Справа № 2-807/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2008 року     Рівненський міський суд

в особі судді     Гладюк Г.Л.,

при секретарі     Радюк Ю.Ю.,

з участю позивачки     ОСОБА_1,

та її представника     ОСОБА_2,

представника відповідача     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ВАТ "Рівнеазот" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказує, що з 27.09.1983 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, з 14.09.2005 року працювала на посаді завідувача ( коменданта) гуртожитку № 1 ВАТ "Рівнеазот". Наказом №279 від 16.03.2007 року та наказом № 692 від 12.07.2007 року на неї було накладено дисциплінарні стягнення у виді догани, а наказом № 847-ВК від 23.08.2007 року її звільнено з роботи з 27.08.2007 року за п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважаючи, що всі накази щодо неї є незаконними, просить позов задовольнити, поновити її на попередній роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно просить відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 17 000 грн., покликаючись на те, що в результаті неправомірного звільнення з посади вона зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки, змушена прикладати додаткові зусилля для пошуків нової роботи .

Згідно письмових заперечень на позов, ВАТ "Рівнеазот" вказує, що працюючи на посаді завідувача гуртожитку № 1 ЖКД ВАТ "Рівнеазот " ОСОБА_1 протягом 2007 року неодноразово порушувала трудову дисципліну, за що наказами № 297-ВК від 16.03.2007 року та № 692-ВК від 12.07.2007 року до неї було застосовано дисциплінарні стягнення у виді догани. Після застосування вказаних дисциплінарних стягнень, було виявлено, що ОСОБА_1 допустила ще одне порушення трудової дисципліни - порушення правил реєстрації в гуртожитку громадян, які прибули та вибули. Тому , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, попередню роботу позивачки, власником було прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 більш суворий вид дисциплінарного стягнення -звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Покликаючись на те, що ОСОБА_1 звільнена на законних підставах, з дотриманням порядку передбаченого трудовим законодавством, за попередньою згодою профспілкового комітету, відповідач вважає, що вимоги позивачки про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягають. Необгрунтованою та безпідставною вважає й вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, покликаючись на те, що

позивачка не надала жодних доказів на підтвердження заподіяння їй такої шкоди та вини відповідача у цьому.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2Ю, позов підтримали. Пояснили, що з 14.09.2005 року позивачка працювала на посаді завідувача гуртожитку № 1 ЖКД ВАТ "Рівнеазот". Наказом № 847-ВК від 23.08.2007 року звільнена з цієї посади з 27.08.2007 року згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Підставою для звільнення вказано наказ № 297 від 16.03.2007 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення за порушення правил вселення в гуртожиток, який є незаконним, але своєчасно не був оскаржений, наказ № 692 від 12.07.2007 року про накладення дисциплінарного стягнення - догани, за невиконання розпорядження директора з соціальних питань, який визнаний неправомірним за рішенням суду та порушення, виявлені працівниками КРВ підприємства при вибірковій перевірці правильності і повноти оприбуткування грошових коштів за проживання в гуртожитку, з приводу яких порушена кримінальна справа і триває досудове слідство. Вважають всі вищевказані накази незаконними, покликаючись на те, що підстав для застосування до позивачки дисциплінарних стягнень не було. Окрім того вказують, що наказ № 847-ВК від 23.08.2007 року виданий неправомочною особою, яка не наділена правом прийняття і звільнення з роботи та накладення дисциплінарних стягнень, згода профспілкового комітету на розірвання договору з позивачкою також була надана на прохання неправомочної службової особи. Покликаючись на викладені обставини, зазначаючи, що порушенням законних прав позивачки їй заподіяна моральна шкода , яка виразилась в душевних стражданнях, в порушенні спокою, повноцінного сну, в погіршенні здоров'я та психоемоційного стану, у втраті нормальних життєвих зв'язків, в необхідності прикладати додаткові зусилля для пошуків роботи, просять позов задовольнити, поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача гуртожитком № 1 ЖКД ВАТ "Рівнеазот" , стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2007 року до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі та 17 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що працюючи на посаді завідувача гуртожитку № 1 ЖКД ВАТ "Рівнеазот" ОСОБА_1 протягом 2007 року неодноразово порушувала трудову дисципліну та неналежно виконувала свої трудові обов"язки.. Наказом № 297-ВК від 16.03.2007 року за порушення правил вселення в гуртожиток їй була оголошена догана. Наказом № 692-ВК від 12.07.2007 року до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання розпорядження директора з соціальних питань. Після застосування вказаних дисциплінарних стягнень, при вибірковій перевірці правильності і повноти оприбуткування грошових коштів одержаних за проживання в гуртожитку, працівниками КРВ підприємства було виявлено порушення позивачкою правил реєстрації громадян, які прибули та вибули. Тому , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, попередню роботу позивачки, власником було прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 більш суворий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. До застосування дисциплінарного стягнення від ОСОБА_1 було відібрано письмове пояснення з приводу виявлених порушень. Питання про надання згоди на розірвання договору з позивачкою за п.3 ст.40 КЗпП України розглядалось в її присутності 21.08.2007 року на засіданні профспілкового комітету ВАТ "Рівнеазот". Така згода була отримана, про що свідчить витяг із протоколу засідання первинної профспілкової організації ВАТ "Рівнеазот" № 99 від 21.08.2007 року.

Не заперечуючи, що подання до профспілкового комітету про дачу згоди на розірвання договору з ОСОБА_1 та наказ № 847-ВК від 23.08.2007 року про її звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України фактично були підписані не генеральним директором ВАТ "Рівнеазот",

а іншими особами, представник відповідача стверджує що ці   особи діяли в межах наданих їм повноважень.

Покликаючись на викладені обставини, зазначаючи, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, при цьому порушення її законних прав не допущено, факт заподіяння їй моральної шкоди не доведено, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Як встановлено судом, у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_1 перебувала з 27.09.1983 року, з 14.09.2005 року працювала на посаді завідувача гуртожитку № 1 житлово-комунальної дільниці ВАТ "Рівнеазот",

Наказом № 297-ВК від 16.03.2007 року за невиконання п.п.2.І.І. розділу 2 Посадової інструкції № 69-15 завідувача гуртожитку №1, 2, 3, 4 культурно-побутового центру, а саме за порушення порядку вселення в гуртожиток, ОСОБА_1 було оголошено догану. З даним наказом позивачка була ознайомлена, накладене дисциплінарне стягнення не оскаржувала.

Наказом № 692-ВК від 12.07.2007 року за невиконання п.п.3.1.7 розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання розпорядження директора з соціальних питань. Рішенням Рівненського міського суду від 18.01.2008 року, цей наказ визнано неправомірним.

Наказом № 847-ВК від 23.08.2007 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача гуртожитком № 1 ЖКД ВАТ "Рівнеазот" з 27.08.2007 року згідно п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку

Відповідно до вимог п.3 ст. 40 КЗпП України та роз'яснень в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", працівник може бути звільнений з роботи за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися дисциплінарні чи громадські стягнення, тобто лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення.

Із змісту наказу № 847-ВК від 23.08.2007 року вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи стали порушення виявлені працівниками КРВ ВАТ "Рівнеазот" при вибірковій перевірці правильності та повноти оприбуткування грошових коштів, отриманих за проживання осіб в гуртожитку №1 по вул. . Відінська, 37 в м.Рівне.

Між тим, як встановлено судом і підтверджено матеріаліалами справи, зазначені у довідці перевірки та в наказі № 847-ВК від 23.08.2007 року порушення були допущені в період з 01.01.2007 по 01.06.2007 року, фактично мали місце до застосування роботодавцем стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, накладеного наказом № 692-ВК від 12.07.2007 року, а тому не могли враховуватись при розірванні трудового договору з позивачкою на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.1.3, 1.4 Посадової інструкції № 69-15 завідувача гуртожитку №1, 2, 3, 4 культурно-побутового центру, затвердженої 17.12.2004 року генеральним директором ВАТ "Рівнеазот" ОСОБА_4, завідувач гуртожитку призначається і звільняється з посади генеральним директором за поданням директора культурно-побутового центру. Заохочення і дисциплінарні стягнення на завідувача гуртожитку накладаються генеральним директором за поданням директора культурно-побутового центру.

В судовому засіданні встановлено, що наказ № 847-ВК від 23.08.2007 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 27.08.2007 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, був виданий не генеральним директором ВАТ "Рівнеазот" ОСОБА_4, а заступником директора з кадрових питань, організації праці та зарплати

ОСОБА_5, яка не наділена правом прийняття і звільнення з роботи завідувача гуртожитком та накладення на нього дисциплінарних стягнень, тобто неправомочною особою.

Окрім того, згода профспілкового комітету на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору також була надана на прохання службової особи, не наділеної правом прийняття і звільнення з роботи завідувача гуртожитком та накладення на нього дисциплінарних стягнень, без відповідного доручення правомочної особи, тому відповідно до керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України вп.15 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" не може бути визнана такою, що має юридичне значення.

Відповідно до норм процесуального законодавства обставини в цивільних справах з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, доводи представника відповідача, що службові особи, якими було підписано подання до профспілкового комітету та наказ про звільнення позивачки з роботи, діяли в межах наданих їм повноважень, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України в судовому зісіданні відповідними доказами не підтверджені, тому суд визнає їх не обґрунтованими.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства, тому відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, вона підлягає поновленню на попередній роботі.

У відповідності з ч. 2 ст. 235 КЗпП України підлягає до задоволення й вимога позивачки про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається із довідки № 23 від 30.10.2007 року заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи складала 2720 грн. 21 коп., відповідно за червень - 1449 грн.00 коп. та за липень - 1271 грн.21 коп. Таким чином середня заробітна плата за місяць складає 1360грн. 10 коп., а за один робочий день - 61 грн. 82 коп. Відповідно за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2007 року по 12.03.2008 року - 142 робочі дні, до виплати ОСОБА_1 за вимушений прогул належить   8 778 грн. 44 коп. (61 грн. 82 коп. * 142 дн.).

Оцінивши досліджені докази в сукупності, суд визнає доведеним заподіяння позивачці й моральної шкоди. Проте розмір, визначений ОСОБА_1 в сумі 17 000 грн. вважає необгрунтовано завищеним.

Враховуючи рівень порушення душевного спокою позивачки, глибину та тривалість її психологічних страждань, завданих незаконним звільненням з посади, виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, що належить до стягнення на користь позивачки в сумі 1 500 грн. В решті позовних вимог вважає за необхідне відмовити.

На підставі викладено, п.3 ст. 40, ст.ст. 232, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294, п.2, п.4 ч.1 ст. 367, ст.88 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача гуртожитком № 1 житлово-комунальної дільниці відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" .

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2007 року по 12.03.2008 року в сумі   8 778 грн. 44 коп.   ( вісім тисяч сімсот сімдесят вісім грн.. 44

коп.) за мінусом обов'язкових відрахувань, та на відшкодування моральної шкоди - 1 500 грн.00 коп. ( одна тисяча п'ятсот грн.00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 87 грн. 80 коп. ( вісімдесят сім грн. 80 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід державного бюджету в сумі 30 грн. 00 коп.( тридцять грн.. 00 коп.).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1360 грн. 10 коп. (одна тисяча триста шістдесят грн. 10 коп.) підлягає виконанню негайно.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.