Справа № 466/5413/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/4990/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Провадження № 22-ц/783/4989/17

Провадження № 22-ц/783/4991/17

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

за участю: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника ЛКП «Лев» - ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Лев», третьої особи - директора Львівського комунального підприємства «Лев» ОСОБА_5 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівського комунального підприємства «Лев», третьої особи - директора Львівського комунального підприємства «Лев» ( далі – ЛКП «Лев»), ОСОБА_5, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

• скасувати наказ директора ЛКП “Лев” ЛМР від 09.06.2016 року про відсторонення його від роботи;

• скасувати наказ директора ЛКП “Лев” від 09.06.2016 р про звільнення його з роботи та поновити його на роботі водія та ловця безпритульних тварин за сумісництвом;

• стягнути з ЛКП “Лев” на його користь 1 416 грн. 80 коп. невиплаченої йому заробітної плати за роботу 11, 12, 13, 18, 19,20 квітня 2016 року;

• стягнути з ЛКП “Лев” на його користь середній заробіток в розмірі 3 723,17 грн. з 09 червня 2016 року по день ухвалення рішення судом.

В обгрунтування своїх вимог зазначав про те, що він працював в ЛКП «Лев» шофером та ловцем безпритульних тварин за сумісництвом. Наказом директора ЛКП “Лев” від 09 червня 2016 року № 17 він був відсторонений від роботи та в цей же день наказом № 59 - к був звільнений з роботи за прогули - неявку на роботу без поважних причин 23 та 24 квітня 2016 року. У зв’язку із щорічною відпусткою бригади ловців тварин у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з 06 по 22 квітня він без вихідних днів працював по відлову безпритульних тварин спільно з ОСОБА_8, а відтак відповідно до вимог ст.ст. 67 та 69 КЗпП України набув право на вихідні дні 23 та 24 квітня 2016 року, що об’єктивно підтверджується передачею ним 23 квітня 2016 року директору ЛКП мобільного робочого телефону та звіту щодо відловлених тварин напередодні. З метою заперечення його, ОСОБА_2, праці у відповідача безперервно без вихідних днів з 06 по 22 квітня 2016 року, відповідач вдався до фальсифікації табеля обліку робочого часу, у якому 11, 12, 13, 18, 19, 20 квітня 2016 року йому та його напарнику по бригаді ОСОБА_8 зазначені, як неробочі дні, що об’єктивно спростовується премією нарахованою ОСОБА_8 за роботу в квітні 2016 року в розмірі 2 348 грн. (500 грн. та 1 848 грн.) за роботу без вихідних днів, як водію та ловцю бездоглядних тварин, що відповідає подвійному розміру оплати праці без вихідних днів, встановленому ст. 72 КЗпП України. Таким чином, вважає, що відповідач недоплатив йому за шість робочих днів квітня 2016 року, тобто 11, 12, 13, 18, 19, 20 квітня 2016 року – 1 416 грн. 80 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Лев», третьої особи - директора Львівського комунального підприємства «Лев» ОСОБА_5 про скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року – відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року в ухваленні додаткового рішення – відмовлено.

Рішення суду та ухвали суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість судових рішень, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які посвідчили, що з 07 квітня по 22 квітня 2016 року позивач працював на роботі у півтора зміни норми робочого часу без вихідних. Вважає, що він набув право на вихідні дні 23 квітня та 24 квітня 2016 року, тому невихід на роботі позивача у ці дні не є прогулом. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення заробітної плати та безпідставно відмовив у виправленні описки у рішенні суду щодо заробітної плати позивача та кількості відпрацьованих днів у квітні 2016 року. Просить ухвали суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції .

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.308 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів,речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Районним судом установлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ЛКП «Лев» на посаді водія та за сумісництвом ловця бездоглядних тварин.

У наказі №17 від 09 червня 2016 року зазначено, що ОСОБА_2 був відсторонений від виконання службових обов’язків за порушення правил трудової дисципліни - розпорядку роботи підприємства з 09 червня 2016 року. Цього ж числа наказом №17-1 було скасовано наказ №17 від 09.06.2016 року (а.с.27,28), відтак відсутні підстави для скасування такого в судовому порядку.

Відповідно до наказу №59-к від 09 червня 2016 року позивача ОСОБА_2 було звільнено з роботи за прогули 23 та 24 квітня 2016 року відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.15).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 визначено, що прогулом під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).

Судом установлено, що 23 і 24 квітня 2016 року були робочими днями ОСОБА_2 у зв»язку із перебуванням у відпустці водія ОСОБА_7 та ловця бездоглядних тварин ОСОБА_6, що не заперечує позивач.

З акту про відсутність на роботі вбачається, що ОСОБА_2 був відсутнім на роботі 23 квітня 2016 року без поважних причин з 08.00 год. до 17.00 год. продовж робочого дня (а.с.34). З даним актом позивач був ознайомлений 03 червня 2016 року.

З акту про відсутність на роботі вбачається, що ОСОБА_2 був відсутнім на роботі 24 квітня 2016 року без поважних причин з 08.00 год. до 15.00 год. продовж робочого дня (а.с.35). З даним актом позивач був ознайомлений 03 червня 2016 року.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 підтвердив невихід позивача на роботу, у зв»язку з чим він працював у парі зі стажером, оскільки сам не мав права виконувати роботу ловця і водія одночасно.

З письмових пояснень позивача щодо відсутності його на робочому місці 23 квітня 2016 року та 24 квітня 2016 року вбачається, що він був відсутній, оскільки з 06 квітня до 23 квітня 2016 року працював без вихідних днів і дуже втомився (а.с.36,37).

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 09.06.2016 року з приводу відсутності його на роботі вбачається, що він звернувся до директора з проханням надати йому два дні вихідних (а.с.5). Проте доводи позивача про факт надання йому вихідних 23 та 24 квітня 2016 року є голослівними, жодними доказами не стверджуються.

Таким чином, факт відсутності ОСОБА_2 на роботі 23 та 24 квітня 2016 року стверджується наявними у матеріалах справи актами, та визнається позивачем.

З матеріалів справи убачається, що 03 червня 2016 року ОСОБА_2 було скеровано листа з проханням з’явитися в ЛКП «Лев» для участі в засіданні профкому, де розглядатиметься питання на звернення керівника ЛКП «Лев» про звільнення його з роботи (а.с.31). Таку згоду профкомом ЛКП «Лев» було надано, що визнали сторони в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі, районний суд вірно виходив з встановленого факту невиходу на роботу позивача 23 та 24 квітня 2016 року без поважних причин, оскільки прогулом без поважних причин вважається самовільне використання відгулу.

Судом установлено, що робота водіїв і ловців бездоглядних тварин є позмінною.

З наказу № 37к від 08.04.2016 року вбачається, що за виконання додаткового об»єму робіт на період відпустки водія ОСОБА_7 та ловця бездоглядних тварин ОСОБА_6 працівникам ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було встановлено доплату в розмірі 50% від посадового окладу за відпрацьований період (а.с.64). Цей наказ є чинним, позивачем не оспорюється.

Згідно довідки про доходи від 27.12.2016 року за квітень 2016 року ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата за виконання роботи за посадою водія у розмірі 1497,88 грн., з яких оклад 970,29 грн. та доплата у розмірі 527,59 грн. за виконання додаткового об»єму робіт відповідно до наказу № 37 к від 08.04.2016 року. Згідно довідки про доходи від 27.12.2016 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за виконання роботи за посадою ловець бездоглядних тварин за квітень у розмірі 1571,85 грн, з яких 1058,13 грн оклад, 513,72 грн. – доплата за виконання додаткового об»єму робіт відповідно до наказу № 37 к від 08.04.2016 року.

Таким чином, судом установлено, що оплату за виконання позивачем обов»язків тимчасово відсутніх працівників проведено відповідно до наказу № 37к від 08.04.2016 року, а вимоги про недоплату позивачу заробітної плати у розмірі 1416,80 грн. не доведені. Враховуючи викладене, рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

20 червня 2017 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі та про виправлення описки у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вирішено позовні вимоги про стягнення на користь позивача 1416 грн. 80 коп. невиплаченої йому заробітної плати за роботу 11, 12, 13, 18, 19, 20 квітня 2016 року та про стягнення середнього заробітку в розмірі 3723 грн. 17 коп. з 09 червня 2016 року по день ухвалення рішення судом.

Згідно ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року, районним судом розглядалися позовні вимог про стягнення на користь позивача 1416 грн. 80 коп. невиплаченої йому заробітної плати за роботу 11, 12, 13, 18, 19, 20 квітня 2016 року та про стягнення середнього заробітку в розмірі 3723 грн. 17 коп. з 09 червня 2016 року по день ухвалення рішення судом та у задоволенні позову ОСОБА_2, в тому числі і у задоволенні зазначених вимог, було відмовлено.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про виправлення описки у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у рішенні суду не допущено описки щодо зазначення розміру заробітної плати ОСОБА_2, яку йому було виплачено ЛКП «Лев» у квітні 2016 року, оскільки такий розмір заробітної плати було зазначено у довідці про доходи, виданій ЛКП «Лев» 27.12.2016 року (а.с. 65).

Керуючись ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року про відмову у виправленні описки залишити без змін.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2017 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: