Справа № 2а-3730/09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

25 листопада 2009 року  

Приморський районний суд м. Одеси в складі:  

головуючого-судді       Деруса А.В.  

при секретарі       Брус Н.П.  

розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  в залі суду справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до   Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  

В С Т А Н О В И В:  

07 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій відповідача незаконними та стягнення на її користь невиплачену їй соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2008 року у розмірі 5210,00 гривень.  

Позивачка в судове засідання не з’явився, надала заяву, в якій вказала, що підтримує позовні вимоги та просила справу розглянути без її участі. З матеріалів справи вбачається, що він належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, відповідач, у порушення закону перерахунок пенсії не здійснив, тому вона звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без їх участі у порядку письмового провадження.  

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає позов частково обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню на наступних підставах.  

Матеріалами справи встановлено наступне.  

Позивачка ОСОБА_2 народилася 29 травня 1932 року.   Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тому, позивач підпадає під діє зазначеного Закону та є дитиною війни.  

Із оглянутої у судовому засіданні пенсійної справи вбачається, що позивач отримав у 2008 році підвищення до пенсії у розмірі: з 01.01.2008р. – 47 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,8 грн.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» N 2195-IV від 18.11.2004 року (набрав чинності з 01.01.2006 року) зі змінами на 09.07.2007 рік, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.  

Суд вважає можливим застосувати дію ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.  

Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, являється ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка, що не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.  

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.  

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.  

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.  

Як вбачається зі справи «Кечко проти України», Європейський Суд з прав людини, констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.  

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» серед яких: ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п. 12 ст. 71 яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.  

Таким чином, з 09.07.2007 р. відновлено ст. 6 Закону в повному обсязі, що поновило право позивачки на отримання належної їй щомісячної державної соціальної допомоги.  

Державним бюджетом України на 2008 р. зазначена стаття була змінена і викладена у наступні редакції:  

«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

Рішенням Конституційного суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Таким чином редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повернулась в стан що існував до внесення змін від 28.12.2007р., тобто надбавка дітям війни визначається в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.      

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.            

За таких обставин суд вважає, що право позивача порушено, він має право на підвищення  пенсії в розмірі визначеному законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_3 України з питань бюджету. У Прикінцевих положень Закону Кабінету міністрів України доручено за результатами виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року внести ОСОБА_3 України пропозиції щодо подальшого поетапного впровадження ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте доручення Кабінетом Міністрів України впродовж 2006 року виконане не було.  

До цього часу положення ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не скасовані та неконституційними не визнавались, тому суд приходить до висновку, що вимоги щодо зобов’язання відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 року не підлягають задоволенню.  

У відповідності до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом вабо іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Аналіз діяльності органів влади показує, що рішення які ними приймалися у минули роки є аналогічні тим, що приймаються зараз, однак це не стало перешкодою для позивача, для звернення до суду.  

Отже, не отримавши у 2006 році, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» допомогу, позивач мав всі можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права.  

Часткове задоволення таких вимог, пов’язане з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп2008 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Отже, саме з 22 травня 2008 року визнані неконституційними вказані норми бюджетного Закону, які передбачували виплату надбавки в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 %, що була передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, яка діяла до 01 січня 2006 року.  

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01 квітня складав – 470 грн., на 01 липня – 482 грн., на 01 жовтня – 498 грн.  

Аналіз вищевикладеного, свідчить про те, що УПФ діяло без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачки і цілями на досягнення яких спрямовані його дії, а тому її позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом з   обов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси нарахувати доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 07 вересня 2008 року до 31 грудня 2008 року   .  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 159-164 КАС України, суд,  

П О С Т А Н О В И В :  

Адміністративний позов   ОСОБА_1 до   Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – задовольнити частково.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси нарахувати   ОСОБА_1   доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 07 вересня 2008 року до 31 грудня 2008 року.  

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

Постанову може бути оскаржено до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:                                                                                                А.В. Дерус  

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_4  

65110, м. Одеса, вул. Балківська, № 33, каб. № 311 тел.(факс): 784-71-18

30.11.2009р.  

№ 2а-3730/09  

С-21                    

ОСОБА_1

АДРЕСА_1,  

м. Одеса, 65063

 копія: Управління пенсійного фонду України  

в Приморському районі м. Одеси

пров. Світлий, № 8, м. Одеса, 65009

Приморський районний суд міста Одеси направляє Вам копію постанови від 25 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , для відому.

Додаток: на 2-х арк.

Суддя Приморського  

районного суду м. Одеси                                                                           А.В. Дерус