ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2006 р. Справа № 45/136-06
вх. № 3862
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Калініченко Н.В.
суддя Пелипенко Н.М.
суддя Білоусова Я.О.
при секретарі судового засідання Солошкіна І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився відповідача - Колодій Л.І., довіреність № 337 від 01.09.2005р.
розглянувши справу за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків
до ВАТ Готель "Харків" м. Х-в
про спонукання до пролонгації договору оренди
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача продовжити дію договору № НОМЕР_1 на новий термін, оскільки ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає його продовження у випадку, якщо після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін, а також визнати недійсним договір № НОМЕР_1 від 13.10.2005 р. в частині п. п. 4.2.8 та 9.3 мотивуючи їх невідповідністю із вимогами законодавства (уточнені позовні вимоги прийняті ухвалою суду від 26.04.2006 р.).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, до канцелярії господарського суду Харківської області 12.04.2006 р. надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення та зокрема вказав, що позивачем порушувались умови договору оренди щодо внесення орендної плати, а також пожежні та санітарні норми. Також відповідач вказав про намір використовувати орендоване приміщення в своїх господарських цілях, що позивачем не доведено факту наявності інших третіх осіб для укладення договору оренди. З огляду на зазначене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В засіданні суду 26.04.2006 р. відповідач усно пояснив про те, що фактично позивач звільнив орендовані приміщення.
В судове засідання 05.06.2006 р. позивач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився.
Відповідач в засіданні суду 05.06.2006 р. усно заперечив щодо уточнених позовних вимог, вказавши на їх безпідставність та на необгрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.
13 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_1, відповідно до п. п. 1.1 якого орендодавець (позивач по справі) передав, а орендар (відповідач по справі) прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 корпусу готелю, загальною площею 300,00 кв.м.
Факт передачі підтверджується актом прийому-передачі, підписаним сторонами 13.10.2005 року.
Термін дії договору встановлений пунктом 10.1 до 13.04.2006 року включно.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів дійшла висновку щодо необгрунтованості позовних вимог позивача, оскільки позивачем не надано доказів щодо укладення договорів оренди між відповідачем з іншими особами. В матеріалах справи наявні докази того, що відповідач має намір використовувати спірне приміщення на свій потріб ( договір № НОМЕР_2 з додатками, договір генерального підряду № НОМЕР_3). Більш того, відповідач направляв на адресу позивача листи про те, що після спливу строку дії договору оренди відповідач має намір використовувати приміщення на власний потріб (лист від 03.04.2006 р., 13.04.2006 р. та інші, що містяться в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на те, що спірне приміщення відповідачем не передається за договорами оренди третім особам, відповідач використовує зазначене вище приміщення на власний потріб, посилання позивача щодо вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" безпідставні.
Також слід звернути увагу позивача на те, що вимоги ст. 777 Цивільного кодексу України, згідно якої наймач, який належно виконує свої обов"язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк, поширюються на випадки передачі спірного орендованого майна в оренду.
В решті позовних вимог позивача щодо визнання недійсними п. п. 4.2.8 та 9.3 договору № НОМЕР_1 від 13.10.2005 р. суд вважає за необхіднє відмовити, оскільки починаючи з 14.04.2006 р. вказаний договір закінчив свою дію.
На підставі встановлених фактичних матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИЛА:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення підписане 09.06.2006 р.
Головуючий суддя Калініченко Н.В.
суддя Пелипенко Н.М.
суддя Білоусова Я.О.