УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,

Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя

особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним кредитного договору, визнання недійсним договору про передачу прав вимоги, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Безрукого ОлегаВасильовича на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0805/0808/71-016, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом на строк з 21 серпня 2008 року по

19 серпня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 28 липня 2015 року становила 34 390,76 дол. США, що еквівалентно 758 738 грн 51 коп., та яку ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з поручителя ОСОБА_3

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він суперечить положенням ст. ст. 1077-1086 ЦК України.

Зазначала, що на порушення ст. 1077 ЦК України до матеріалів справи не долучено доказів проведення оплати за відступлене право вимоги, в повідомленні про перехід прав вимоги від 15 січня 2015 року не зазначено суми грошової вимоги. Крім того, додаток №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року не відповідає вимогам ст. 77 Закону України «Про нотаріат» та пп. 5.3. п. 5 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 758 738 грн 51 коп., з яких тіло кредиту - 656 834 грн 39 коп., відсотки - 101 904 грн 12 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк»заборгованості за кредитним договором

від 21 серпня 2008 року № 0805/0808/71-016 в розмірі 758 738 грн 51 коп., з яких тіло кредиту - 656 834 грн 39 коп., відсотки - 101 904 грн 12 коп., скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк»

У решті рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник «Дельта Банк» - Безрукий О.В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 не оскаржувалось в апеляційному порядку та не переглядалась судом апеляційної інстанції, предметом оскарження в суді касаційної інстанції є лише рішення апеляційного суду, а тому справа в частині вказаних вимог не переглядається в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання за кредитним договором боржником належним чином не виконуються, заборгованість не погашається, а тому на підставі договору поруки від 21 серпня 2008 року з ОСОБА_3 підлягає стягненню наявна заборгованість за кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що порука ОСОБА_3 припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений 01 травня 2014 року.

Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що 21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0805/0808/71-016, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі

37 000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом на строк з 21 серпня 2008 року по 19 серпня 2038 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення коштів за кредитним договором від 21 серпня 2008 року

№ 0805/0808/71-016.

Відповідно до п. 10 договору поруки строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, а ПАТ «Дельта Банк» замінило ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Станом на 28 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 0805/0808/71-016 становила 34 390,76 дол. США, що еквівалентно 758 738 грн 51 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Боржник (а відтак і поручитель) взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 19 серпня 2038 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через

6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції правильно було враховано положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також те, що шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя повинен обчислюватись щодо кожного із платежів.

Водночас судом апеляційної інстанції не було враховано те, що кредитний договір укладався зі строком дії до 19 серпня 2038 року, а тому порука є чинною в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів, заявлених в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому надана в суді апеляційної інстанції досудова вимога ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 від 26 листопада 2014 року (а.с. 100) не свідчить про зміну сторонами строку виконання основного зобов'язання, оскільки містить лише повідомлення про наявність простроченої заборгованості, а умовами кредитного договору від 21 серпня 2008 року

№ 0805/0808/71-016 (п. п. 3.9, 3.10) не передбачено, що з моменту пред'явлення досудової вимоги строк зобов'язань за кредитним договором вважається таким, що настав.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин, не перевірив розрахунку заборгованості, строку дії кредитного договору, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

З урахуванням зазначеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до

ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Безрукого ОлегаВасильовича задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2016 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович