Справа № 2-80/09                                                                                                                                            

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     ( вступна та резолютивна частини )

                29  жовтня  2009   року.   Карлівський районний суд Полтавської області в складі             головуючого:  судді                                       Чолана  М.В.

        при секретарі                                                   Козловій  Т.В.

        з участю   позивача                                        ОСОБА_1

                        представника позивача                                 ОСОБА_2

                        відповідача                                                     ОСОБА_3

                        представника відповідача                             ОСОБА_4

                        третьої особи                                                  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівці  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про визнання  заповітів недійсними, -

                                                                  В И Р І Ш И В:

                 Позовні вимоги   ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про визнання  заповітів недійсними з урахуванням змін, внесеними в судовому засіданні, задовольнити повністю.

                  Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, посвідчений 10 лютого 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 та заповіт ОСОБА_6  на користь ОСОБА_3, посвідчений 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5.

                    Заява про апеляційне оскарження рішення суду   може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                   Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області на протязі двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження через Карлівський районний суд.

                               Суддя

                                                                                                              Справа № 2-80/09                                                                                                                                            

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                29  жовтня  2009   року.   Карлівський районний суд Полтавської області в складі             головуючого:  судді                                       Чолана  М.В.

        при секретарі                                                   Козловій  Т.В.

        з участю   позивача                                        ОСОБА_1

                        представника позивача                                 ОСОБА_2

                        відповідача                                                     ОСОБА_3

                        представника відповідача                             ОСОБА_4

                        третьої особи                                                  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівці  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про визнання  заповітів недійсними, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд  визнати заповіт, складений при житті його батьком ОСОБА_6, посвідчений 04 серпня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 на користь  ОСОБА_3  – недійсним.

            В позовній  заяві  він зазначає, що є сином  ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. При житті ОСОБА_6 склав заповіт за яким все належне йому на день смерті майно, заповів ОСОБА_3 Про це він дізнався коли після смерті батька подав до Карлівської державної нотаріальної контори заяву як спадкоємець першої черги про прийняття спадщини.

            На час складання заповіту його батьку виповнилося 67 років. Останнім часом  у поведінці батька проявились  психічні відхилення у зв’язку з чим він неодноразово лікувався  у психоневрологічному відділенні  та перебував на обліку  у лікаря – невропатолога. У 2006 р. його батько обстежувався  на КТ головного мозку  в онкодиспансері де при обстеженні у нього була виявлена у лівій гемісфері  киста до 15 мм в діаметрі. Після обстеження він був направлений  в психоневрологічний диспансер для визначення ступені деменції. Все це дає йому підстави вважати, що на момент укладення заповіту його батько був  обмежено дієздатним.  А тому відповідно до ст.. 225 ЦК України правочин, який  дієздатна особа вчинили  коли не усвідомлювала значення  своїх дій  та не могла  керувати ними,  може бути визнаний судом  недійсним.

   В судовому засіданні позивач змінив свої позовні вимоги і просить суд визнати з підстав, викладених в позовній заяві недійсними заповіти його батька ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 і посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5  від 10 лютого 2007 року та від 19 жовтня 2007 року.  Він пояснив, що Я є сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті батька  звернувся до держаного нотаріуса Карлівського району із заявою про прийняття спадщини і від неї  дізнався, що батько заповів все своє майно ОСОБА_3 Батько вчинив даний правочин у момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Про це свідчить той факт, що на той час  у його поведінці з`явилися психічні відхилення та почастішали випадки несприйняття дійсних подій. Він лікувався в психоневрологічних відділеннях лікарень району та області. Із січня 2006 року він перебував на обліку та обстеженні у лікаря-непропатолога. В нього був встановлений діагноз: психоорганний синдром, деменція, хвороба Альцгеймера. 13 березня 2006 року обстежував ся на КТ головного мозку в онкологічному диспансері, внаслідок чого виявлена у лівій гемісфері киста до 15 мм в діаметрі. 16.03.2006 року був направлений в психоневрологічний диспансер для визначення ступеня деменції, також було рекомендовано нагляд психіатра. Однак спроби поліпшили стан позитивного результату не дали. Не заперечує того факту, що останні 2-3 роки його батько проживав із ОСОБА_3, однак  той  навідувався і додому.  Він надавав батькові посильну  матеріальну допомогу як вдома, так і в лікарні. До лікарні я не їздив, участі у лікуванні батька я не брав, так як мене не було вдома. Уже тоді у нього  були певні сумніви щодо психічного стану здоров`я батька, оскільки той часто скаржився на головні болі.  Про те, що в голові батька була кіста, він  довідався вже після смерті батька. Батько помер у ОСОБА_3 і як мені повідомили  похорони організували і провели друзі батька.

