14.11.2017 Справа № 363/954/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Давидової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту №10-29/4960 від 28.12.2007 року, заборгованість в розмірі 46 022 доларів США 35 центів, що еквівалентно в гривні становм на 16.11.2015 року становить 1 061 265,52 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28.12.2007 року між позивачем та відповідачем – 1 укладено договір кредиту №10-29/4960 відповідно до якого позивач надав відповідачу – 1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових кошти в сумі 25 000,00 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,00% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 27.12.2022 року на умовах, визначених договором кредиту. Крім того, 28.12.2007 року між позивачем, відповідачем – 1 та відповідачем – 2 укладено договір поруки №02-10/4324. Відповідно до умов п.1.1. договору поруки, відповідач – 2 зобов’язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем – 1 зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в троки та в порядку передбачених договором кредиту.

В зв’язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов’язань за договором кредиту відповідачем – 1, а саме непогашення кредиту згідно графіку, передбаченого договором кредиту, та несплати відсотків за користування кредитними коштами призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 16.11.2015 року складає 46 022 доларів США 35 центів, що еквівалентно за курсом НБУ в гривні станом на 16.11.2015 року становить 1 061 265,52 грн.

Позивачем на адресу відповідачів надіслані вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання за кредитним договором, у якому запропоновано повернути достроково у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсоткам. Проте дані повідомлення проігноровані та невиконані. За таких обставин, позивач звернувся до суду про примусове стягнення з відповідачів кредитних коштів.

Представник позивач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, направивши до суду заяву про розгляд справи без участі представника та винесення рішення на користь позивача.

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з’явились, подавши письмові заперечення де просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, крім того, ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

28.12.2007 року між позивачем (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредиту №10-29/4960 відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 25 000,00 доларів США, зі сплатою 13,00 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп.1.1.1 п.1.1. ст.1 договору. Кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту до 27.12.2022 року (пп.1.1.2 п.1.1 ст.1 договору кредиту).

Відповідно до пп.3.3.7. та п.п.3.3.8 п.3.3. ст.3 договору кредиту позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пп.2.4. цього договору, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1. цього договору.

Пунктом 4.5. статті 4 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пп.3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штрафи, пеню).

28.12.2007 року між позивачем (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №02-10/4324 відповідно до умов якого, поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту №10-29/4960 від 28.12.2007 року.

Як вбачається з розрахунку вимог банку у зв’язку з неповернення ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №10-29/4960 від 28.12.2007 року станом на 16.11.2015 року загальна сума заборгованості становить 46 022,35 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ в гривні 1 061 265,52 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.11.2016 року справа №6-11746цс16, а саме: якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Згідно з пунктом 4.5. статті 4 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пп.3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штрафи, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується розрахунком вимог банку у зв’язку з неповернення ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №10-29/4960 від 28.12.2007 року, відповідач – 1 останній платіж за кредитним договором сплатив 07.11.2008 року, таким чином враховуючи пункт 4.5. статті 4 договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплинув через 90 днів, тобто з 06.01.2008 року.

За змістом ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов’язання (п.4.5. договору), та що банк мав право з 06.01.2008 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 10.03.2016 року.

Після зміни строку виконання зобов’язання (06.01.2008 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 06.01.2008 року не підлягали виконанню.

Отже, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України у три роки, клопотання щодо його поновлення не заявлено та поважних причин його пропуску не наведено, а тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити з підстав спливу позовної давності.

Керуючись статтями 261, 266, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 631, 1054 ЦК України та статтями 3, 10, 11, 28, 58, 60, 209-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк