Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #68087655

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

30 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді- доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м.Києва

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 23 червня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Олександрівської клінічної лікарні м.Києва про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача. Зазначав, що сторони перебували у трудових відносинах з 10.07.2015 року по 30.12.2016 року. Посилаючись на те, що його звільнення з основної посади завідувача відділенням, лікаря-уролога консультативної поліклініки Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та посади лікаря уролога операційного блоку урології цієї ж лікарні, яку він обіймав за сумісництвом за п.1 ст.40 КЗпП України відбулося із грубим порушенням трудового законодавства, просив поновити його на посадах та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 23.06.2017 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача відділення (директора центру), лікаря -уролога консультативної поліклініки (спецкошти) Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з 31 грудня 2016 року.

Стягнуто з Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2016 по 31.01.2017 включно в сумі 5 908,00грн.

Стягнуто з Олександрівської клінічної лікарні м. Києва на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 840,00грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду Олександрівська клінічна лікарня м.Києва, діючи через свого представника ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволені позову у повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлено із порушенням норм матеріального і процесуального права, без надання належної оцінки доказам. Зазначає, що судом не було ураховано та надано оцінки тому, що позивач був слідчими органами на підставі ухвали суду у досудовому кримінальному провадженні відсторонений від роботи, що проведеною у зв'язку із цим комісією відповідача перевіркою встановлені численні порушення в його роботі, що на виконання наказу Департаменту охорони здоров'я з метою підвищення продуктивності праці та створення ефективної системи управління було проведено реорганізацію та затверджено нову структуру лікарні, введено новий штатний розклад, посади, на яких працював позивач були скорочені. Вказує, що позивач з часу його відсторонення на роботу не приходив, надіслану йому кореспонденцію, у тому числі і повідомлення про скорочення посад та наступне звільнення, не отримував й вони поверталися по закінченню терміну зберігання, прийнятими відповідачем заходами встановити місце його перебування не виявилося можливим, про зміну свого місця проживання або тимчасове не проживання за місцем реєстрації він не повідомляв. Під час розгляду даної справи представник позивача був ознайомлений з усім пакетом документів, що стосуються звільнення позивача, але ані позивач, ані його представник на пропозицію з'явитися до відділу кадрів лікарні та обрати вакантну посаду, як й на пропозицію суду укласти мирову угоду не відгукнулися. Зазначає, що за викладених обставин звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства і підстави для задоволення його позову відсутні.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених в ній.

Представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного .

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулося з недотриманням норм КЗпП України щодо звільнення з роботи з підстав п.1 ст.40, позивач не був повідомлений про зміну структури та штатного розпису, про скорочення в числі інших і його посад, йому не було запропоновано інших посад або роботи та не було ураховано його переважне право, виходячи з досвіду роботи, кваліфікації, наукового звання профессора, на залишення на роботі.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом сторони перебували у трудових відносинах.

10 липня 2015 року згідно з наказом № 130/к по особовому складу від 09.07.2015 року позивач був прийнятий до Олександрівської клінічної лікарні міста Києва на посаду завідувача відділенням (директора центру), лікаря-уролога консультативної поліклініки (спец кошти).

Наказом Олександрівської клінічної лікарні міста Києва № 65-к від 09.03.2016 року, ОСОБА_2 дозволено працювати додатково на 0,25 ставки по сумісництву лікарем- урологом операційного блоку урології з 03.03.2016 року по 31.12.2016 року з відпрацюванням додаткового робочого часу згідно графіка.

05.02.2016 року до ЄРДР було внесено відомості щодо досудового розслідування за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27,ч.4 ст.368 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15.06.2016 року дозволено проведення обшуку у приміщенні службового кабінету ОСОБА_2, а ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 31.08.2017 року його було відсторонено від посади лікаря-уролога консультативної поліклініки (спец кошти) Олександрівської клінічної лікарні м.Києва строком до 31.10.2016 року .

Наказом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 533 від 12.10.2016 року внесено зміни до структури Олександрівської клінічної лікарні, затвердженої наказом Департаменту № 497 від 23.09.2016 року та визнано цей наказ таким,що втратив чинність.

13.10.2016 року винесено наказ № 135 «Про скорочення видатків за рахунок спеціального фонду», відповідно до якого скасовано утримання працівників за рахунок коштів цього фонду і згідно з додатком до наказу до переліку позаштатних посад, які утримуються за рахунок коштів спеціального фонду зазначено: завідувач відділенням (директор центру), лікар-уролог консультативної поліклініки (спец кошти)-1 ;лікар-уролог консультативної поліклініки(спец кошти)-0.5,тобто ті посади які обіймав позивач.

Наказом № 136 від 17.10.2016 року введено в дію протягом 2 місяців з дати видання цього наказу нову структуру лікарні і новий штатний розпис, затверджений Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).Згідно з наказом № 301-к від 17.10.2016 року у зв'язку зі змінами у структурі лікарні та у штатному розкладі скорочено посади: завідувача відділенням, лікаря-уролога - 1 ставка; лікаря-уролога -2 ставки в Операційному блоці урології та завідувача відділенням (директор центру), лікар-уролог-0.5 ставки у Консультативній поліклініці.

30 грудня 2016 року позивач був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України і лише 13.02.2017 року позивача було ознайомлено з наказом Олександрівської клінічної лікарні міста Києва по особовому складу № 408-к від 30.12.2016 року про звільнення його з посади завідувача відділенням (директора центру), лікаря-уролога консультативної поліклініки (спец кошти).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Представник відповідача стверджував, що позивач у відповідності до вимог закону був повідомлений про зміну структури та скорочення штату працівників, зокрема по телефону начальником відділу кадрів, йому надсилалися для ознайомлення копії документів з рекомендованим повідомленням про вручення за № 0206810420151, які повернулися без вручення йому по закінченню терміну зберігання, що підтверджується описом до цього відправлення з відмітками поштового відділення, долучені до справи ( а.с.59-60). 16.11.2016 року о 14-30 з метою вручення документів щодо попередження про наступне звільнення юрисконсульт лікарні ОСОБА_3, старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_6 та інспектор відділу кадрів ОСОБА_7 прибули за місцем проживання позивача, однак двері їм ніхто не відчинив, про що ними складено акт ( а.с. 61).

Телеграми з проханням терміново з'явитися до відділу кадрів надіслані позивачу також повернулися без вручення з повідомленням про те, що він за ними не з'являється ( а.с.62-63).

Проте, зазначені подані відповідачем докази не отримані позивачем, чого відповідач власне й не заперечує, а відтак вказані обставини не дають підстав для висновку, що попередження позивача про наступне звільнення відбулося із дотриманням вимог статті 49-2 КЗпП України і суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач не був персонально попереджений за два місяці про наступне вивільнення працівників.

Крім того, представник відповідача не заперечувала, що позивач є професором, доктором медичних наук, фаховим лікарем вищої категорії, має значний досвід роботи і при цьому підтвердила, що іншої роботи позивачу не пропонувалося, не дивлячись на наявність вакантних посад.

За відсутності вироку суду відносно позивача та заборони йому займатися професійною діяльністю, немає підстав для звільнення позивача від обов'язку запропонувати позивачеві вакантні посади.

Отже, встановивши, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не було дотримано вимоги чинного трудового законодавства та процедуру звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, порядок вивільнення працівників, передбачений статтею 492 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення його на роботі і доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують та на його правильність не впливають.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

На виконання зазначених норм закону суд стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2016 року по 31.01.2017 року вірно визначивши його розмір.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м.Києва- відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач :

Судді :



Справа № 757/13677/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 8733 /2017

Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.




  • Номер: 2-3261/17
  • Опис: про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 757/13677/17-ц
  • Суд: Печерський районний суд міста Києва
  • Суддя: Прокопчук Наталія Олексіївна
  • Результати справи: залишено без змін рішення апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.03.2017
  • Дата етапу: 08.05.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація