463/2389/15-а

2-а/463/2/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_6 районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, –

встановив:

Позивачі звернулися в суд з адміністративним позовом до відповідача, просять визнати протиправним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_6 районної адміністрації Львівської міської ради № 101 від 27 березня 2015 року «Про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території на вул. Личаківській, 165 в м. Львові». 

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 районної адміністрації Львівської міської ради заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як наявний спір про право.

Дане клопотання підтримав представник третьої особи. Позивач та її представник заперечили проти клопотання, покликаючись на те, що спір є публічно-правовим.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

На основі аналізу ст. 15 ЦПК України, ст. 17 КАС України Верховний Суд України в складі судових палат у цивільних та адміністративних справах під час розгляду цивільної справи № 6-2554цс16 сформулював правову позицію від 14.12.2016р., згідно з якою роз’яснив, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Ураховуючи положення ст. 1 ЦПК України,  та ст. 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, спір в даній справі виник між фізичною особою, як суб’єктом приватного права та органом місцевого самоврядування, як суб’єктом владних повноважень з приводу оскарження розпорядження органу місцевого самоврядування про демонтаж самочинно влаштованої альтанки на прибудинковій території.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під час розгляду цивільної справи № 6-162цс15 Верховний Суд України вказав, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Вказане свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, яке спрямоване на припинення у фізичної особи цивільних прав, зокрема і позивачів, які заперечують проти демонтажу самовільно влаштованої мешканцями будинку альтанки, не здійснює владних управлінських функцій та не виступає суб’єктом владних повноважень, у зв’язку з чим, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 157 ч.1 п.1, 165 КАС України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, суд, –

ухвалив:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_6 районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи Львівська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання протиправним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування- закрити.

Роз’яснити позивачам, що розгляд таких справ відноситься до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя: Леньо С. І.