Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/295/16-ц

Провадження №2/377/374/17

06 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Малишенко Т.О., при секретарі – Ахутіній А.А., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Славутицької міської Ради Київської області – про відшкодування ядерної шкоди,заподіяної ушкодженням здоров’я на ЛНА на ЧАЕС, -

У С Т А Н О В И В :

До суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства звернулася ОСОБА_1 з вимогою стягнути з УСЗН м. Славутича на її користь 62010 гривень, що є розміром збитків в результаті порушення її цивільного права на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної ушкодженням її здоров’я на ЛНА на ЧАЕС, профзахворювання, пов’язаного з роботами на ЛНА на ЧАЕС, згідно її статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення категорії 1 від 13.07.1994р., відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 року, як інваліду II групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати згідно ст.48 Закону № 796-XII.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 року по 1991 рік на роботах в зоні іонізуючого випромінювання, її здоров’ю завдано шкоду, внаслідок чого вона отримала 2 групу інвалідності (довічно), що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК сер.2-18 АБ № 152056 від 28.06. 1994 року. Вказує, що відповідно до ст. 1189 ЦК України, ч.1 п.1 ст.15 ЦПК України, Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1963 року, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має цивільне право на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної ушкодженням її здоров`я на роботах по ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС. Станом на квітень 2016 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради не виплатило їй одноразову компенсацію на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров`ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір збитків у результаті порушеного права на відшкодування ядерної шкоди, заподіяну ушкодженням здоров’я, становить 62010,00 гривень( 1378 гривень х 45).

Відповідачем подано заперечення проти цивільного позову, мотивовані тим, що позивачка є інвалідом 2 групи захворювання, пов’язаного з роботами по ЛНА на ЧАЕС, та відноситься до громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має посвідчення 1-ої категорії серії А № 037943. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй передбачені виплати, в тому числі одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, інваліду ІІ групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому була передбачена виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виплати, зазначені у цій частині (а саме одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи) провадились протягом одного місяця, зокрема, з дня встановлення інвалідності. ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи було призначено управлінням соціального захисту населення в липні 1994 році згідно ст.48 чинної на той час редакції Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 29.06.1993, в розмірі 4860000 крб. та виплачено в серпні 1994 року.

Факт отримання даної виплати управління соціального захисту населення може підтвердити відповідно до архівних даних, а саме: особовим рахунком №100488, оригінал якого знаходиться в управлінні, всі інші дані - особова справа ОСОБА_1 №100488, протокол засідання комісії на призначення даних коштів знаходиться в управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі, так як в березні 2001 року відбулась реорганізація управління соціального захисту населення і всі пенсійні справи були передані до управління Пенсійного фонду. Таким чином ОСОБА_1, було виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до чинного законодавства. Крім того законодавством не передбачено, що суб’єктом відповідальності за ядерну шкоду може бути управління соціального захисту населення.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав заяву, у якій просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їй встановлена 2 група інвалідності з причини профзахворювання, пов’язаного з роботами по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АБ № 152056 від 28.06. 1994 року.

13 липня 1994 року Київоблдержадміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 серія А № 037943.

Згідно довідки № 25/01-15 від 13.01.2016 року, виданої управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, ОСОБА_1 виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, інваліду ІІ групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (у редакції від 19 грудня 1991 року, із змінами і доповненнями від 01 липня 1992 року) не виплачена.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну сину. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської АЕС катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

За змістом ст.1189 ЦК України, особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.

У зв'язку з ратифікацією 12.07.1997 року Україною Віденської Конвенції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням до Віденської конвенції» від 03.12.1997 року внесено зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 року № 39/95-ВР.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Згідно зі ст.72 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Жодна особа, крім оператора, не несе відповідальності за ядерну шкоду, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

В статті 90 цього Закону окреслено сферу його застосування та вказано, що всі вимоги Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності.

Таким чином, УСЗН Славутицької міської ради Київської області не є суб’єктом відповідальності за ядерну шкоду.

Відповідно до ч.8 ст.73 вказаного Закону відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом.

Таким чином, спеціальним законом є ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначені та закріплені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, і який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за:

1)пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

2)втрату годувальника, якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою;

3)матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов’язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Виходячи з наведеного, всю відповідальність за шкоду, завдану громадянам внаслідок Чорнобильської катастрофи, взяла на себе держава шляхом визначення статусу постраждалих осіб та встановлення пільг, компенсацій і гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Формою відшкодування ядерної шкоди, отриманої внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, виплата громадянам, віднесеним до категорії осіб, які постраждали внаслідок цієї катастрофи, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно частини 6 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виплати, зазначені у цій частині (а саме одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи) провадились протягом одного місяця, зокрема, з дня встановлення інвалідності.

Відповідно до архівних даних, а саме: особовим рахунком №100488, оригінал якого знаходиться в управлінні, всі інші дані - особова справа ОСОБА_1 №100488, протокол засідання комісії на призначення даних коштів знаходиться в управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі, ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи було призначено управлінням соціального захисту населення в липні 1994 році згідно ст.48 чинної на той час редакції Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 29.06.1993, в розмірі 4860000 крб. та виплачено в серпні 1994 року.

Таким чином ОСОБА_1, було виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до чинного законодавства.

Конституційний Суд України в Рішенні від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001 у справі про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги вказав, що ОСОБА_2 України закріплює основоположні засади права на державну соціальну допомогу громадянам і відносить до законодавчого регулювання механізм його реалізації.

Тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 62010,00 гривень, що є розміром збитків в результаті порушення його цивільного права на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч.2 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, у редакції від 19 грудня 1991 року із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 року, як інваліду II групи у розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат, немає.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 4, 15, 109, 209, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - у той же строк з дня одержання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т. О. Малишенко