КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 910/2694/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.11.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2017 про повернення зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Національного антикорупційного бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про розірвання договору №43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014

у справі №910/2694/16 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа";

2) публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго";

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Енергоринок";

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/2694/16 повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ПАТ "Запоріжжяобленерго" (в минулому ВАТ "Запоріжжяобленерго"), НАБУ про розірвання договору №43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для спільного розгляду з первісним позовом. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2017 року по справі № 910/2694/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" надав суду свої пояснення по справі в яких подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив її задовольнити. Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Представники Національного антикорупційного бюро України, Державного підприємства "Енергоринок", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у судовому засіданні також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги в яких заперечили проти доводів зазначених у скарзі та просили суд апеляційної інстанції відмовити скаржнику у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як така, що винесена судом у відповідності до закону. Представник публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Представник приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" у судове засідання суду апеляційної інстанції 29.11.2017 року не з'явився, про день та час розгляду справи, відповідач повідомлявся належним чином.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь в судовому засіданні 29.11.2017 року представників приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що представник приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" був обізнаний про час та місце розгляду даної справи, оскільки, у справі №910/2694/16 з перегляду судового рішення за первісним позовом, представник повідомляв суд апеляційної інстанції, що не зможе з'явитися у судове засідання, так, як зайнятий у іншому судовому засіданні у Вищому господарському суді України. Натомість, про причини неявки у дане судове засідання з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на ухвалу від 25.09.2017 року про повернення зустрічної позовної заяви, представник приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" суд не повідомив.

Також, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/2694/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.12.2014 № 651214/42, укладеного між ними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2016 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 22.12.2014 №651214/42, укладений між публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі № 910/2694/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/2694/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, під час нового розгляду справи 21.09.2017 до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Національного антикорупційного бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про розірвання договору №43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/2694/16 повернуто вказану вище зустрічну позовну заяву ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 25.09.2017 року є законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи №910/2694/16 та вірно вказав місцевий господарський суд, предметом первісного позову є вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.12.2014 № 651214/42, тоді, як у зустрічному позові ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" просить суд розірвати договір №43 від 23.12.2014 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги № 651214/42 від 22.12.2014.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги по первісному та зустрічному позову стосуються інших договорів, а тому, вимоги за первісним і зустрічним позовом виникли з різних підстав, підтверджуються різними поданими доказами, та задоволення зустрічного позову не виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову.

Оскільки, як суд першої інстанції, так суд апеляційної інстанції дійшли до висновку, що первісний і зустрічний позов не пов'язані підставами виникнення або поданими доказами, вимоги за цими позовами не можуть зараховуватись і задоволення зустрічного позову не виключатиме задоволення первісного позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що первісний та зустрічний позови не є пов'язаними.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовам під час звернення з таким зустрічним позовом до суду не було подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не було додано доказів сплати судового збору. Зазначене не заперечив і сам представник скаржника під час розгляду даної справи у Київському апеляційному господарському суді.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом, разом із зустрічною позовною заявою було подано заяву (клопотання) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було надано суду належного доказу на підтвердження відсутності коштів на його рахунках, що б свідчило про неможливість останнього сплатити судовий збір. Таких доказів не було подано скаржником і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість зазначеного клопотання, так, як самі лише обставини, пов'язані з фінансовими складнощами позивача та відсутністю, як зазначає позивач коштів, не вказують на відсутність можливості сплатити судовий збір за розгляд поданої зустрічної позовної заяви.

На переконання колегії суддів, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі станом на день подачі зустрічного позову. Надані суду бухгалтерські довідки та звіти про фінансові результати за 2016 рік та за І півріччя 2017 року жодним чином не вказують на відсутність можливості позивача за зустрічним позовом сплатити судовий збір в розмірі 1600 грн. за подану зустрічну позову заяву.

Оскільки, позивачем за зустрічним позовом не було надано суду доказів сплати судового збору в розмірі, передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та відповідно, не було доведено, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору та повернення зустрічної позовної заяви без розгляду в порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом справа № 910/2694/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ПАТ "Запоріжжяобленерго", ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання недійсним договору вже розглянута господарським судом міста Києва та 26.09.2017 року у даній справі оголошене рішення. Крім того, вказане рішення суду першої інстанції наразі переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2017 року залишити без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2017 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 910/2694/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2017 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 910/2694/16 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.09.2017 року у справі № 910/2694/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова