ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 920/615/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко О.В., за довіреністю від 15.11.2017 року;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - не з'явився;

третьої особи (апелянта) - ОСОБА_2, за довіреністю від 13.02.2017 року НМА 043327;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Суми (вх.3588С/1-18)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.11.2017р.

у справі № 920/615/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927", м.Суми;

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант 134", с. Косівщина Сумського району Сумської області,

до 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп", м. Київ,

до 3-го відповідача Управління "Центр надання адміністративних послуг у м.Суми", м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Суми

про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.11.2017р. у справі №920/615/16 (суддя Котельницька В.Л.) позов ТОВ "Сумське АТП - 15927" у даній справі -залишено без розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 02.11.2017р. у справі №920/615/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

Апелянт, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що на час подання позовної заяви - 07.06.2016 року, ОСОБА_3 був директором та уповноваженою особою, яка діяла від імені товариства, вказані відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з відповідного реєстру станом на 22.04.2016 року, відповідно до якого директором ТОВ "Сумське АТП-15927" був ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_6 було звільнено з посади директора ТОВ "Сумське АТП-15927" наказом від 22.04.2016 року, який не був визнаний судом недійсним, а тому, трудові відносини між ОСОБА_6 та ТОВ "Сумське АТП-15927" припинились ще 22.04.2016 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2017р. у справі №920/615/16 суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.11.2017 року, зокрема, було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017р.

05.12.2017 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення (вх.№12514) на апеляційну скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2017 року представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 02.11.2017р. у справі №920/615/16 та передати справу на розгляд до господарського суду Сумської області.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники 1-го, 2-го та 3-го відповідачів в судове засідання 05.12.2017 року не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, вказану ухвалу було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також, як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти щодо відстежень поштових пересилань, станом на 05.12.2017 року, 2-й та 3-й відповідач отримали копію ухвали від 27.11.2017 року.

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 27.11.2017 року, яка була надіслана 1-му відповідачу за належною адресою, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти щодо відстежень поштових пересилань, станом на 05.12.2017 року була відправлена до відділення зв'язку.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що з протоколу зборів учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927" від 21.04.2016 року вбачається, що зборами учасників, а саме: ОСОБА_3 було припинено повноваження директора ТОВ "Сумське АТП - 15927" ОСОБА_6 та призначено на посаду директора товариства ОСОБА_3 з 22.04.2016 року, зазначивши наступне.

22.04.2016 року ОСОБА_3 своїм наказом, на підставі зазначеного рішення звільнив ОСОБА_6 з посади директора ТОВ "Сумське АТП - 15927".

22.04.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено інформацію, що ОСОБА_3 є керівником ТОВ "Сумське АТП - 15927".

Позовну заяву у даній справі підписано - 07.06.2016 року ОСОБА_3, як директором ТОВ "Сумське АТП - 15927".

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2016 року у справі № 920/492/16, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2017року, визнано недійсними рішення учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927", оформлені протоколом загальних зборів від 21.04.2016 року, визнано недійсною нову редакцію Статуту товариства, підписану ОСОБА_3 та затверджену рішенням загальних зборів учасників від 21.04.2016 року.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 30.06.2016 року у справі № 818/476/16, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнав незаконними дії державного реєстратора та скасував реєстраційні записи від 18.04.2016 року та від 22.04.2016 року щодо розподілу часток учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927", а також зміни керівника та складу підписантів ТОВ "Сумське АТП - 15927" з ОСОБА_6 на ОСОБА_3

А отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927" від 21.04.2016 року , яким ОСОБА_3 було призначено директором, а також встановлення факту їх неправомочності на дату проведення, було визнано судами недійсними, останній не має правових підстав для підписання позовної заяви.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Одним з основних принципів судочинства, закріплених конституційно, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Вказаний конституційний принцип реалізується у ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, а також іншим нормами.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Перелік підстав залишення позову без розгляду, визначений у статті 81 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абзаців 2-3 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, слід мати на увазі таке.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У справі «Bellet v. France», Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2016 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Сумської області, в якому просив визнати за ним право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо - технологічний корпус, літ. "S", прощею 172.9 м.кв., в тому числі навіс літ. "S - 1"; трансформаторної підстанції літ. "ТП"; навіс літ. "V" та літ. "W"; бетонна площадка літ. "I"; огорожа № 1-4 та витребувати вказане майно від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Фактор Енергогруп" на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 16/2, а саме: АГНКС, що складається з виробничо - технологічний корпус, літ. "S", прощею 172.9 м.кв., в тому числі навіс літ. "S - 1"; трансформаторної підстанції літ. "ТП"; навіс літ. "V" та літ. "W"; бетонна площадка літ. "I"; огорожа № 1-4.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.06.2016 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.07.2016 року та з того часу справа перебувала в провадженні господарського суду Сумської області.

Таким чином, на час подання позовної заяви - 07.06.2016 року, ОСОБА_3 був директором та уповноваженою особою, яка діяла від імені товариства, вказані відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з відповідного реєстру станом на 22.04.2016 року, відповідно до якого директором ТОВ "Сумське АТП-15927" був ОСОБА_3

Будь-яких обмежень щодо повноважень ОСОБА_3 вказаний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить.

Як було зазначено вище, місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України виходив з того, що з протоколу зборів учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927" від 21.04.2016 року вбачається, що зборами учасників, а саме: ОСОБА_3 було припинено повноваження директора ТОВ "Сумське АТП - 15927" ОСОБА_6 та призначено на посаду директора товариства ОСОБА_3 з 22.04.2016 року.

А отже, посилання місцевого господарського суду на судові рішення у господарській справі №920/492/16, якими було визнано недійсними рішення учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927", оформлені протоколом загальних зборів від 21.04.2016 року, визнано недійсною нову редакцію Статуту товариства, підписану ОСОБА_3 та затверджену рішенням загальних зборів учасників від 21.04.2016 року та на судові рішення у адміністративній справі №818/476/16, якими було визнано незаконними дії державного реєстратора та скасовано реєстраційні записи від 18.04.2016 року та від 22.04.2016 року щодо розподілу часток учасників ТОВ "Сумське АТП - 15927", а також зміни керівника та складу підписантів ТОВ "Сумське АТП - 15927" з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 є передчасними.

Господарським судом першої інстанції не було досліджено зазначених обставин, а також не витребувано у позивача відповідних доказів, згідно абзаців 2-3 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» про застосування положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Між тим, Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Суду щодо України зазначені гарантії, закріплені в статті 6, є застосовними до провадження у суді касаційної інстанції як у цивільних, так і в адміністративних справах, незважаючи на їх українську класифікацію (див. рішення Суду у справах Буланов та Купчик проти України, no. 7714/06 та 23654/08, від 09.12.2010, Чуйкіна проти України, no. 28924/04, від 13.01.2011).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені місцевим судом обґрунтування оскаржуваної ухвали є безпідставними та не можуть бути достатніми підставами для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, висновок місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 7 ч. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Сумської області від 02.11.2017р. у справі №920/615/16 підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд до господарського суду Сумської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.11.2017р. у справі №920/615/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складений 07.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.