ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 р. Справа № 2а-18974/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Курбаю О.В.,
з участю представника позивача Рудика В.Ф.,
представників відповідача Цибуковської Н.Ф., Гережун Н.Д.,
прокурора Рибака А.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства «Агропромторг» до Волинської митниці про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання нечинними і скасування рішення про визначення митної вартості товарів, та стягнення матеріальних збитків,
ВСТАНОВИВ:
Приватне виробниче підприємство «Агропромторг» звернулось з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000014/2009/001412 та № 201000014/2009/001413 від 11.09.2009 року, визнання нечинними і скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року, стягнення матеріальних збитків в сумі 32593,38 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10.09.2009 року звернулися до відповідача з метою митного оформлення товару - 40 тон пшениці продовольчої, м'якої, 3 класу, урожаю 2009 року, країна походження товару - Польща, за митною вартістю 60373,76 грн., (130 ЄВРО за тону при курсі валюти 11,694937), подавши вантажні митні декларації № 201010005.2009.006773 та №. 201010005.2009.006775. Ввезення вказаного товару було здійснено відповідно до контракту від 12.08.2009 року №1/08-09, за ціною 130 ЄВРО за одну тону на загальну суму 5200 ЄВРО, що згідно із діючим курсом НБУ станом на 10.09.2009 року склало 60373,76 грн. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, що переміщуються через митний кордон України, були подані усі необхідні, належним чином оформлені документи, передбачені п. 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" віт 20.12.2006 року № 1766. Однак відповідач відмовив у митному оформленні вказаного товару, видавши 10.09.2009 року картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, якими здійснив коригування суми вартості товару, встановивши вартість за одну тону 300 ЄВРО і вказавши, що джерелом інформації для визначення митної вартості явилась цінова інформація Держмитслужби України.
Вважає, що відповідачем в порушення положень Митного кодексу України безпідставно визначено митну вартість імпортованого товару ПВП «Агропромторг» за резервним методом і внаслідок застосування такого методу (замість основного) позивач надмірно сплатив до Державного бюджету 25773,38 грн., та поніс матеріальні збитки в зв’язку з надмірним простоєм автомобілів в розмірі 6820,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.
Представники відповідача адміністративний позов не визнали. В усних та письмових запереченнях зазначили, що під час здійснення контролю за правильністю
визначення митної вартості товару було перевірено подані для митного оформлення документи, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Вказує, що згідно вимог п. 11 постанови КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 на зворотному боці декларації митної вартості було зроблено запис вимог щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Як зазначає відповідач, представник фірми відмовився представити документи, які вимагала митниця. В зв'язку з цим, при визначені митної вартості був застосований метод № 6 (резервний). Крім того, для вирішення вартості товару позивача відповідачем застосовувалась цінова інформація бази даних ЄАІС ДМСУ.
Представник Головного управління державного казначейства у Волинській області в судовому засіданні свої заперечення мотивувала тим, що ними не здійснювалося порушень будь-яких прав та законних інтересів позивача, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно повідомлення від 09.10.2009 року вих. № 05-989 у розгляд адміністративної справи на стороні відповідача Волинської митниці вступив прокурор. В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення митниці та вважає, що дії відповідача щодо визначення митної вартості товару відповідають вимогам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватно виробниче підприємство «Агропромторг» є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. На виконання умов контракту від 12.08.2009 року №1/08-09 купівлі-продажу, приватно виробниче підприємство «Агропромторг» придбало у підприємства «LONDAR» Польща пшеницю продовольчу 3 класу, урожаю 2009 року, в кількості 40 тонн за ціною 130 ЄВРО за 1 тонну. Загальна сума контракту складає 5200 ЄВРО.
Для проведення митного оформлення підприємством, було подано до Волинської митниці через декларанта ВМД № 201010005/9/006773, та № 201010005/9/006775 від 10.09.2009 року та товарні супровідні документи, а саме : накладну, рахунок фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів, карантиний дозвіл, фіто санітарний сертифікат, та сертифікат якості. В даній декларації фактурна вартість товару була визначена відповідно до умов угоди, відповідала митній та становила 60373,76 грн.
11.09.2009 року відповідачем було видано картки відмови у прийнятті вище вказаних митних декларацій з тих підстав, що митні декларації не можуть бути прийняті у зв’язку з невідповідністю заповнення рядка 12 та 45 ВМД вимогам ст..262 МК України, та митна вартість нижча за довідку ДМСУ.
Судом з’ясовано, що в даній картці фактично зазначено вимогу, виконання якої забезпечує можливість прийняття митної декларації, а саме подання ВМД із зазначенням вартості відповідно до рішень № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року про визначення митної вартості товарів. Як вбачається з даних рішень, що прийняте на підставі Постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 “Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження ” та ст. 273 Митного кодексу України, Волинською митницею визначена митна вартість товару в розмірі 140915,54 грн.
З метою здійснення митного оформлення товарів Приватне виробниче підприємство «Агропромторг» виконало вимогу митного органу та подало ВМД № 201010005/9/006954 та № 201010005/9/006955 від 11.09.2009 року із зазначенням митної вартості, вказаної відповідачем.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем за митне оформлення фактично було сплачено 45092,98 грн. Однак згідно попередньої ВМД мало бути сплачено 19319,60 грн. Таким чином, позивач вважає, що Волинською митницею всупереч вимогам чинного законодавства застосовано метод № 6 (резервний) для визначення митної вартості товару, внаслідок чого невірно її визначено, а тому підприємством було зайво сплачено до державного бюджету 25773,38 грн.
Статтею 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення ” встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.
Відповідно до ст.81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою із визначенням точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів і про самі товари, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про єдиний митний тариф України» передбачено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 273 МК України. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені «Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.
Відповідно до статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766., зокрема:
зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
пакувальні листи;
копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім зазначених документів за вимогою митного органу можуть надаватися і інші документи, зазначені в пункті 11 Порядку.
Як встановлено судом з наданих сторонами усних пояснень, під час перевірки митної вартості імпортованого товару, що була визначена позивачем, відповідачем були висловлені сумніви щодо задекларованої ціни товару та запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження такої ціни, а саме: прайс-листи продавця товару та бухгалтерські документи про закупівлю товару в сільськогосподарських підприємств Республіки Польщі. Як свідчать наявні у справі форми ДМВ-1, уповноваженою особою декларанта, від імені позивача, було здійснено запис про відмову надати вище вказані документи.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивач під час здійснення митного оформлення імпортованого ним товару керувався методом № 1. Разом з тим, на вимогу митного органу позивач не надав додаткових підтверджуваних документів, оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, їх вимога була не зрозуміло, яких саме бухгалтерських документів вимагалось і від яких саме сільськогосподарських підприємств Польщі.
Суд не приймає в даному випадку посилання представників відповідача на те, що бухгалтерські документи, це вимога про надання калькуляції фірми-виробника товару, оскільки відповідно до вимог ст.80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов’язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
В рішеннях про визначення митної вартості товарів прийнятих Волинською митницею 11.09.2009 року зазначено, що при здійсненні митної оцінки застосована цінову інформацію яка міститься у базі Дежмитслужби України, що за своїм формулюванням є 2 та 3 методом оцінки митної вартості товарів, а не 6 (резервним), який фактично був застосований працівниками Волинської митниці, та не надано суду доказів на виконання основного правила, закріпленого у ч.3 ст.266 Митного кодексу України, а саме про проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 затверджено «Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості», яким установлено процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проходження і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов’язкових платежів.
Вказаним Порядком передбачено, що одним із видів митного контролю є проведення порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацію про рівень цін на ідентичні товари, митне оформлення яких уже здійснено державною митною службою України вже раніше.
З оглянутої в судовому засіданні наданої відповідачем цінової інформації з Єдиної автоматизованої системи ДМСУ за період з 08.07.2009 року по 07.10.2009 року, які послужили підставою для вручення позивачу карток відмови та винесення Волинською митницею рішень про визначення нової митної вартості товарів, вбачається, що відсутні відомості про продовольчу пшеницю, 3 класу, врожаю 2009 року, код постачальника 7 країна походження Польща.
