперечення не спростовують висновків експерта.

Однак, такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3, 4 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №7/3 від 20 травня 1997 року надано ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,08га в с. Гореничі, СТ «Воїн-3» із земель запасу сільської ради під індивідуальне садівництво та будівництво садового будинку у спадкове довічне користування.

Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №20/10 від 20 червня 2000 року передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_9 площею 0,06 га на 21 км Житомирського шосе, СТ «ВОін-3» для ведення садівництва.

16 червня 2001 року ОСОБА_9 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, для ведення садівництва, яка розташована на території Гореницької сільської ради, СТ «Воїн-3».

Відповідно до опису меж, вказаного в акті: від точки А до Б - землі загального користування (вул.10-та), від Б до В - ОСОБА_3, від В до Г - землі сільської ради, від Г до А - ОСОБА_10.

18 листопада 2008 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, для ведення садівництва, яка розташована на території Гореницької сільської ради, СТ «Воїн-3», кадастровий номер 3222482001:01:004:0144.

Відповідно до опису меж: від А до Б - землі загального користування (вул.10-та), від Б до В - ОСОБА_11, від В до Г - ОСОБА_2, від Г до А - ОСОБА_9.

26 жовтня 2003 року ОСОБА_2 було направлено заяву про передачу їй безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 1150 кв.м в садовому товаристві «Воїн3», земельна ділянка знаходиться в межах Гореницької сільської ради.

Відповідно до плану встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2, виготовленого ТОВ «Екер» в 2005 році межі земельної ділянки: від А до Б - землі загального користування (проїзд), від Б до В - землі СТ «Воїн3», від В до Г - ОСОБА_11 та від Г до А - землі сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №12 від 14 січня 2005 року затверджено технічну документацію та проект із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю 31-му члену садівницьких товариств, згідно додатку; передано у власність земельні ділянки 31-му члену садівницьких товариств, згідно додатку, загальною площею 2,3119 га, з них багаторічні насадження 2,2204 га, інші 0,0915 га.

Згідно додатку ОСОБА_2 (№4) було затверджено документацію на земельну ділянку площею 0,1098 га, всього с/г угідь 0,1065 га, з них багаторічні насадження 0,1065га, інші 0,0033 га.

У 2014 році за замовленням ОСОБА_2 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для колективного садівництва. У пояснювальній записці вказано, що під час оформлення землевпорядної документації виникли розбіжності стосовно площі земельної ділянки ОСОБА_2, і остання виявила бажання встановити (відновити) межі земельної ділянки в натурі та виготовити відповідну технічну документацію.

За замовленням ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_12 було виготовлено кадастровий план на земельну ділянку площею 0,1098 га, з них сільськогосподарські землі 0,1021 га, забудовані землі 0,0077 га. Опис меж: від А до Б - землі загального користування (проїзд), від Б до В - землі СТ «Воїн3», від В до Г - ОСОБА_11 та від Г до А - землі сільської ради.

10 грудня 2014 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,1096 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, садівниче товариство «Воїн-3», з цільовим призначенням для колективного садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

09 червня 2015 року складений акт прийому-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки ОСОБА_2, який підписаний ОСОБА_2 та суміжним землевласником ОСОБА_11.

Відповідно до ч.1,2 ст.108 Земельного Кодексу України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи №11589/41 від 29 грудня 2016 року, що була призначена у справі відповідно до ухвали Києво-Святошинського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2016 року, канал (дренажна канава) входить до внутрішньогосподарської меліоративної системи садового товариства «Воїн-3», розташований між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та по фактичному користуванню канал розташований між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що каналом (дренажною канавою) мають право користуватися як позивачі так і відповідач, вона є спільною у використанні ними, у відповідності до ст.108 Земельного кодексу України. Тому, територію (земельну ділянку), на якій розташований канал (дренажна канава) заборонено передавати у власність лише однієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Суд першої інстанції визнаючи недійсниим свідоцтво про право власності на земельну ділянку та встановивши порушення вимог ст. 108 Земельного кодексу не звернув уваги на те, що свідоцтво було видано на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №12 від 14 січня 2005 року про затвердження технічної документації та проекту із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю та подальших дій державного реєстратора щодо видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, які позивачами не оскаржуються.

Тобто , при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що в разі виявлення порушення земельного законодавства при виготовленні технічної документації Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не могла затверджувати її та виносити відповідне розпорядження в частині відповідача, а в подальшому державний реєстратор проводити дії щодо видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Зазначене розпорядження є підставою для видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку відповідачу. Позивачі в своїй позовній заяві вимог щодо скасування розпорядження в частині відповідача не заявляли та не ставили питання про оскарження дій державного реєстратора, отже підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Міськрайонного управління в Києво - Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Садівничого товариства « Воїн-3 » про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: