Справа № 2а-2665/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ ГУМВС України в Одеській області Кисленко Григорія Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
12 червня 2009 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 зі позовом до інспектора ДПС ОСОБА_2 України в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 20.05.2009 року інспектором ДПС ОСОБА_2 України в Одеській області ОСОБА_3 винесено постанову про справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Містубісі”, державний номер 90222ОА рухався по вул. Перемоги у м. Іллічівську зі швидкістю 85 кмгод, в зоні дії знаку „40 кмгод”, чим порушив п. 12.9 ПДР України. Постановою про адміністративне правопорушення позивач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КпАП України.
Позивач зазначає, що зазначеного правопорушення не вчиняв, фіксація дій, які були кваліфіковані відповідачем як правопорушення здійснювалась приладом „Візир”, протокол про адміністративне правопорушення не складався, пояснень в нього не відібрано, чим порушено його право на захист в цій стадії провадження по справам про адміністративне правопорушення. Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що він разом з пасажиром, не був зупинений під час фіксації, а на знімку присланому відповідачем зафіксовано також інший автомобіль, який на думку позивача і перевищив швидкість.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з копії Постанови серії ВН № 151456 по справі про адміністративне правопорушення від 20.05.2009 року ОСОБА_1, 19.05.2009 року, керуючи автомобілем „Містубісі”, державний номер „90222ОА”, рухався по вул. Перемоги в м. Іллічівську, в зоні дії знаку „40 кмгод” зі швидкістю 85 км год. Постановою від 20.05.2009 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. З постанови вбачається, що фіксації правопорушення здійснювалась приладом „Візир”. (а.с. 9).
Судом встановлено, що 05.06.2009 року позивач отримав копію постанови від 20.05.2009 року, фотофіксацію вчиненого правопорушення.
З копії фотоматеріалу отриманого за допомогою технічного засобу „Візир”, який складається з двох фотографій вбачається, що 19.05.2009 року, о 13 годині 01 хвилина позивач рухався зі швидкістю 85 км год, при цьому, на фотографії зафіксовано також й рух іншого автомобілю „Лексус”, дн ВН2121ВН, який зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с. 31), тому суд вважає, що зазначена фото фіксація не є безспірним доказом для визначення наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача з наступних підстав.
Виходячи з системного тлумачення ст. 14-1 КпАП України у співставленні її з процедурними нормами, зокрема ст.ст. 254, 258 КпАП України, слід зробити висновок, що вказана стаття розповсюджується на випадки, коли правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху фіксується в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, тобто працівниками ДАІ виявляються правопорушення шляхом перегляду фото- і кінозйомки, відеозапису технічних засобів, які працюють в автоматичному режимі. За інформацією ДП „Укрметртестстандарт”, вимірювач швидкості „Візір” не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції автоматичного процесу вимірювання і не може працювати без участі оператора. Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави без протокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляд справ у відсутності осіб, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст. 254, 258, 268 КпАП України і порушує конституційні права громадян. Така позиція суду підтверджується приписом Генеральної прокуратури України про усунення порушень закону при притягненні до адміністративної відповідальності від 02.07.2009 р. за № 07/1/2-165 вих. 09.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази суд виходить з того, що хоча і для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерним специфічний вид доказу – безпосереднє спостереження уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування, зокрема з застосуванням спеціальних приладів вимірювання швидкості, у розглядаємому випадку, якщо б після фіксації правопорушення вимірювачем „Візир” була би дотримана процедура передбачена КпАП України, то на місці працівниками ДАІ з особи, яка керувала автомобілем були б відібрані за її згодою пояснення та складений протокол про адміністративне правопорушення, щоб відповідало вимогам ст. 254, 256 КпАП України та унеможливило б можливість оскарження зазначеної постанови з процесуальних питань.
Крім того, відповідно до ст. 251 КпАП України д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
На запит суду від 02.09.2009 року щодо надання засвідчених копій всіх матеріалів справи про скоєння адміністративного правопорушення, зокрема відео та фото фіксації скоєного правопорушення відповідач таких доказів не надав (а.с.16). Згідно п. 11.20 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з моменту фіксації порушення.
Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд приймаючи рішення по справі враховує, що на єдиному доказі вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення – фотографії, пройшли фіксацію два автомобіля, при цьому водій іншого транспортного засобу - „Лексус” державний знак НОМЕР_1 вже двічі притягався до адміністративної відповідальності саме за перевищення швидкості (а.с. 31). Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, приведена до присяги (а.с. 25-26), підтвердила обставини повідомлені позивачем, звернула увагу на те, що вона бачила працівників ДАІ з прибором, які не зупинили транспортний засіб позивача в якому вона знаходилась, швидкість руху була невелика, а тому за дорогою ретельно вона не слідкувала, проте пам’ятає про працівників ДАІ саме через наявність встановлений прибору біля якого вони знаходились. За наведених обставин, зокрема відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та будь-яких інших доказів, виходячи з презумпції, що будь-які сумніви повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Способи захисту прав та законних інтересів позивачів (невичерпний перелік) передбачені ст. 105 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Відповідно до ст. 293 КпАП України о рган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 251, 254, 268, 280 КпАП України, ст.ст. 11, 12, 69, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Скасувати постанову № 1541456 по справі про адміністративне правопорушення прийняту 20.05.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 186 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК