ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2009 р. Справа № 11/501
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємця,
ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 24.03.2009.;
від відповідача: ОСОБА_3 - представника за довіреністю №2 від 25.08.2009 р.,
від третіх осіб на стороні відповідача:
- СПД ОСОБА_4: не з'явилася,
- фізичної особи ОСОБА_5: не з'явився,
від третіх осіб на стороні позивача:
- ТзОВ "МД Істейт": не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Ізяслав Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "12" червня 2009 р. у справі № 11/501 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,
м. Ізяслав Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад", м.Хмельницький
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Хмельницький
та фізичної особи ОСОБА_5, м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" м.Дніпропетровськ,
про стягнення 37125,60 грн., з яких 22125,60 грн. втраченої вигоди та 15000,00 грн. моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2009 р. усправі №11/501 у задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад", м. Хмельницький про стягнення 37125,60 грн., з яких 22125,60 грн. втраченої вигоди та 15000,00 грн. моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області повністю та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог.
Як зазначено в апеляційній скарзі, позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції про неукладення між сторонами письмового договору, в якому повинні бути обумовлені та перераховані істотні умови для договорів перевезення автомобільним транспортом - маса вантажу, термін та вартість перевезення, посилаючись на наявні в матеріалах справи письмові докази прийняття повноважним представником перевізника - ТОВ "Каскад" на себе зобов"язання доставити ввірений йому товар в пункт призначення. Вказує, що про існування між сторонами у справі договірних відносин щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом свідчить наявність товарно-транспортної накладної від 15.10.2008 р., із зазначенням автомобіля відповідача та підписом його представника водія-експедитора ОСОБА_5, комісійний акт про завантаження товару, який з незрозумілих причин відмовився підписувати водій-експедитор, інші докази, а також фактичне виконання відповідачем договору перевезення, що виявилось в подачі для завантаження автотранспорту, повноважного представника - експедитора та часткове здійснення перевезення (до м.Немирів Вінницької області).
Підприємець зазначає, що оскільки завантаження проводилось в лісовій місцевості, зважування не проводилось, а сторони дійшли згоди користуватись розробленою таблицею об"єму круглих лісоматеріалів, виданою 1961 року під редакцією ОСОБА_7 та опубліковано державним видавництвом літератури по будівництву та архітектурі УРСР. У відповідності до цієї таблиці поданий відповідачем автомобіль було завантажено 35,12 м.куб. свіжозрубаної тополі, що в перерахунку становить 22125,60 кг., тобто трохи більше 22,0 т. Яким чином у відповідача на автомобілі з"явилось майже 32,0 т. підприємцю невідомо і як вона вважає, судом першої інстанції не досліджувалось.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки неповажності або поважності недоставлення відповідачем ввіреного йому товару до міста Запоріжжя, а повернення його до м.Хмельницький, а також помилково поставлено під сумнів той факт, що відповідач відмовляється повернути їй товар, оскільки до нього, зокрема, до директора Онищука В.П. неодноразово звертались з такою вимогою і отримували відмову. З цього приводу, вказує підприємець, вона зверталась до міліції, а пізніше, коли не змогла повернути свій товар, оскільки деревина пролежала на відкритій місцевості цілу зиму та весну, звернулась до господарського суду з вимогою про стягнення грошових коштів та відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішення щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди позивач вважає неправомірним, посилаючись на те, що вона не змогла виконати свої зобов"язання перед третьою особою виключно з вини відповідача, що призвело до душевних страждань та негативно позначилось на її здоров"ї та відносинах у сім"ї.
Як вказує позивач, суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини, які мають значення для справи і на які бездоказово посилався відповідач у своїх запереченнях; невірно оцінено та відображено в рішенні фактичні обставини справи, внаслідок чого прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.
В засіданні суду підприємець та її представник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просять її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад", яке є відповідачем по справі, виклало свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.5-7, т.2). Вважає, що вина ТОВ «Каскад» як перевізника в не поставці вантажу відсутня, тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила, вважає рішення суду першої інстанції від 12.06.2009 р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
СПД ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_5, яких було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача згідно ухвали апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р., в засідання суду не з"явились, про причини неявки в суд не повідомили.
Від СПД ОСОБА_4 на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№02-01/7255 від 12.11.2009 р.) з поясненнями щодо обставин, які мають значення для справи.
Третя особа ОСОБА_5 своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ухвалою апеляційного господарського суду від 13.10. 2009 р. Свого представника в засідання суду товариство не направило, надавши апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо обставин справи (вих.№1950 від 09.11.2009 р.), долучені судом до матеріалів справи.
За таких обставин та враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи апеляційним господарським судом, судова колегія вважає, що неявка в судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У березні 2009 року підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад", м.Хмельницький 22125,60грн. як втрачену з вини відповідача вигоду, а також 15000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначалось, що на виконання зобов"язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" по доставці брусу дерев"яного до м.Запоріжжя 15.10.2008 р. між позивачем та відповідачем по справі досягнуто домовленості щодо доставки даного товару в місце призначення.
Згідно домовленості, за товарно-транспортною накладною від 15 жовтня 2008 року та рахунку №20 від 15.10.2008 р. позивач передав, а відповідач через водія ОСОБА_5 прийняв до перевезення ввірений йому товар брус дерев"яний породи "тополя" в кількості 35,12 куб.м. на загальну суму 22125,60 грн.
Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе зобов"язань з доставки вантажу не виконав, ввірений йому вантаж в місце призначення не доставив, натомість вантаж без згоди позивача було повернуто і розвантажено в м. Хмельницький, вул.Львівське шосе, 67 та складовано під відкритим небом, без спеціального захисту, внаслідок чого вантаж прийшов в непридатний до використання стан.
Позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, не зміг виконати взяті на себе зобов"язання перед ТОВ "МД Істейт" та не отримав 22125,60 грн., вважає цю суму втраченою вигодою, оскільки вантаж - брус породи "тополя" прийшов до непридатного до використання стану.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15000 грн. моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, яких позивачка зазнала внаслідок порушення її прав та неможливість розпорядитись її майном; негативного впливу на її ділову репутацію, а також на відносини з чоловіком.
Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, у позові підприємця ОСОБА_1 було відмовлено. Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила, що дійсно, між сторонами у справі виникли правовідносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Так, з пояснень третьої особи СПД ОСОБА_4 вбачається, що 15.10.2008 р. в інформаційній службі "Делла" було розміщено замовлення на перевезення вантажу за маршрутом м.Ізяслав - м.Запоріжжя. Замовник у телефонній розмові повідомив підприємця ОСОБА_4 про необхідність подачі автомобіля для перевезення дерев"яного брусу вагою приблизно 20 тон та пообіцяв відправити на факсовий номер договір-заявку на перевезення вантажу. Про вказане замовлення та місце завантаження було повідомлено директора ТОВ "Каскад".
Згідно пояснень, відібраних у підприємця ОСОБА_1 оперуповноваженим СДСБЕЗ Ізяславського РВ УМВСУ в Хмельницькій області (а.с.67, т.1), підприємець ОСОБА_1 підтвердила, що 15.10.2008 р. нею через інформаційно-довідкову службу "Делла" було замовлено вантажний автомобіль для перевезення брусу породи "тополя" у м.Запоріжжя для ТОВ "МД Істейт", умови перевезення та його вартість були обговорені з диспетчером вантажоперевізника з м. Хмельницький.
Матеріалами справи стверджується, що 15.10.2008 р. згідно вказаного замовлення позивача, ТОВ "Каскад" було направлено під завантаження та для здійснення перевезення автомобіль "Рено" д.н. НОМЕР_1, причіп д.н. НОМЕР_2, що належить ТОВ "Каскад" з водієм - експедитором ОСОБА_5
Про те, що ОСОБА_5 з 01.09.2005 р. працює водієм-екпедитором ТОВ "Каскад" свідчить витяг з наказу №5-к від 01.09.2005 р. (а.с.76, т.1). Належність вказаних транспортних засобів ТОВ "Каскад" також стверджується відповідними матеріалами справи (а.с.81,82,85,88,89).
В м.Ізяслав вказаний автомобіль було завантажено брусом кількістю 35,12 куб.м. та загальною вартістю 22125,60 грн., про що свідчить підпис водія-експедитора на товарно-транспортній накладній серії БЗС №б/н від 15.10.2008 р. (а.с.21,38,93, т.1).
