Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27.10.2009 С права № 2-а-190/09/0108
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим на постанову Керчінського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Белоусов Е.Ф.) від 26.03.09 у справі № 2-а-190/09/0108
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 5, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про визнання дій неправомірними і зобов`язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманої суми державної допомоги
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду, просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради щодо відмови у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини, зобов’язавши відповідача виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною з грудня 2007 року по листопад 2008 року в сумі 6625,7 грн., допомоги при народженні дитини в сумі 2709,6грн.
Крім того, позивач просила суд покласти на відповідача обов’язок здійснювати їй виплату грошової допомоги по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму у подальшому,
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав відмову Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради у виплаті позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини неправомірною, Автономної Республіки Крим виплатити позивачеві допомогу по догляду за дитиною з 01.11.2007 по 01.03.2009 у сумі 7966,45 грн.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради направило на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Керченського міського суду від 26.03.09. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.07.09р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради.
Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.07. 2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 27.10.2009р.об 15:40 годин.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином. Відповідач в апеляційній скарзі просив суд розглянути справу у відсутність його представника. Позивач про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 –є матір’ю малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Також з матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2 є застрахованою особою, у зв’язку з чим не неї розповсюджується дія Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Відповідач листом від 28.11.2008 роз’яснив позивачу на її звернення, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму не буде виплачено, у зв’язку з тим, що зміни внесені до законодавства, які зменшили виплату соціальних пільг до наступного часу не визнані неконституційними (арк.с.6).
Відповідно до статті 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.01.2007р. №13 (яка діяла в період виникнення спірних правовідносин), призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання застрахованої особи.
На час народження дитини позивача зупинення дії статті 43 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V Разом з тим, вже не існувало, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI статтю 43 виключено.
Згодом, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007р. N 107-VI, також визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже спір підлягає вирішенню за період з травня по грудень 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 по час дії права позивача на отримання грошової допомоги у 2008 році, оскільки статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. –482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. –498грн.
Таким чином, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо того, що для проведення розрахунку слід застосувати прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III застрахована особа –це найманий працівник або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Отже, ОСОБА_2 на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасова втратила працездатність.
Отже, на користь позивача у 2008 році підлягає стягненню 2749,20грн.. (481грн.х2)+(482грн.х3)+(498грн.х3)-(144,10грн. х 8 - сума, яка сплачена за період з травня по грудень 2008р.).
Зазначені обставини свідчать про необхідність зміни судового рішення з зазначенням правильного періоду та суми, що належить до виплати позивачу за період 2008 року.
В частини стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня по березень 2009 року рішення суду першої інстанції також підлягає зміні з наступних підстав.
Частиною третьою ст. 46 Закону Україні «Про державний бюджет на 2009 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»(2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в України.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правого регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, якій діяв у часі раніше.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи с наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що визначеною статтею 46»Про державний бюджет України на 2009 рок»фактично змінено положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якій діяв у час раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік».
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, порушення прав осіб у майбутньому не може вважатися предметом судового захисту у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні вимог про зобов’язання відповідача здійснювати виплату щомісячної державної допомоги у подальшому.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги при народженні дитини, судова колегія вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III позивач набула право на отримання допомоги при народженні дитини, яка надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згодом дію зазначеної статті на 2007 рік було зупинено, згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було сплачено відповідачем допомоги при народженні дитини у сумі 8500грн.
На час народження сина позивача у 2007 року, зупинення дії статті 41 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Разом з тим, визнання неконституційності змін було запроваджено лише в частині встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для донарахування позивачу одноразової грошової допомоги при народженні дитини.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що ухвалюючи рішення про визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим у виплаті позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини суд першої інстанції не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача в цій частині, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів
Позивачем також не надані належні та допустимі докази протиправності дій відповідача в зазначеній частині, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Строк звернення до суду про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з грудня 2007 року по січень 2008 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду 16 лютого 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Україні.
Згідно зі статтями 99,100 Кодексу адміністративного судочинства Україні, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна буда дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років за період з грудня 2007року по січень 2008 року , позивач не надала.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні на підставах п.1 ч.1 ст.201 КАС України шляхом відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, стягнення одноразової грошової допомоги при народженні дитини та зміни періоду та суми, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2008р.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради –задовольнити частково.
2. Постанову Керчінського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Белоусов Е.Ф.) від 26.03.09 у справі № 2-а-190/09/0108 –змінити.
Резолютивну частину постанови суду викласти у наступній редакції:
„Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради на користь ОСОБА_2 грошову допомогу, передбачену статтею 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” за період з травня по грудень 2008 року в сумі 2749,20грн.
В задоволенні решти позову ОСОБА_2 –відмовити.”
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 листопада 2009 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська