Справа № 597/1164/17

Провадження № 2/597/511/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Торської І.В.

з участю секретаря Николайчук З.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Заліщики справу за позовом ОСОБА_2 до Торськівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_2 до Торськівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, в якій позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилаєтьсяна те, що після смерті ОСОБА_3 Миколаївнияка померла 25.12.1999 року, відкрилась спадщина на будинковолодіння, однак через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не можеоформити спадкових прав в нотаріальному порядку, а тому змушенийзвернутись до суду.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просить суд справу розглядати у його відсутності, та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

25.12.1999 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №032636 від 25.12.1999 року яке зареєстроване в Торськівській сільській раді Заліщицького району Тернопільської області.

Згідно повідомлення Заліщицької державної нотаріальної контори від 24.10.2017 року вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті 25.12.1999 року ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім”я спадкодавця.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем Торськівської сільської ради 01.07.1998 року, зареєстрований в реєстрі за №10, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_2.

Відповідно до виписки із погосподарської книги №1 (1996-2000 роки) Торськівської сільської ради, житловий будинок по вулиці Біла, №41 в с.Торське Заліщицького району Тернопільської області, станом на 01.01.1996 року був двором колгоспника, членом якого була ОСОБА_3 - голова двору.

Згідно довідки районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від 15.11.2017 року, право власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно по вул.Біла, №41 с.Торське Заліщицького району не зареєстровано.

Відповідно до інформаційної довідки про технічний стан нерухомго майна від 15.11.2017 року спадкове майно по вул.Біла, №41 с.Торське Заліщицького району складається із: житловий будинок “А”, веранда “а”, стайня “Б”, підвал “ПдБ”, курник “В”, ворота з хвірткою “1”, вартість якого складає 75 567,00 грн. Самовільно збудованих будівель та переобладнаних приміщень не виявлено.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу України РСР 1963 року.

Відповідно до ст.563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1993 року №4 “Про практику розгляду судами України справ про спадкування”, та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22.12.1995 року №20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

В силу вимог ст.534 Цивільного кодексу України РСР 18.07.1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України РСР 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить із того, що дані правовідносини є спадковими, а позивачка позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому її право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтею 1218 України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов”язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3. Позивач фактично прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, у відповідності до ст.549 ЦК України УРСР 1963 року, так як проживає у житловому будинку та продовжував проживати протягом 6-ти місяців після смерті спадкодавця, довідка Виконавчого комітету Торськівської сільської ради №545 від 19.06.2017 року.

Крім позивача, після смерті матері інших спадкоємців першої черги за законом та за заповітом немає.

Як вбачається із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем майна, згідно заповіту і прийняв спадщину, інші особи не претендують на спадок, до нього правомірно перейшли права та обов'язки (спадщина), отже за ним слід визнати право власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 212, 215, 223, 294, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.534, 548, 549, 553, Цивільного кодексу України РСР від 18.07.1963 року та ст.328 Цивільного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, а саме: житловий будинок “А”, веранда “а”, стайня “Б”, підвал “ПдБ”, курник “В”, ворота з хвірткою “1”, що в селі Торське по вулиці Біла, №41 Заліщицького району, Тернопільської області, вартість якого складає 75 567,00 грн., після смерті 25.12.1999 року — ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу, яка подається апеляційному суду Тернопільської області через Заліщицький районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя І.В. Торська