УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2004 року

20 травня 2016 року між нею і ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого її вартість становить 100 тис. грн, посвідчений приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області Тютькіною А.І. № 729.

Проте за усною домовленістю сторони узгодили ціну житла у розмірі 200 тис. грн.

Ураховуючи те, що відповідач не оплатив повної вартості спірного нерухомого майна, а також те, що він навмисно ввів її в оману стосовно обставин, що мають істотне значення, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу та застосувати наслідки його недійсності.

У серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він належним чином виконав усі умови договору та передав ОСОБА_4 гроші до нотаріального посвідчення угоди.

Однак відповідачка самочинно змінила замки вхідних дверей квартири, відмовляється добровільно звільнити житло, вимагаючи додаткової сплати 100 тис. грн.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_5 просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 спірну квартиру та виселити її.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 7 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 20 травня 2016 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 7 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового примішення.

У задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 і часткове задоволення позову ОСОБА_5, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 203, 229, 230, 386, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, врахувавши роз'яснення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, оскільки цей правочин вчинений з дотриманням вимог цивільного законодавства, а також із того, що проживання ОСОБА_4 у спірному житловому приміщенні порушує права нового власника ОСОБА_5, тому вона підлягає виселенню без надання іншого житла.

Несплата ОСОБА_5 100 тис. грн в обумовлений договором строк є його невиконанням, а не підставою для визнання недійсним.

Колегія погоджується з такими висновками.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції,правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, із урахуванням встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та часткове задоволення позову ОСОБА_5

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддіВ.І. Журавель

С.Ф. Хопта С.П. Штелик