УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1034/17 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1584/К/17 суддя Скотар Р.Є.

Категорія - 32 ( І ) Суддя-доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретаря - Гладиш К.І.

за участю: представника відповідача Приватного підприємства "Восход" - Кірлаша Володимира Валентиновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Восход" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Восход» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Восход» ( надалі - ПП «Восход»)про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю на виробництві. Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання посадових обов'язків від нещасного випадку на ПП «Восход» загинув її батько ОСОБА_5

У зв'язку зі смертю батька, позивачу завдано моральну шкоду пов'язану з втратою близької людини, з часу втрати батька позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, оскільки думки про смерть не залишають її до теперішнього часу, батько був опорою сім'ї, втрата близької людини істотно вплинула на її подальше життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 883200 грн., які просить стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Восход» на користь ОСОБА_4 85000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПП «Восход» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПП «Восход» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом застосовано до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню. На час настання смерті батька позивача від нещасного випадку на виробництві діяв ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання», яким передбачений обов'язок Фонду виплачувати моральну шкоду членам сім'ї загиблого, вважає, що ПП «Восход» є неналежним відповідачем у справі.

Судом не взято до уваги, що винним у смерті батька позивача вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.10.2004 року визнано водія ОСОБА_6, а тому у підприємства відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, за відсутності його вини.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПП «Восход», який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 була донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с.30).

Згідно з свідоцтва про смерть актовий запис № 292, виданого відділом РАЦС Дзержинського районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 22.03.2004 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 42 років (а.с.5).

Відповідно до Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року від 02.04.2004 року ( форма Н-5) ОСОБА_5 працював водієм автомобілю БелАЗ ПП «Восход». ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, на ОСОБА_5, який виконував завдання майстра на перевозку скрапу автомобілем БелАЗ, під час вантаження, здійснив наїзд автомобіль БелАЗ №817, водій якого - ОСОБА_7, не вимкнув двигун та не встановив під колеса прокатні упори. В наслідок нещасного випадку ОСОБА_5 загинув. Причиною настання нещасного випадку визначено невиконання водієм ОСОБА_7 вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів; майстром ОСОБА_8 посадової інструкції майстра п.11; механіком ОСОБА_9 посадової інструкції механіка технологічного транспорту п.5.4 (а.с.6-10).

На підставі проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року, складено Акт №17 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 02.04.2004 р. (форма Н-1), в п.10 якого зазначено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, працівники ПП «Восход» (а.с.11-14).

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.10.2004 року ОСОБА_7 визнано винним за ст. 286 ч.2 КК України (справа №1-518/04 а.с.257,258).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168,1172 ЦК України і виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача , моральну шкоду у зв'язку із смертю її батька.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.2 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його завдала, за наявності його вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка його завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується його чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Враховуючи встановлені родинні зв'язки позивача та загиблого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача, про відшкодування моральної шкоди підприємством - ґрунтуються на законі та відповідають вимогам ч.2 ст. 1168 ЦК України. Таким чином, підлягає стягненню моральна шкода з підприємства на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Виплата Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на виробництві, членам її сім'ї зазначеним Законом не передбачена.

Отже, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, членам його сім'ї. Такі відносини регулюються статтею 1167, частиною другою статті 1168 ЦК України, оскільки моральна шкода доньки загиблого заподіяна за умови, що в трудових відносинах із відповідачем знаходився її батько, а для неї таке заподіяння є позадоговірним правовідношенням.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року справа № 6-66 цс 14 і відповідно до ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду доньці померлого, суперечать положенням Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), в якому передбачено право громадян на відшкодовування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача, що вироком суду встановлена вина водія ОСОБА_7 у загибелі батька позивача, у зв'язку із порушенням вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач ПП «Восход» на якому працював батько позивача зобов'язаний забезпечити безпечні умови виробництва.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у повному обсязі врахував вищевказаних обставини справи та з урахуванням роз'яснення, викладеного у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) дійшов обґрунтованого висновку стосовно розміру компенсації моральної шкоди у 85000 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, яка залишилася без батьківської турботи, непоправність втрати, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв'язку зі смертю батька, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегіясуддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Восход" відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 травня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: