справа № 563/1431/16-к

провадження № 1-кп/563/26/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді                    Опришка П.З.

при секретарі судового засідання          Литвинчук Л.Л.

за участю: 

прокурора Скрипника Р.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корець кримінальне провадження № 12016180140000348 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого та фактично проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, громадянина України у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2, обвинувачується у тому, що 07 вересня 2016 року біля 18 години 40 хвилин він, знаходячись на вулиці у с. Бокшин Корецького району Рівненської області поблизу господарства ОСОБА_1, яке розташоване по вул. Церковна, 23, на грунті виниклих задовго до цього неприязних відносин шляхом завдання удару кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_1 умисно спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа зі зміщенням донизу, наявністю крововиливу та садном на переніссі, які окремо, так і в сукупності згідно висновку судово-медичної експертизи №986 від 12.09.2016 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним ушкодженням здоров’я.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, а саме в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров?я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що 07 вересня 2016 року він разом з батьком ОСОБА_4 близько 16.00 год. приїхали на автомобілі НОМЕР_1, на ставок у село Бокшин Корецького району, який орендує мати обвинуваченого. На ставку він з батьком зустрів потерпілого ОСОБА_1, який з вудками ішов на ставок рибалити. Пояснив, що між ним та потерпілим сталася словесна перепалка, після чого він з батьком поїхав з ставка додому у село Світанок, а ОСОБА_1 пішов на ставок. Після цього він залишив батька дома, а сам з ОСОБА_5 їхав у с. Бокшин до ОСОБА_6. Під час руху по селі Бокшин, недалеко від господарства ОСОБА_1 він помітив, що ОСОБА_1 повертається з ставка. Зупинившись, він вийшов з машини де знову між ним та потерпілим сталася словесна перепалка. Стверджує, що потерпілий вудки направляв йому в очі та погрожував розправою щодо нього та його батька. Після словесної перепалки він поїхав до ОСОБА_7, залишив автомобіль та разом з ОСОБА_8 пішли на ставок, де пробули близько 2 годин. Повертаючись назад додому у с.Світанок автомобілем обвинувачений стверджує, що бачив автомобіль швидкої медичної допомоги біля подвір?я потерпілого. Вказує, що не завдавав потерпілому жодних тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 07 вересня 2016 року близько 17.00 години взяв вудочки і пішов на ставок рибалити. На ставку зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_4 Обвинувачений почав ображати його, говорити «що він тут робить… чого не платить за право рибалити», аналогічно словесна перепалка виникла і між ним і батьком обвинуваченого ОСОБА_4 В ході такої словесної перепалки потерпілий стверджував, що ОСОБА_2 його пихнув, внаслідок чого ОСОБА_1 упав і були пошкоджені вудочки. Після цього стверджує, що батько обвинуваченого десь пішов, чим займався після того ОСОБА_2М не пам’ятає. Сам він з пошкодженими вудочками пішов додому, побачивши, що пошкоджені дві вудочки він вирішив піти до сусіда з метою їх поремонтувати. Коли повертався від сусіда побачив автомобіль ОСОБА_2 який рухався з боку магазину на великій відстані. Проїхавши кілька десятків метрів вперед повз нього біля його господарства, ОСОБА_2 здав назад, вийшов з автомобіля вдарив його в обличчя вірогідно кулаком, сів в автомобіль і поїхав. Потерпілий стверджував, що більш нікого на вулиці поряд не було, чи був хтось в автомобілі крім ОСОБА_2 не бачив. Після удару потерпілий вказує, що втратив свідомість, а коли отямився відчув сильну біль, все лице було в крові. Після цього викликав швидку і поліцію. Через 20 хв. приїхала швидка медична допомога, працівники якої надали першу медичну допомогу, завели в будинок і у зв’язку з тим, що він відмовився від госпіталізації залишили потерпілого. Крім того стверджує, що коли він прийшов до тями після завдання йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, то лежав на траві поблизу своїх воріт. Його в такому стані бачили ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проходили повз. Надалі суду пояснив, що ввечері приїхали працівники поліції, які оформили пенві докумети і на його прохання відвезли його в лікарню, де він пробув до наступного дня. Після чого взявши направлення в слідчого для проходження судово-медичної експертизи поїхав до дочки у с.Білу Криницю, Рівненського району. А наступного дня поїхав у Рівне для зняття побоїв і засвідчення їх у встановленому порядку.

