Справа №2-2/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року Дніпровський районний суд міста Херсона у складі: головуючого судді - Циганій С.І., при секретарі - Юрченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Херсона цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що з 12.12.1987р. по 05.05.2005р. він перебував у шлюбі з відповідачкою. У 1988 році відповідачка отримала квартиру, яку вони спільно з сином відповідачки приватизували. Відповідачці за спадщиною належала 1/4 частина будинку АДРЕСА_1. За час шлюбу позивачка провів переобладнання та спорудження нових об'єктів нерухомості на земельній ділянці, що належить відповідачці. У 1998 році подружжям придбаний автомобіль ВАЗ-2109 р.н. НОМЕР_1. Позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіль ВАЗ-2109 р.н. НОМЕР_1, частину житлового будинку АДРЕСА_1, на рухоме майно відповідно до переліку.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, та пояснили, що вважають за доцільне провести розділ майна шляхом зарахування у вартість автомобіля 1/2 частини витрат на переобладнання будинку, які встановлені будівельно-технічною експертизою, та визнати за позивачем право власності на спірний автомобіль.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що частина будинку належить їй відповідно до свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідачка заперечує про створення під час шлюбу з позивачем об'єктів нерухомості, але не заперечує проти визнання за позивачем права власності на 1/2 частину автомобіля.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Судом встановлено, що з 12.12.1987р. по 05.05.2005р. сторони перебували у шлюбі. Відповідачці за спадщиною належить 1/4 частина будинку АДРЕСА_1. Інша частина належить двом співвласникам. Реальний розділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою судом не проводилися. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.1998р. відповідачка, під час шлюбу, придбала автомобіль ВАЗ-2109 р.н. НОМЕР_1. В судовому засіданні сторони самостійно оцінили вартість вказаного автомобіля у 10000 грн.

До висновку будівельно-технічної експертизи суд ставить критично, так як експертизою встановлена лише вартість робіт, проведених по переобладнанню будівель. Позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано судові достатніх доказів, які б підтверджували факт проведення реконструкції будинку за період знаходження сторін у шлюбі, що призвело до значного підвищення його вартості.

З урахуванням наданих судові доказів, та не заперечення сторін проти поділу автомобіля, вартість якого визначена сторонами у 10000 грн., суд вважає можливим та відповідаючим  інтересам  сторін,  визнання права власності  на нього  за позивачем  та зобов'язанням компенсації 1/2 частини вартості даного автомобіля на користь відповідачки. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поділити майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ОСОБА_1 право власності на автомобіль ВАЗ-2109 р.н. НОМЕР_1, 1992 року випуску, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля у сумі 5000 грн. 00 коп.

В задоволені інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м.Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду Херсонської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.