Справа №336/6994/17

пр.№2-о/336/237/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді: Карабак Л.Г.,

при секретарі: Аксьоновій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Шевченківський районний у м.Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті особи, подану в порядку окремого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду з заявою 06.12.2017 року, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, яка настала 10.10.2017 року у віці 78 років у Донецькій області, м.Харцизьку, внаслідок гострого загального недокрів’я, аневризми грудного відділу аорти з її розривом.

В заяві зазначає, що померлий ОСОБА_2 є її батьком, був зареєстрований та постійно мешкав у м.Харцизьк Донецької області, по вул. Щербакова, б.18. Після початку проведення антитерористичної операції в Донецькій області заявниця із батьком переїхали проживати до м. Запоріжжя, стали на облік як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, отримали відповідні довідки в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

В лютому 2016 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я вони повернулися до м. Харцизька. Проте, оскільки батько хворів, його самопочуття погіршилось, 10 жовтня 2017 року він помер. Причиною смерті стало гостре загальне недокрів'я, аневризма грудного відділу аорти і її розрив, на підставі чого було видане «Свидетельство о смерти ДНР № 083714 от 11.10.2017 г.». Однак, у зв'язку із ситуацією, що склалась на території м. Харцизьк Донецької області, свідоцтво про смерть було оформлено російською мовою та завірене печаткою невизнаної ДНР.

Як зауважує заявниця, встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для отримання свідоцтва про смерть, реалізації спадкових прав.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 р. № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» на території м. Харцизьк Донецької області тимчасово припинено доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема, до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Згідно з п. 3 вищезазначеного наказу тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території, зокрема, м. Харцизьк Донецької області. Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

ОСОБА_1 звернулась до суду, оскільки встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті є компетенцією суду.

В судове засідання заявниця не з’явилась, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, вх. № від 06.12.2017 року, заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню на підставі такого.

У відповідності з ч.2 ст. 234 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як передбачено ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Постановою ВРУ № 254-VIII від 17 березня 2015 р. «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, затверджений Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р, до переліку віднесено м. Харцизьк.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком заявниці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зазначені обставини підтверджені наданими заявницею належними письмовими доказами – копією свідоцтва про народження серії ІІІ-УР № 530285, свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ВЛ № 346562, що підтверджує зміну прізвища заявниці у зв’язку із реєстрацією шлюбу з «Гончарук» на «Іванова», які додані до заяви.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №211 від 11.10.2017 року, виданим Центральною міською лікарнею м.Харцизька №1, форми №106/у, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер у стаціонарі лікарні (кардіологічне відділення) у м.Харцизьку Донецької області. Причиною смерті є гостре загальне недокрів'я, аневризма грудного відділу аорти і її розрив.

Крім того, заявницею додано до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2, виданого Харцизьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Державної ОСОБА_3 Міністерства юстиції серії ДНР №083714 від 11.10.2017 року, копію свідоцтва про поховання 12.10.2017 року, виданого на ім’я заявниці на території самопроголошеного утворення.

Згідно зі ст. 17 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» N№2398-VI від 01.07.2010 року державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України 18.10.2010 р. №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

В судовому засіданні встановлено, що надані заявницею лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть видані установами, що знаходяться на окупованій території м. Харцизька Донецької області, не відповідають затвердженим в установленому чинним законодавством України порядку формам.

Оцінюючи вказані документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування) тощо.

На підставі наданих заявницею документів провести державну реєстрацію смерті особи та видати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку не є можливим, оскільки вони видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені ОСОБА_1, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 10.10.2017 року у м. Харцизьку Донецької області.

Відповідно до ч.4 ст. 257-1, п.8 ч.1 ст. 367 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Як передбачено ч.5 ст. 257-1 ЦПК України копію судового рішення необхідно невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 60, 197, 208-209, 212-215, 218, 256-259, 367 ЦПК України, ст. 49 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, яка настала 10.10.2017 р. на тимчасово окупованій території України – у м. Харцизьку Донецької області у віці 78 років.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Шевченківського районного у м.Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для державної реєстрації смерті особи.

Суддя Л.Г. Карабак