Таким чином, ТОВ "Каскад" було прийнято до перевезення вантаж підприємця ОСОБА_1
Директор ТОВ "Каскад" Онищук В.П. у своїх поясненнях (а.с.96-98, т.1) зазначив про те, з моменту отримання вантажу на автомобіль ТОВ "Каскад" та до моменту здачі його на склад, відповідальність за вантаж несе ТОВ "Каскад". Представником ТОВ "Каскад" на час транспортування вантажу є водій - експедитор, який розписується в товарно-транспортній накладній. В разі пошкодження або неналежного виконання угоди стосовно вантажу відповідає ТОВ "Каскад" за домовленістю сторін або в судовому порядку.
15.10.2008 р. також було складено акт приймання товару до перевезення про те, що СПД ОСОБА_1, майстер ОСОБА_9, вантажник ОСОБА_10, водій-експедитор ОСОБА_5 підтверджують факт відвантаження на автомобіль марки "Рено Магнум", д.н.НОМЕР_1, та причіп до нього д.н.НОМЕР_2 дерев"яного бруса породи тополя в кількості 35,12 м.куб. на суму 22125,60 грн., який належить відправнику - СПД ОСОБА_1 на праві власності та призначений для доставки в м.Запоріжжя для ТОВ "МД Істейт". Представник перевізника водій-експедитор претензій до кількості та якості товару не заявив, прийом товару для перевезення оформляється товарно-транспортною накладною із зазначенням кількості товару та його ціну. Проте, вказаний акт водій експедитор ОСОБА_5 відмовився від підпису вказаного акту, про що в цьому акті зроблено відмітку, а також складено окремий акт про відмову від підпису (а.с.22,23).
Слід зазначити, що відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається в письмовій формі, де істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу; його маса; умови та термін перевезення; місце та час завантаження; вартість перевезення; відповідальність сторін; інші умови, узгоджені договором.
У відповідності до п.10.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно із заявками або за разовими договорами.
У даному випадку, договір-заявка позивачем відповідачу не подавалась, договору між сторонами укладено не було.
Відповідно до ч.2 ст.909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документу. Договір перевезення, зокрема, автомобільним транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем.
Згідно п.11.1. вищезазначених Правил (розділ 11. Правила оформлення документів на перевезення) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Пунктами 11.5. - 11.7. Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
У даному випадку водієм було підписано лише перший екземпляр товарно-транспортної накладної, переданий замовнику.
Згідно п.20.1.11. Правил перевезення продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., приймання для перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу лісу і пиломатеріалів здійснюються перевізником за об'ємом, а під час перевезення пакетним способом - за кількістю вантажних місць (пакетів).
Водночас, згідно п.10.15. Правил приймання вантажів для перевезення, перевізник може вимагати додаткової перевірки кількості вантажу.
Однак, на час прийняття вантажу перевізник (в особі водія) таким правом не скористався.
Згідно п.8.1. Правил вантаження і розвантаження вантажів типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.
Сторонами допущено також і інші порушення щодо здійснення та оформлення правовідносин з перевезення вантажу, але з огляду на встановлені обставини справи, допущені порушення не спростовують наявність таких правовідносин між сторонами у справі.
Судовою колегією також враховуються пояснення учасників процесу, в т.ч. й відповідача, якими підтверджується факт передачі вантажу (брус дерев"яний породи "тополя" в кількості 35,12 м.куб. на суму 22125,60 грн.) позивачем та прийняття його до перевезення відповідачем.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказане перевезення не було виконано ТОВ "Каскад", у зв"язку з поломкою автомобіля, яка сталась на шляху з м.Ізяслава до м.Запоріжжя, поблизу м.Немирів. Як зазначив у поясненнях ОСОБА_5 (а.с.112, т.1), про поломку водій повідомив по телефону замовника та директора ТОВ "Каскад". Оскільки вантаж неможливо було перевантажити на інший автомобіль, зламану раму причепа було заварено для того, щоб доїхати до місця перевантаження. Після перевантаження брусу на автомобіль DAF, який належить ТОВ "Каскад", у м.Хмельницький було проведено перевантаження та переважування вантажу, після чого його було відвантажено на території ТОВ "Каскад".
З матеріалів справи, в т.ч. з пояснень учасників процесу, зібраних у матеріалах перевірок, здійснених Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області, вбачається, що на місце поломки автомобіля прибув представник підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2, однак, він відмовився підписувати угоду та замовлення; також ОСОБА_2 не заперечував, що автомобіль перевантажений, проте, наскільки, він не знав, бути присутнім при зважуванні вантажу він відмовився. При зважуванні вантажу були присутні водії ОСОБА_11 (водій автомобіля, на який частково було відвантажено вантаж), ОСОБА_5, Онищук В.П. та представник від ПП ОСОБА_12 Згідно пояснень відповідача, зважування проводилось на макаронній фабриці у м.Хмельницький, оплата зважування підтверджується прибутковим касовим ордером №940 від 20.10.2008 р. (пояснення Онищука В.П., а.с.96-98, т.1).
Матеріали справи містять квитанцію ПКО №940 від 20.10.2008р. (а.с.40,83, т.1), видану ЗАТ "Хмельницька макаронна фабрика", на якій, згідно пояснень відповідача та третьої особи, проводилось контрольне зважування.
Слід зазначити, що зміст квитанції та цифри, наявні на даній квитанції, підписи невідомих осіб та штамп Хмельницької макаронної фабрики не є доказом проведення зважування автомобіля ТОВ "Каскад" та його перевантаження.
Водночас, з пояснень підприємця ОСОБА_1, наданих Ізяславському РВ УМВС України в Хмельницькій області, вага вантажу 35,12 куб. породи "тополя" становить 22125 кг.
З приводу поломки автомобіля, для визначення вартості ремонту причепа д.н.ВХ 31 28 ХХ, який був пошкоджений при перевезенні вантажу позивача, та для проведення експертизи ТОВ "Каскад" зверталось до підприємця з телеграмою (а.с.46), в якій просив направити представника.
У направленій ТОВ "Каскад" телеграмі від 22.10.2008 р. підприємець ОСОБА_1 відмовилась приймати участь в проведенні експертизи, пославшись на те, що за технічний стан рухомого складу відповідає його власник, а не замовник (а.с.45, т.1).
Як уже зазначалось, після зважування вантажу його було доставлено та відвантажено на території ТОВ "Каскад" і такі дії директор ТОВ "Каскад" пояснив необхідністю вирішення питання з позивачем щодо укладення договору про перевезення та відповідальності за поломку автомобіля.
Згідно протоколу огляду від 01.12.2008 р. (а.с.72, т.1) в ході огляду встановлено, що на території ТОВ "Каскад", м.Хмельницький, вул. Львівське шосе,67 знаходиться брус породи "тополя" загальною кількістю 1708 шт., яка в м.куб. становить 35,12.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач зверталась до Ізяславського РВ УМВС України (заява від 22.10.2008 р., а.с.107, т.1).
Згідно проведеної перевірки Ізяславським РВ УМВСУ в Хмельницькій області за заявою ОСОБА_1 щодо привласнення вантажу бруса породи "тополя" директором ТОВ "Каскад" 21.12.2008 р. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно Онищука В.П. за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.60, т.1).
У березні 2009 року підприємець ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх прав, які вважає порушеними відповідачем, до господарського суду із позовною заявою у даній справі.
Стосовно обґрунтованості заявлених вимог про стягнення 22125,60 грн. в якості втраченої вигоди судова колегія враховує наступне.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.
У відповідності до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
У відповідності до положень п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов"язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Майнова відповідальність учасників зобов"язання по перевезенню вантажів будується на загальних принципах відповідальності в цивільному праві, проте, має значну специфіку, що відрізняє її від звичайної відповідальності за порушення зобов"язань.
Так, загальним засобом відповідальності перевізника є відшкодування збитків, під якими розуміють як прямі збитки, так і упущену вигоду. Водночас, зобов"язання перевізника з відшкодування збитків можливе у випадку, якщо договором, транспортними кодексами (статутами) не встановлено інші форми відповідальності. Аналізуючи норми транспортного законодавства, можна дійти висновку, що характерною ознакою відповідальності за порушення зобов"язання з перевезення вантажів є її обмежений характер, який полягає в тому, ще перевізник відшкодовує лише фактичні збитки, що виникли під час перевезення (ст.314 ГК України), а упущена вигода не відшкодовується. Зокрема, ст.138 Статуту автомобільного транспорту встановлено, що за прострочку в доставці вантажу при міжміських перевезеннях автотранспортні підприємства або організації сплачують вантажоодержувачам штраф у розмірі 12 процентів провізної плати за кожну добу прострочки, якщо не доведуть, що прострочка сталася не з їх вини. Загальна сума штрафу за прострочку в доставці не може перевищувати 60 процентів провізної плати. Сплата штрафу за прострочку в доставці вантажу не звільняє автотранспортні підприємства або організації від відповідальності за викликані цією прострочкою втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до ст.136 Статуту автомобільного транспорту передбачено, що автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах: а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу; б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість; в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості. Автотранспортні підприємства і організації поряд з відшкодуванням встановленого збитку, зв'язаного з втратою, недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу, що перевозиться, повертають провізну плату, стягнену за перевезення втраченого, невистачаючого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, якщо ця плата не входить в ціну вантажу.
Таким чином, Цивільний кодекс України регулює лише загальні питання щодо відповідальності перевізника, надаючи перевагу спеціальному законодавству України (транспортні кодекси, статути), у зв"язку з чим покладати на перевізника відповідальність у більшому розмірі, ніж це передбачено спеціальним законодавством, не можна.
Водночас, обмежений характер відповідальності перевізника не позбавляє уповноважену сторону договору можливості вимагати від перевізника як сплати штрафу за прострочення доставки вантажу, так і відшкодування реальних збитків за втрату, недостачу, псування вантажу.
Так, статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, у розмірі фактичної шкоди.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
При цьому, втрату, нестачу та пошкодження вантажу слід розглядати як збитки, спричинені перевізником внаслідок неналежного виконання обов"язків за договором перевезення вантажу. Внаслідок втрати або нестачі вантажу під час його перевезення перевізник втрачає можливість цілком або частково видати його таким, яким було прийнято до перевезення, що потребує зусиль для виправлення стану вантажу з метою наступного використання за призначенням.
А розмір дійсної вартості вантажу, а також розміру сум, на які зменшується вартість вантажу, визначаються в порядку, встановленому транспортними кодексами, статутами, правилами перевезення вантажів. А як уже зазначалось, згідно із зазначеними нормативними актами відповідальність перевізника за незбереження вантажу під час його перевезення має обмежений характер.
Разом з тим, у даному випадку, позивач не просить стягнути з відповідача шкоду згідно ст.924 ЦК України чи ст.314 ГК України, позовні вимоги стосуються стягнення з перевізника збитків саме у вигляді упущеної вигоди у розмірі повної вартості вантажу.
Водночас, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів.
Як встановлено ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
На підтвердження своїх доводів позивач подав договір №3СПМД-00347 від 20.09.2008 р. (а.с.24-25, т.1), укладений СПД ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "МД Істейт" (покупець), за умовами якого позивач зобов"язався поставити товар, визначений у додаткових угодах до даного договору.
Згідно п.3.4. договору датою поставки кожної партії товару є дата приймання товару покупцем на складі покупця, зазначеній в накладній.
У відповідності до додаткової угоди №1 від 20.09.2008 р. до даного договору, підприємець ОСОБА_1 зобов"язалась поставити в строк з 20.09.2008 р. по 20.10.2008 р. товар - брус свіжоспилений, згідно зазначених розмірів та вимог по якості (а.с.26, т.1).
У поясненнях (вих.№1950 від 09.11.2009 р.), поданих до апеляційного господарського суду, третя особа ТОВ "МД Істейт" зазначило, що товар у зазначений термін (з 20.09.2008 р. по 20.10.2008 р.) підприємцем ОСОБА_1 поставлений не був, у зв"язку з припиненням використовування у виробництві відпала потреба у постачанні товару в інший термін.
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 22125,60 грн. втраченої вигоди, позивач стверджує, що вантаж - дерев"яний брус породи "тополя" змінився настільки, що не може бути використаний за призначенням.
Разом з тим, дане твердження підприємця не доведено відповідними доказами, всупереч вимог ст.32,33,34 ГПК України.
При цьому, матеріали справи не містять також жодного доказу звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення вантажу. Крім того, самим позивачем не заперечується, що на території ТОВ "Каскад", де зберігається вантаж, ні підприємця, ні її представників не було. Отже, позивачу не може бути відомо про стан зберігання даного вантажу, а доводи з цього приводу є лише припущенням позивача.
Судовою колегією враховується також, що позивач, вважаючи незаконним перебування належного йому на праві власності майна у володінні ТОВ "Каскад", не був позбавлений можливості звернутись з віндикаційним позовом до ТОВ "Каскад" про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, з таким позовом підприємець могла звернутись до суду одразу ж після того, як їй стало відомо про перебування належного їй майна на території ТОВ "Каскад", в т.ч. і з постанов Ізяславського РВ УМВС України в Хмельницькій області. Таким чином, позивачем вдалось би уникнути негативного впливу факторів навколишнього середовища на вантаж, навіть у випадку, якщо він дійсно "складований під відкритим небом без спеціального захисту".
Також, враховуючи умови договору з ТОВ "МД Істейт", за якими позивач зобов"язався поставити товар у строк до 20.10.2008 р., та зважаючи на те, що вже 16.10.2008 р. (заява, а.с.107, т.1) ОСОБА_1 стало відомо про поломку автомобіля, який здійснював перевезення вантажу, підприємець мала можливість вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов"язань перед ТОВ "МД Істейт", поставивши останньому іншу партію дерев"яного брусу. Про наявність у підприємця брусу відповідної кількості та якості з"ясовано судовою колегією в засіданні суду з пояснень позивача.
При цьому, позивач відмовилась від участі у проведенні експертизи для визначення причини і вартості ремонту автомобіля, хоча, мала можливість вирішити питання перевезення вантажу двома автомобілями ТОВ "Каскад".
Судова колегія враховує, що у частині 3 статті 226 Господарського кодексу України передбачено обов"язок потерпілої сторони вчинити певні дії, щоб запобігти виникненню збитків. Так, згідно вказаної норми, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Необхідність вживання кредитором заходів до зменшення розміру збитків як одна з умов застосування відповідальності у виді відшкодування збитків повною мірою відповідає вимогам розумності і справедливості.
При пред"явленні позову про відшкодування збитків позивач повинен довести, що застосував усі заходи до зменшення збитків. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.
У даному випадку, позивачем не надано доказів вжиття заходів з метою запобігання завданню збитків, а з матеріалів справи, як уже зазначалось, вбачається протилежне. При цьому, позивач була своєчасно попереджена про можливе невиконання зобов"язання з перевезення вантажу, та мала реальну дійсну можливість запобігти виникненню збитків своїми діями.
Наслідками невиконання обов"язку щодо вчинення певних дій, для запобігання виникненню збитків, є позбавлення потерпілої сторони господарського зобов"язання права на відшкодування збитків. Матеріалами справи підтверджено наявність підстав, передбачених ч.3 ст.226 ГК України, за яких сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду України не вважає переконливими та обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, яку останній оцінив у розмірі 15000,00 грн., з огляду на таке.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої наслідок порушення її прав (ст. 23 Цивільного кодексу України). У ч.1 ст. 1080 Цивільного кодексу України міститься за гальна норма про підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Відповідно до визначення підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, має бути підтверджено відповідними доказами факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру; за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У даному випадку, вищевикладені підстави для відшкодування завданої шкоди позивачем не доведено належними та допустимими доказами.
Слід також зазначити, що позивач як суб"єкт підприємницької діяльності, займається підприємницькою, тобто, господарською діяльністю з метою отримання прибутку на власний страх і ризик.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення наведених приписів процесуального права, позивачем не було доведено належними доказами обставин, визначених підставою позовних вимог, які, згідно вищевикладених приписів чинного законодавства потребували доказування позивачем.
За таких обставин, позов підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним та матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2009 р. у справі №11/501 є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 червня2009 р. у справі №11/501 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу № 11/501 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4,5,6 - третім особам
7 - в наряд