Справа № 2-4995/09
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, -
ВСТАНОВИВ:
21 квітня 2009 року представник ЗАТ „Страхової компанії” „Добробут та Захист” звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо”, ОСОБА_2 із позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 застрахований ЗАТ „Страхова компанія „Добробут та Захист” за договором добровільного страхування наземного транспорту № 10/17 -0661 від 10.10.2007 року. 08 вересня 2008 року о 18 годині 00 хвилини на 17 км. автодороги Одеса-Іллічівськ, мала місце дорожньо-транспортна пригода між автомобілем „Тойота”, дн ВН2722ВС під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем „Кіа”, дн АА7886ЕЕ, під керування водія ОСОБА_3. Оскільки ОСОБА_2 в порядку провадження по справам про адміністративні правопорушення постановою Малиновського районного суду м. Одеси був визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також тієї обставини, що ОСОБА_2, як власник транспортного засобу застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» суму матеріальної шкоди у розмірі 6369 грн. 92 коп., судові витрати у розмірі 98 грн. 80 коп., з ОСОБА_2 суму франшизи у розмірі 510 грн., судові витрати у розмірі 7 грн. 32 коп.
Відповідачі у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причину неявки суд не повідомили.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
З договору добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-0661 від 10.10.2007 року, укладеного між ЗАТ Страхова компанія «Добробут та Захист» та ОСОБА_3 вбачається, що позивач зобов’язується відшкодувати матеріальну шкоду спричинену предмету страхування - автомобілю „Кіа”, дн АА7886ЕЕ у межах страхової суми – 117000 гривень (а.с. 9)
Судом встановлено, що 08.09.2008 року ОСОБА_2, на 17 кілометрі автодороги Одеса – Іллічівськ, покинувши автомобіль„Тойота”, дн ВН2722ВС, не прийняв заходів щодо недопущення самовільного руху автомобілю, в результаті чого, автомобіль „Тойота”, дн ВН2722ВС допустив зіткнення з автомобілем „Кіа”, дн АА7886ЕЕ, що належить ОСОБА_3 Постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с. 26).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є, в силу ст. 61 ЦПК України преюдиціальним фактом, який не підлягає доведенню.
З страхового акту №012\01\09 від 20.01.2009 року вбачається, що розмір заподіяної власнику автомобіля „Кіа”, дн АА7886ЕЕ шкоди складає 6369 грн. 92 коп. (а.с. 41), а з платіжного доручення №89 від 21.01.2009 року вбачається, що позивач сплатив ОСОБА_3 суму шкоди разом із франшизою у розмірі 6879 грн. 92 коп. (а.с. 43).
Таким чином, суд, враховуючи наявність причинного зв’язку між винними діями ОСОБА_2, та завданої власнику автомобіля „Кіа”, дн АА7886ЕЕ шкоди, вбачає наявність цивільно-правового делікту в діях відповідача ОСОБА_2 Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ТДВ СК „Кредо”, за умовами якого страховик зобов’язався відшкодовувати матеріальну шкоду, в межах страхової суми в розмірі 25 тисяч гривень, яка була заподіяна третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність (а.с.44).
Відповідно до п.22.1, п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, а відповідно до п. 37.5 ст. 22 цього Закону страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страхового відшкодування.
Таким чином, суд вважає, що до відповідальних осіб, в контексті ст. 993 ЦК України належать не тільки особи, що безпосередньо спричинили шкоду, а також страхові компанії, на яких законом чи договором покладений обов’язок відшкодування матеріальної шкоди, тому оскільки страховик фактично сплатив суму страхового відшкодування ОСОБА_3, а ОСОБА_2 є винним у спричинені матеріальної шкоди ОСОБА_3 та таким, що застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач має право регресу до ТДВ СК „Кредо” в частині виплати суми матеріальної шкоди, яку фактично сплатив позивач ОСОБА_3 у розмірі 6369 грн. 92 коп., до ОСОБА_2 в частині стягнення суми франшизи у розмірі 510 гривень.
Враховуючи викладене, ненадання відповідачами заперечень проти задоволення позову, принципу обов’язковості відновлення порушеного права, суд задовольняє позов, стягує з ТДВ СК „Кредо” суму матеріальної шкоди у розмірі 6369,92 грн., стягує з ОСОБА_2 суму сплаченої франшизи у розмірі 510 гривень.
Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат з відповідачів, суд виходить з принципу пропорційності стягуваних судових витрат, в залежності від задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовної вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, з ТДВ СК „Кредо” стягненню підлягають 81 грн. 47 коп., з ОСОБА_2 - 7 грн. 32 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 61,88,208, 209, 212, 217, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. 27 Закону України „Про страхування, ст. 22 Закону України „ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту” ст.ст. 16, 22, 993, 1166 ЦК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 6369 (шість тисяч триста шістдесят дев’ять) грн. 92 коп. та судові витрати у розмірі 91 грн. 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист» франшизу у розмірі 510 (п’ятсот десять) грн. та судові витрати у розмірі 7,32 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК