Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року Справа №61/156-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Токар М.В., судді Івакіна В.О., Ільїн О.В..
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивач –не з’явився;
відповідач –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2943Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 08 вересня 2009 року по справі №61/156-09
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 106,19 грн.,
встановила:
Позивач РВ ФДМУ по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_1, в якій просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області суму збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 106,19 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08 вересня 2009 року (повний текст рішення підписаний 11.09.209 року) (суддя Рильова В.В.) в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Позивач з рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, крім того, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилається на ст.ст. 22, 623, 1166 ЦК України. Стверджує, що відповідачем позивачеві заподіяні вказані збитки внаслідок того, що відповідач перемігши в конкурсі на право оренди державного майна, а саме: частини нежитлового вбудованого приміщення №18 (умивальної кімнати) на 4-му поверсі (1-блоку) 9-ти поверхового гуртожитку № 5 (літ. А-9), загальною площею 2,0 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 не виконав обов’язки переможця конкурсу по укладенню договору оренди державного майна. Також, вказує на невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильне застосування, останнім, норм матеріального права.
Представник відповідача, в судове засідання не з’явися, відзив на апеляційну скаргу та витребувані судом документи не надав. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 19.11.2009 року було оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 26.11.2009 року для виготовлення повного тексту постанови по справі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 02.03.2009 року у приміщенні регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області відбувся конкурс на право оренди державного майна –частини нежитлового вбудованого приміщення №18 (умивальної кімнати) на 4-му поверсі (1-блоку) 9-ти поверхового гуртожитку № 5 (літ. А-9), загальною площею 2,0 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1 що знаходиться на балансі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету.
Під час проведення зазначеного конкурсу, до РВ ФДМУ по Харківській області звернувся відповідач (ФОП ОСОБА_1.) із заявою про намір взяти участь у ньому. При цьому, 25.02.2009 року ним було подано до позивача заяву про ознайомлення зі станом об’єкту, який підлягав передачі у користування, а також свої конкурсні пропозиції, в яких взяв на себе зобов’язання укласти договір оренди протягом одного місяця з моменту повідомлення його про визнання переможцем конкурсу при наявності всіх необхідних документів та висновків про стан майна, підписаних ФОП ОСОБА_1 та балансоутримувачем.
Переможцем, за результатами проведеного конкурсу, відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 02.03.2009 року №4.
Відповідач 31.03.2009 р. надав позивачеві лист, відповідно до якого відмовився від укладення договорів оренди вищевказаного державного майна, посилаючись на фінансові труднощі.
Після чого, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 106,19 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач, під збитками в даному випадку визначає саме неодержаний прибуток (упущену вигоду). В свою чергу, неодержаний прибуток –це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зважаючи на наведені норми, як вірно було зазначено судом першої інстанції та з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Виходячи з цього, позивач у даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов’язку відповідача укласти договір оренди державного майна, факт порушення цього обов’язку (не укладення договору оренди); наявність та реальність можливості одержання прибутку та його розміру; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.
Таким чином першою із зазначених умов, є зобов’язання відповідача укласти договір оренди державного майна.
При цьому, з матеріалів справи: пункту 5 конкурсної пропозиції (а. с. 9) ФОП ОСОБА_1, протоколу № 4 від 02 березня 2009 р., засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсу з визначення переможця на право оренди державного майна вбачається що, відповідач зобов’язався укласти договір оренди протягом місяця з моменту повідомлення його про визначення його переможцем конкурсу укласти договір оренди при наявності всіх необхідних документів та висновків про стан майна, підписаних ним та балансоутримувачем.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, ст. 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції першої інстанції, що в даному випадку сторонами укладено правочин із відкладальною умовою. Так, відповідач зобов’язався укласти договір оренди державного майна. Строк виконання цього зобов’язання був визначений в один місяць проте виконання зобов’язаня поставлено в залежність від відкладальної обставини –події, яка неминуче має настати, а саме наявності всіх необхідних документів та висновків про стан майна, підписаних ним та балансоутримувачем.
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що протягом місяця з моменту повідомлення відповідача про визначення його переможцем конкурсу такі документи та висновки про стан майна, підписаних відповідачем та балансоутримувачем не було. Зазначені документи не було надано а ні в суд першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов’язання відповідача щодо укладення з позивачем договору оренди державного майна ще не настав, а це в свою чергу означає відсутність факту порушення зобов’язання є вірним.
При цьому неможна погодитися з позицією позивача про те, що забезпечення наявності документів та висновків про стан майна, підписаних відповідачем та балансоутримувачем входить до переліку обов’язків відповідача.
Так, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що обов’язок по підготовці, складанню, погодженню та підписанню відповідних документів було покладено саме на відповідача. Також, не передбачено такого обов’язку ні Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, ні Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна затвердженим наказом Фонду державного майна України № 2149 від 13.10.2004 року.
За таких умов покладання на відповідача обов’язку по вчиненню дій не передбачених ні нормами права, ні договором є безпідставним і неправомірним. Це суперечить Конституції України (ст.19), якою визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Також це не відповідає положенням ст.14 ЦК України відповідно до якої цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Також є неправомірним покладення на відповідача відповідальності у вигляді компенсації збитків за дії (бездіяльність) вчинені не ним, а іншою особою –балансоутримувачем майна. Наявність підпису балансоутримувача на відповідних документах є обов’язковою обставиною згідно умов п. 6 конкурсної пропозиції та п.6 відповідного протоколу визначення переможця.
При цьому слід зазначити, що порядок ініціювання та підписання договору оренди державного майна за результатами конкурсу визначений нормами чинного законодавства України. Так, пунктом 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна затвердженим наказом Фонду державного майна України №2149 від 13.10.2004р. передбачено, що саме Орендодавець протягом 15 днів після дати затвердження ним результатів конкурсу направляє переможцю конкурсу проект договору оренди. Переможець конкурсу після отримання проекту договору протягом 5 робочих днів повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди. До умов договору оренди включаються орендна плата, запропонована переможцем конкурсу, та інші пропозиції переможця конкурсу.
Підставою для нарахування збитків є порушення зобов’язання (п.4 ст. 611, ст. 623 ЦК України, 218 ГК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В свою чергу, позивачем не було надано суду доказів додержання ним зазначених положень порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, а саме факту направлення відповідачеві проекту договору оренди.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутністі факту порушення своїх зобов’язань відповідачем, а отже і про відсутність підстав для стягнення збитків.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом Хакрівської області при прийнятті оскаржуваного рішення, обгрунтовано зазначено і про те, що позивачем не надано доказів реальності розміру втраченого прибутку та не надано доказів реальності заявленної до стягнення суми упущеної вигоди. В зв'язку з чим господарський суд дійшов обгрунтованного висновку про недоведеність матеріалами справи суми збитків у вигляді: упущеної вигоди, заявленої позивачем до стягнення, а зв'язку з чим, зазначив, що позовні вимоги позивача не грунтуються на правових нормах і є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08 вересня 2009 року по справі №61/156-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Токар М.В.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Ільїн О.В.