Справа №2-139/07

РIШ ЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 р.                                              Каланчацький районний суд

Херсонської області в складі головуючого судді Прудкої Л.Ш.

При секретарі Шаховій О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, привільської сільської ради про визнання права

власності на житловий будинок,

встановив :

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на житловий будинок з присадибними спорудами та забудовами, розташованими вАДРЕСА_1. Свої вимоги позивач мотивує слідуючим. З 1986 року позивачка разом зі своєю мамою - відповідачкою у справі ОСОБА_2, сестрою - відповідачкою ОСОБА_3 Та вітчимом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., проживала у будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок був наданий нині покійному ОСОБА_4, з яким мати позивачки проживала у незареєстрованому шлюбі, колишнім радгоспом «Ключовий» як квартира. У 1992 р. ОСОБА_4 Будинок купив, про що свідчить відповідний договір. Однак будь-якої реєстрації будинку на проводилось, свідоцтво про право власності на нього не видавалось. В 1996 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 Та ОСОБА_3 виїхали на інше місце проживання і ніяких претензій за будинок не пред»являли. З цього часу позивачка відкрито та безперервно володіє будинком. Привільська сільська рада, на території якої розташоване с.М.Горький, будь-яких дій по визнанню будинку безхазяйним не здійснювала.

Відповідачі позов визнають.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що в 1986 р. в спірному будинку АДРЕСА_1 поселилась сім»я ОСОБА_4, до складу якої входили, крім нього, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Будинок йому був наданий у вигляді квартири радгоспом «Ключовий». Відповідно до наданих суду документів зазначений будинок був переданий ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу в 1992 році, останній сплатив радгоспу за нього кошти. Свідоцтво на право власності на будинок відсутнє, оскільки договір купівлі-продажу будинку нотаріально не посвідчувався.

В 1996 р. ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Виїхали на інше постійне місце проживання, в будинку залишилась позивачка, яка відкрито і безперервно володіє вказаним нерухомим майном 11 років.

Факт такого володіння житловим будинком підтверджується постійним проживанням позивача в ньому, квитанціями про сплату земельного податку, комунальних послуг, здійснення поточних ремонтів .

Після смерті ОСОБА_4 16 жовтня 2005 р. відповідачі у справі будь-яких дій для прийняття спадщини де здійснили, сільська рада не заявила позову про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. З 44 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно.

Керуючись ст.344 ЦК України, ст. Ї30, 174 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими забудовами та спорудами, розташованими в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 03 березня 2007 р. через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя :