ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-7474/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача (апелянта) - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенюк Штефанік" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь , -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2010 року позивач – спільне підприємство товариство з обмеженю відповідальністю «Арсенюк & Штефанік» звернулось в суд з адміністративним позовом до відповідача – Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2010 року № 0020771700/0, від 18.11.2010р. №0020771700/1.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р. позов задоволено та скасовано податкові повідомлення – рішення від 13.09.2010 року № 0020771700/0 та від 18.11.2010р. №0020771700/1.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі акту № 504/17-21349824 від 31.08.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, повноти та правильності подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року відповідачем прийнято податкові повідомлення – рішення від 13.09.2010 року № 0020771700/0 та від 18.11.2010р. №0020771700/1.
Підставою для прийняття податкових повідомлень – рішень став висновок про порушення позивачем вимог п.1.2, п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4. п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8. п.12.3 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до недоутримання податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна на суму 123 110,20 грн.
Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу, колегія суддів бере до уваги, що згідно п. 1.15 ст. 1 «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
В силу п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону податковим агентом є особа, яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід фізичної особи визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, утому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
За приписами пункту 12.1, 12.6 статті 12 вказаного Закону дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті.
Відповідно пункту 12.3. статті 12 Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Судом доведено, що використання контролюючими органами експертних оцінок, проведених перед реєстрацією автомобілів в органах МРЕВ для встановлення вартості транспортних засобів, що відчужувалися за договором комісії з метою визначення доходу фізичних осіб на підставі приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не відповідає чинному законодавству.
Як вбачається із матеріалів справи, за перевіряємий період при продажу об'єктів рухомого майна за посередництвом позивача, який набув статусу податкового агента, перераховано до бюджету 849 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Крім того, судом І інстанції встановлено, що за посередництвом СП ТОВ «Арсенюк & Штефанік» проводились комісійні торги автомобілями між фізичними особами, що підтверджується договорами комісії. До договорів комісії позивачем було складено акти технічного стану та оцінки транспортного засобу і номерного агрегата, довідки - рахунки.
При перевірці податковим органом позивача встановлено, що транспортні засоби останнім реалізовувались без наявності документів згідно яких можливо визначити оціночну вартість рухомого майна за звичайною ціною, що передбачено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до п. 3.13 "Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами" затвердженого наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002р. №228, ціни на транспортні засоби і номерні агрегати, що здаються на комісію, а також комісійної винагороди визначаються за погодженням сторін.
Судом І інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем при здійсненні перевірки не виявлено порушення позивачем передбачених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» обов’язків як податкового агента нараховувати, утримувати та сплачувати даний податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку. Таким чином, обов'язковою умовою нарахування та сплати до бюджету податку з доходів від продажу транспортного засобу є факт отримання фізичною особою доходу або нарахування такого доходу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що викладені в позові СП ТОВ «Арсенюк & Штефанік» до Красилівської МДПІ є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податкових повідомленнях - рішеннях від 13.09.2010 року № 0020771700/0 та від 18.11.2010р. №0020771700/1.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу Красилівської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 25 липня 2011 року .
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_4
/підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
секретар