             Вважає, що обидва заповіти, які склав батько на ім’я ОСОБА_3 є недійсними, оскільки вони складені ним в той час, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати.

             Представник позивача підтримав позовні вимоги  позивача з урахуванням доповнень, внесених в судовому засіданні і просить суд їх задовольнити.

            Відповідач позовних вимог не визнала і пояснила, що з 2001 р. проживала з ОСОБА_6, який до цього  проживав у недобудованому будинку в АДРЕСА_1 який подарував сину ОСОБА_1 після чого той вигнав батька із власного будинку. Тоді  ОСОБА_6 і перейшов проживати до неї. Проживали разом без реєстрації шлюбу. 10 лютого 2007 року ОСОБА_6 склав заповіт її ім`я яким заповів їй  все належне йому майно. Через деякий час він звернувся до своєї дружини, щоб та віддала йому книжку вкладника,  але та йому навіть не відчинила дверей. Тому 19 жовтня 2007 року ОСОБА_6 склав новий заповіт на  неї. 21 листопада 2007 року вона і ОСОБА_6 зареєстрували  шлюб.

    З 21 січня 2006 року по 4 лютого 2006 року ОСОБА_6 знаходився на лікуванні в Карлівський ЦРЛ в терапевтичному відділенні з приводу підвищення артеріального тиску. Лікувався він за її кошти і вона доглядала за ним. Лікар Мірошниченко А.І., сказали, що йому потрібно пройти в обласній лікарні комп`ютерне обстеження голови в онкодиспансері. Там встановили, що в нього в голові кіста. Ліки купувала  за свої кошти, а коли не хватало коштів, то я звернулася в ВАТ «Карлівський машинобудівнимй завод» за допомогою, так як ОСОБА_6 там працював і їй надали допомогу.     ОСОБА_6 лежав у лікарні з  4 по 10 грудня 2007 року та другий раз з 18  по 23 червня 2008 року. За другим разом, коли він знаходився в лікарні у зв’язку з гангреною йому ампутували палець на нозі. Я консультувалася із лікарем психіатром, яка мені сказала, що гангрена  появилася із-за кісти в голові. ОСОБА_6 був психічно здоровою людиною, у лікаря-психіатра не лікувався. ОСОБА_6 постійно скаржився на свого сина  ОСОБА_1 за те, що той   виганяв його із хати, не впускав додому,  матеріально не допомагав коли був у лікарні  та  морально не підтримував.

      Коли  з ОСОБА_6 приходили до нотаріуса ОСОБА_5 то розповіли їй про хворобу ОСОБА_6, на що вона  сказала, щоб взяли двох свідків, які будуть присутні при складанні заповіту.

              Третя особа  приватний нотаріус  ОСОБА_5 позову не визнала і пояснила що в кінці січня – на початку лютого 2007 року,   до неї звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яким вона раніше надала консультацію з питання складання заповіту. ОСОБА_3 їй повідомила, що в чоловіка кіста голови, після чого вона їм роз’яснила,  щоб вони залучили двох свідків, які в подальшому посвідчать заповіт, так як ОСОБА_6 мав певні розлади стану здоров`я. Через деякий час вони знову прийшли до неї вже із свідками. ОСОБА_6  повідомив їй, що хоче скласти заповіт  на належну йому  квартиру  на ім’я ОСОБА_3 Вона йому пояснила, що квартира придбана під час шлюбу, що дружина його також має право на Ѕ частину даної квартири. Він погодився на це, після чого був нею складений заповіт. ОСОБА_6  прочитав  заповіт  вголос і поставив свій підпис. В жовтні 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6  знову прийшли до неї і ОСОБА_6 сказав, що бажає скласти новий заповіт на все належне йому майно на ім.`я ОСОБА_3 Вона йому знову роз`яснила права, після чого він прочитав вже другий заповіт і поставив свій підпис на ньому. В той час ОСОБА_6 був блідий, видно було зі сторони, що стан його здоров`я погіршився, але говорив він чітко і впевнено. Довідку з лікарні про стан його здоров`я  вона не вимагала, оскільки той відповідав на поставлені нею питання чітко, висловлював впевнено свою думку,  а тому в неї не було сумнівів  щодо його  стану здоров’я.

    Допитані в якості свідків  за клопотанням позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13  пояснили суду, що добре знали за життя ОСОБА_6,  спілкувалися з ним.  Їм було відомо про те, що останній  у 2002 році  став проживати у ОСОБА_3  У 2007 та 2008  роках той хворів.  При спілкуванні з ним вони  бачили, що в поведінці ОСОБА_6 мались певні психічні відхилення, він   незрозуміло висловлював свої думки,  інколи його дії були неадекватними.

           Допитана в якості свідка лікар Карлівської ЦРЛ  ОСОБА_14 пояснила, що у 2006 році ОСОБА_6 знаходився в терапевтичному відділенні на лікуванні. ЇЇ викликала лікар Гребенюк для надання консультації, оскільки у ОСОБА_6 був психічний розлад здоров`я,  так як він бігає роздягнутим по палаті в одному ковпаку на голові. Вона надавала відповідну медичну допомогу після чого було вирішено, що ОСОБА_6 потрібно обстежити на рівні області. У нього було ураження головного мозку. ОСОБА_6 розумів, що знаходиться в лікарні, але з яким діагнозом, він не розумів. За нього весь час говорила ОСОБА_3  Тому його  направляли в м. Полтаву для комп`юторної діагностики, де   виявили в нього кісту головного мозку. Після того ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до мене не зверталися.  Лікарі - психіатри таких осіб, які ведуть себе спокійно, не беруть на облік. А ОСОБА_6 вів себе спокійно. І взагалі лікарі-психіатри без висновку обласного лікаря-психіатра на облік хворих не беруть.

             Свідок ОСОБА_15  пояснила, що проживала до 2002 р. з ОСОБА_6, а потім він пішов проживати до ОСОБА_3 У липні 2007 року  розірвали шлюб. На вимогу  ОСОБА_6  і той одружився  з ОСОБА_3 Коли  у 2006 р. ОСОБА_6  положили в лікарню на лікування, то він виглядав як бомж,  був неохайний, неряхливим. Вона була в нього в лікарні і їй сказали лікарі, що його направляють  в обласну лікарню.  ОСОБА_6 якось прийшов до неї додому і став плакати, говорив, щоб  його забрала до себе. Вона його забрала, покупала, вивела на лавочку гуляти, після чого прибігла ОСОБА_3 накричала на неї  і забрала його до себе.  Довідалася  вона про заповіт, який  ОСОБА_6  склав на ОСОБА_3, вже після його смерті. До нотаріуса  заяву  про прийняття спадщини вона не писала, писав заяву  її син.

           Допитана в якості свідка  за клопотанням відповідачки ОСОБА_15 пояснила суду, що була присутня при складанні  заповіту ОСОБА_6 на імя ОСОБА_3 у нотаріуса ОСОБА_5 ОСОБА_6 підписав заповіт, який вона прочитала  в голос. ОСОБА_6 в нотаріуса говорив, що хоче заповісти свою квартиру ОСОБА_3 При цьому був присутній і гр.. ОСОБА_16  Ні якого тиску на ОСОБА_6 не було, він сам добровільно вирішив скласти  заповіт і говорив що  усвідомлює те, що робить.  Нотаріус ОСОБА_5 пояснила йому наслідки складання заповіту. На момент складання заповіту  вона проживала в цивільному шлюбі з сином відповідачки на протязі  майже 3 років.

                 Допитаний в якості свідка  за клопотанням відповідачки  ОСОБА_17  щзо добре знав ОСОБА_6, який при спілкуванні з ним  вів себе адекватно. Ми, як сусіди, часто з ним бачилися і розмовляли. Я до нього заходив в гості, і на вулиці ми зустрічалися, розмовляли. ОСОБА_6 бачив приблизно за три місяці  до смерті. В той час той вів себе нормально, але скаржився на здоров`я, говорив, що в нього болять ноги. Коли ОСОБА_6 почав проживати із ОСОБА_3, то до себе у свій будинок уже не вертався. У нього ключі забрав син, так як він став господарем даного будинку.

            Допитані в якості свідків  за клопотанням відповідачки  ОСОБА_18 та  ОСОБА_19. пояснили, що при спілкуванні з ними ОСОБА_6 вів себе адекватно, ніяких ознак розладу психічного стану останнього вони не спостерігали.

              Заслухавши пояснення сторін, свідків  та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до ст.. 1233  ЦК України  «Заповітом є особисте  розпорядження фізичної особи на випадок  своєї смерті».

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 склав заповіт  на користь ОСОБА_3, який  був  посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5  10 лютого 2007 року.  ( а.с.   38 ).

          Відповідно до ст.. 1254  ЦК України  заповідач має право  у будь який  час скасувати заповіт  чи скласти новий заповіт.

          В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_6  19 жовтня 2007 року повторно склав новий заповіт, яким  заповів все належне йому майно після смерті  ОСОБА_3  ( а.с. 37 ).

         Відповідно до ст.. 1254  ЦК України  кожний новий заповіт  скасовує  попереджній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

          Відповідно до ст.. 1257  ЦК України, якщо буде встановлено, що волевиявлення  заповідача  не було вільним  і не відповідало його волі,  заповіт є недійсним.

          З урахуванням наданих суду сторонами доказів, а саме медичної документації та показань свідків, судом було проведене  посмертну судово-психіатричну експертизу  згідно висновку якої ОСОБА_6 на момент укладення ним першого заповіту 10.02.2007 р. мав психічний розлад у вигляді  наслідків  органічного ураження НС складного ґенезу ( атеросклеротичний, гіпертонічно-травматичний ) з психоорганічним синдромом, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.  На момент укладення заповіту 19.10.2007 р.  мав психічний  розлад здоровя у вигляді наслідків органічного ураження НС складного ґенезу (атеросклеротичного, гіпертонічно-травматичного ), що істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ( а.с.  101 – 109 ) .

          Під час проведення додаткової   посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6  на момент укладення ним заповітів  10.02.2007 р. та 19.10.2007 р.  виявляв ознаки психічного розладу у вигляді  наслідків  органічного ураження НС складного ґенезу            ( атеросклеротичний, гіпертонічно-травматичний ) з психоорганічним синдромом, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними  (ст.. 36 ЦК України ).

           Відповідно до ст.. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.  

            Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів того, що його батько ОСОБА_6  на момент укладення заповітів 10.02.2007 р. та 19.10.2007 р. .  виявляв ознаки психічного розладу у вигляді  наслідків  органічного ураження НС складного ґенезу            ( атеросклеротичний, гіпертонічно-травматичний ) з психоорганічним синдромом, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто у стані  обмеженої цивільної дієздатності.

              Враховуючи викладене, керуючись  ст.ст. 1233, 1254, 1257 ЦК України, ст. ст. 57, 60,  212- 215 ЦПК України, суд -  

                                                                      В И Р І Ш И В:

                 Позовні вимоги   ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про визнання  заповітів недійсними з урахуванням змін, внесеними в судовому засіданні, задовольнити повністю.

                  Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, посвідчений 10 лютого 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 та заповіт ОСОБА_6  на користь ОСОБА_3, посвідчений 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_5.

                    Заява про апеляційне оскарження рішення суду   може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                   Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області на протязі двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження через Карлівський районний суд.

                               Суддя