Свідок ОСОБА_11, суду показала, що працює фельдшером. 07 вересня 2016 року ввечері до них поступив виклик, про те, що у с. Бокшин побили людину. Виїхавши з села ОСОБА_12 у село Бокшин на місці вона побачила ОСОБА_1 який лежав біля воріт. Потерпілий скаржився на головний біль, тошноту, сильну кровоточечу, стверджував, що його побив син власника ставка. За зовнішніми ознаками за словами свідка у потерпілого був перелом носа. Вона надала потерпілому необхідну допомогу та зробила необхідні ін’єкції. Стверджувала, що потерпілий від госпіталізації відмовився. Надавши необхідну допомогу вона з водієм автомобіля швидкої медичної допомоги ОСОБА_13 приблизно через 30 хвилин поїхали від потерпілого.

Свідок ОСОБА_13 надав суду покази аналогічні показам свідка ОСОБА_11 Крім цього вказав, що ввечері до нього телефонував батько обвинуваченого ОСОБА_4, який запитував його про те з приводу чого швидка медична допомога стояла поблизу господарства ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 07 вересня 2016 року ввечері близько 17.00-17.30 год. він ішов в напрямку магазину у селі Бокшин Корецького району. На півдорозі до магазину він зустрів ОСОБА_2, який їхав на автомобілі в зворотному напрямку. Біля магазину крім нього і продавця нікого не було. Придбавши у магазині хліб і сигарети він повертався назад і побачив ОСОБА_1 який лежав біля воріт з побитим обличчям, з носа ішла кров. Стверджує, що про допомогу ОСОБА_1 не просив, а також вказував, що його побив ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_14 суду надала покази, що 07 вересня 2016 року вони вибирали на полі картоплю і ввечері сіли на подвір?ї вечеряти. Тоді ж вона почула крики: «рятуйте, вбивають». Вийшовши до воріт вона побачила на вулиці біля воріт ОСОБА_1 який сидів на траві. Стверджує, що в той момент коли вона вийшла і побачила потерпілого по вулиці проїхав ОСОБА_2, зупинився напроти ОСОБА_1, відкрив дверці автомобіля і не виходячи з транспортного засобу поїхав далі. Варто зазначити, що після допиту свідка ОСОБА_14 прокурор звернув увагу на те, що під час дачі показів на досудовому розслідуванні ОСОБА_14 вказала діаметрально протилежні пояснення з приводу вказаних подій. Зокрема, на досудовому розслідуванні ОСОБА_14 вказала, що коли вона вийшла на крики до воріт ОСОБА_2 сідав у автомобіль, а не сидів не виходячи з нього, про що сказала під час судового розгляду.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 07 вересня 2016 року їхав велосипедом з сторони магазину у селі Бокшин Корецького району до своєї куми ОСОБА_14 Біля подвір’я ОСОБА_1 побачив автомобіль швидкої медичної допомоги та троє людей, чоловіка, жінку в білому халаті та людину, яка лежала на землі. Підійшовши до людей він впізнав у чоловіку, що стояв водія швидкої, а на землі стверджує лежав потерпілий ОСОБА_1 .Потерпілий зазначив, що його побив ОСОБА_2 На прохання ОСОБА_1 допомогти йому дійти до будинку, ОСОБА_10 відмовив, у зв’язку з тим, що боїться собаки.

Свідок ОСОБА_4 суду вказав, що в той день він з сином дійсно був на ставку у селі Бокшин. Зазначає, що з ОСОБА_1 у них виникла словесна перепалка, але ніхто йому тілесних ушкоджень не наносив. Після цього вони з сином поїхали до дому. Вказує, що ОСОБА_1 ходив по березі ставка та закликав рибалок рибалити і не платити за це гроші, обзивав сім’ю ОСОБА_4 «самозванцями». Свідок зазначає, що ставок орендує з 2009 року, а протягом останніх трьох років у нього і сина часто виникають конфлікти з ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_4 часто ставлять у нього автомобіль як приїжджають у с. Бокшин. Зазначив, що того дня 07 вересня 2016 року ввечері близько 17.00 год. до нього приїхав ОСОБА_2 з товаришем ОСОБА_5. Залишили автомобіль та пішли на ставок рибалити. Їх не було близько двох годин. Після чого обвинувачений з товаришем поїхали додому. Крім цього зазначає, що будучи у себе на городі поблизу будинку чув на ставку, який знаходиться на відстані близько 300 метрів від його господарства словесну перепалку ОСОБА_1 з невідомими трьома дорослими людьми, які приїхали на ставок на «чорному позашляховику». Стверджує, що виразно чув слова ОСОБА_1 «не лякай мені карпа» звернені до дитини, яка приїхала з зазначеними трьома дорослими. Після цього зазначає, що виразно бачив, як невідомий чоловік вдарив ОСОБА_1 у верхню частину тіла кулаком, а потім чув крики ОСОБА_1 про надання допомоги.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що бачив, як 07 вересня 2016 року, в післяобідню пору, перебуваючи на вулиці Церковна у селі Бокшин в районі магазину та свого будинку бачив, як автомобіль ОСОБА_2, за кермом якого був сам обвинувачений, проїхав повз магазин та зупинився біля домогосподарства ОСОБА_1 Стверджує, що ОСОБА_2 виходив з автомобіля. Суду вказав, що протягом однієї-двох хвилин коли він пив воду з криниці ОСОБА_2 сів в автомобіль, а ОСОБА_1 пішов додому.

Суд критично відноситься до показів ОСОБА_14 в частині заперечення нею факту виходу обвинуваченого з автомобіля під час його зупинки біля подвіря ОСОБА_1, оскільки насамперед, вони спростовуються показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_16, які є послідовними та такими, що узгоджуються із встановленими судом обставинами та іншими дослідженими доказами.

Суд, також не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_16 в частині того, що ОСОБА_1 після зустрічі з ОСОБА_2 пішов до свого домогосподарства, оскільки дані покази різко входять в суперечність з показами інших свідків, та іншими обставинами встановленими в судовому засіданні.

Суд, також критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є взагалі об'єктивно зацікавленими особами, оскільки ОСОБА_4 є батьком обвинуваченого, а ОСОБА_6 давнім другом, у якого ОСОБА_2 неодноразово ставив свій автомобіль під час його приїзду у село Бокшин. Зважаючи на це та виходячи з вказаних обставин суд вважає необгрунтованими та необ’єктивними покази свідка ОСОБА_6 щодо наявності на ставку позашляховика та факт нанесення невідомою особою тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ще на ставку, оскільки дані покази спростовуються детальним аналізом та співставленням інших показів та фактів, зокрема показами обвинуваченого, який не підтвердив наявність «позашляховика» та завдання невідомою особою тілесних ушкоджень потерпілому безпосередньо на ставку, а також підтвердив, що при зустрічі з ОСОБА_1 по вулиці Церковна у селі Бокшин, ОСОБА_1 не мав явних ознак, які б свідчили про отримання ним тілесних ушкоджень.

Пояснення обвинуваченого щодо відсутності події, а саме те, що він не спричиняв потерпілому тілесних ушкоджень, суд розцінює як захисну позицію з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, проаналізувавши докази в їх сукупності, зокрема показання потерпілого ОСОБА_1 свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11В, ОСОБА_13, ОСОБА_10, дані висновку судово-медичної експертизи, суд вважає, що показання потерпілого ґрунтовні та підтверджуються іншими доказами, в тому числі і тими, які мають об’єктивне джерело походження, показання ж обвинуваченого є такими, що суперечать дослідженим доказам. Так, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7, надали показання про провокативну поведінку потерпілого на ставку, що дозволяє зробити висновок про її об’єктивність, підтвердили суду факт існування тривалого конфлікту між потерпілим та родиною обвинуваченого та зокрема в післяобідню пору 07 вересня 2016 року. Таким чином підтверджується факт конфлікту з обвинуваченим у день, коли потерпілому спричинено тілесні ушкодження, що в сукупності з іншими даними дає можливість зробити висновок про спричинення тілесних ушкоджень саме під час чергового конфлікту з обвинуваченим, коли потерпілий та ОСОБА_2 перебували наодинці по вулиці Церковна у селі Бокшин. Покази свідка ОСОБА_16 зокрема і підтверджують ці обставини.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 986 від 12 вересня 2016 року у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носа зі зміщенням донизу з наявністю крововилива з садном на передніссі, які виникли від дії тупого(их) предмету(ів), могли утворитися у вказаний в обставинах термін, а саме 07 вересня 2016 року і, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6, як кожне окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

Свідки між іншим вказали, що потерпілий відразу після події розповідав про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Крім того, час та механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа зі зміщенням донизу, наявністю крововиливу та садном на переніссі, повністю підтверджено висновком судово-медичної експертизи, які повністю відповідають послідовним показанням потерпілого, що також вказує на істинність позиції потерпілого та спростування показань обвинуваченого.   

Суд прийшов до висновку, що в основу вироку необхідно покласти покази потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_11В, ОСОБА_13, ОСОБА_10, висновок судово-медичниої експертизи, оскільки вони є правдивими,  перевірені в судовому засіданні та узгоджуються між собою,  а тому підстав сумніватися в їх істинності та правдивості немає, в той час як покази свідка ОСОБА_14, ОСОБА_7 дані ними в суді, частково не узгоджуються з показами потерпілого, самого обвинуваченого та інших свідків та їм суперечать в частині фактичних обставин події злочину.

Щодо клопотання захисника в частині визнання недопустимим доказом показів з чужих слів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суд зазначає, вищезазначені свідки допитувались в судовому засіданні в якості свідків, покази ними надавались під присягою та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та такі покази надані ними не із чужих слів, а свідками особисто в судовому засіданні. Як вже зазначалось вище, покази даних свідків є послідовними, відповідають обставинам події, а тому суд вважає такі правдивими та покладає в основу вироку.

Постановою старшого слідчого СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області від 18.10.2016 року кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 1201680140000348 перекваліфіковано з ч.1 ст.125 КК України на ч.2 ст.125 КК України з посиланням на висновок судово-медичної експертизи № 986 від 12 вересня 2016 року.

Судовий експерт ОСОБА_17. в судовому засіданні пояснила, що легке тілесне ушкодження за ч.2 ст.125 КК України характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день).

Вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто - умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров?я.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину доведена. Крім пояснень потерпілого та показів свідків вина обвинуваченого ОСОБА_2 також підтверджується письмовими доказами по справі, дослідженими в судовому засіданні.

Під час дослідження письмових доказів захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_3М наполяга на визнанні недопустими доказами протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2017 року зі свідком ОСОБА_9, протоколу проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року з потерпілим ОСОБА_1В, протоколу проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року зі свідком ОСОБА_14, протоколу проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року зі свідком ОСОБА_6, протоколу проведення слідчого експерименту від 09.06.2017 року зі обвинуваченим ОСОБА_2, оскільки слідчі експерименти проводились прокурором, а не слідчим СВ Корецького ВП Костопільського ВП ГУ НП в Рівненській області, як це було передбачено ухвалою суду від 17.05.2017 року.

Під час судового розгляду, судом, на підставі ст. 359 КПК України, здійснена демонстрація відеозаписів в ході проведення вказаних слідчих експериментів, що містятяся на оптичних дисках і які є додатками до вищезазначених протоколів проведення слідчого експерименту.

Переглянувши в судовому засіданні вищевказані відеозаписи, судом встановлено, що всі  слідчі експерименти проводились за участі прокурора Скрипника Р.М.

Виходячи з вимог ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалення судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.104 КПК України протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Згідно досліджених протоколів від 07.06.2017 року та 09.06.2017 року жодних відомостей у вступній частині протоколів про проведення слідчих експериментів за участю прокурора Скрипника Р.М. не відображено, проте згідно досліджених відеозаписів в судовому засіданні прокурор присутній при проведенні всіх вищезазначених слідчих експериментів.

Зважаючи на викладене суд визнає протоколи слідчих експериментів від 07.06.2017 року та 09.06.2017 року недопустимим доказом.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, давніші конфлікти між ним та потерпілим, особу винного, його вік, невизнання вини, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику за місцем проживання.

Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено, обставиною, яка обтяжує покарання суд визнає, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

З урахуванням всіх обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу, оскільки на думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази не вилучались.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 370, 374, КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Опришко П.З.