Пунктами 5-6 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України № 74 від 31.01.2007 року роз’яснюється застосування митницею визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів, митний орган може застосувати цінову інформацію з Єдиної автоматизованої системи ДМСУ лише при продажі ідентичних та подібних товарів на тих само комерційних умовах за наявності визначених умов. Оскільки відповідачем не виявлено і не зазначено відповідні умови, тому підстав для визначення митної вартості для позивача за ст.ст.268, 269 Митного кодексу України як переконує відповідач не вбачається.
Суд звертає також увагу на те, що відповідачем як підставу відмови в прийнятті митних декларацій зазначено невідповідність заявленої декларантом митної вартості товару наявність ціновій інформації. Однак діюче законодавство не містить даної підстави для відмови.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);
добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням позивачем необхідних документів для визначення митної вартості товару, суд вважає, що Волинською митницею не було доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Суд вважає, що митний орган безпідставно не провів процедури консультацій, передбаченої ч. 3 ст. 266 Митного кодексу України під митного оформлення товару 10.09.2009 року та не доведено правомірність винесення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000014/2009/001412 та № 201000014/2009/001413 від 11.09.2009 року, та прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року за методом № 6.
Враховуючи факт видання Волинською митницею рішень про визначення митної вартості товарів № 201000014/2009/101991/1 та № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року та з метою уникнення додаткових фінансових витрат приватно виробниче підприємство «Агропромторг» було змушене здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митницею.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що митний орган неправомірно здійснив визначення митної вартості товарів, які декларувались позивачем, і це призвело до необґрунтованого завищення їх митної вартості та змусило ПВП «Агропромторг» здійснити надмірну сплату митних і інших платежів до бюджету, що в свою чергу, порушує охоронювані законом права позивача.
Отже, відновлення порушених прав вимагає зобов'язати Волинську митницю вчинити певні дії, а саме - здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по вантажним митним деклараціям № 201010005/9/006773, та № 201010005/9/006775 від 10.09.2009 року за методом оцінки 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються).
В той же час, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення понесених додаткових затрат за надмірний простій автомобілів у сумі 6820,00 грн., слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом.
Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України затверджено наказом ДМСУ від 17.03.08 року № 230.
Як встановлено у судовому засіданні позивач звернувся до Волинської митниці із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України тільки 15.09.2009 року, хоча міг звернутися з відповідною заявою до відповідача, ще 11.09.2009 року отримавши картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару. Представник позивача не довів суду, та не надав жодних доказів, які свідчили про вину відповідача в необґрунтованій затримці на протязі чотирьох днів автомобілів.
Відповідно до п. 2, 4, 5, 6, 7 Порядку взаємодії митних органів з органами державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007 року № 1095/14362 повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця.
Митні органи за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 2, для виконання відповідним органам Державного казначейства України.
При поверненні митних та інших платежів відповідно до статті 264 Митного кодексу України митні органи подають до органів Державного казначейства України Висновок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 30-денного строку з дня прийняття відповідного рішення митним органом.
На підставі отриманого Висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку здійснює повернення коштів з бюджету.
Таким чином позовні вимоги Приватно виробничого підприємства «Агропромторг» до Волинської митниці про визнання нечинними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнання нечинними і скасування рішення про визначення митної вартості товарів, та стягнення матеріальних збитків, підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11,17,94,158,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 259,261,262,264-267,284 Митного Кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати нечинними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 201000014/2009/001412 та № 201000014/2009/001413 від 11.09.2009 року.
Визнати нечинним та скасувати рішення Волинської митниці про визначення митної вартості товарів № 201000014/2009/101991/1, № 201000014/2009/101992/1 від 11.09.2009 року.
Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Волинській області та Волинську митницю здійснити необхідні дії, щодо повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів із ввезених на територію України приватно виробничим підприємством «Агропромторг» товарів, суму надмірну сплачених
платежів в розмірі 25773 (двадцять п’ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 38 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничого підприємства «Агропромторг» 257,73 грн., судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 09 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський