ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 914/3329/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В., Полякова Б.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Львівської області від 16.01.2017 Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 № 914/3329/13 господарського суду Львівської області

за заявою доПублічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс"

пробанкрутство

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Чорний І.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.09.2013 за заявою Публічного акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" порушено провадження у справі № 914/3329/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс" (далі по тексту - ТОВ "Оберіг-Сервіс", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гупала Т.В.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оберіг-Сервіс" опубліковано в газеті "Голос України" від 27.09.2013 р. № 180 (5680).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.11.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Оберіг-Сервіс".

Постановою господарського суду Львівської області від 03.12.2013 ТОВ "Оберіг-Сервіс", яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016, визнано боржника банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, накладені на майно ТОВ "Оберіг-Сервіс", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гупала Т.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 постанову господарського суду Львівської області від 03.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 914/3329/13 скасовано та передано справу на розгляд до господарського суду Львівської області на стадію розпорядження майном.

08.06.2016 до господарського суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання його заставним кредитором ТОВ "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.01.2017 у справі № 914/3329/13 (суддя Гутьєва В.В.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання його заставним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у справі № 914/3329/13 (головуючий суддя Гриців В.М., суддя Кордюк Г.Т., суддя Малех І.Б.), з врахуванням ухвали суду апеляційної інстанції від 26.06.2017 про виправлення описки, ухвалу господарського суду Львівської області від 16.01.2017 у справі № 914/3329/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі по тексту - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 16.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у справі № 914/3329/13, прийняти нове рішення, яким справу № 914/3329/13 в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" про визнання банку заставним кредитором у справі № 914/3329/13 про банкрутство ТОВ "Оберіг-Сервіс" на загальну суму 1 074 239,91 грн передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 554, 627, 638, 639 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), ст.ст. 3, 7, 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 16.01.2017 та постанові від 12.05.2017, заява ПАТ "Дельта Банк" про визнання його заставним кредитором ТОВ "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн обґрунтована тим, що 27.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макфа-Л" укладено кредитний договір № 08/19/07-КЛТ (далі по тексту - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору цим договором встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 950 000,00 грн, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору в сумах, зазначених в додаткових угодах.

08.08.2007 між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "ТД "Макфа-Л" укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору (додаткова угода № 2). Відповідно до умов додаткової угоди № 2 банком надано позичальнику кредит на суму 950 000,00 грн, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою не пізніше 21.01.2009. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою встановлюється у розмірі 25,0 % річних. Проценти за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, сплачуються в строки, встановлені кредитним договором на рахунок банку № 20689060020532.980.02.

27.07.2007 в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТД "Макфа-Л" за кредитним договором № 08/19/07-КЛТ від 27.07.2007 між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Оберіг-Сервіс" укладено іпотечний договір № 08/19/І1/07-ІЛТ, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Семешко С.Б. (зареєстровано в реєстрі за № 3367).

На підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку із посвідченням вказаного іпотечного договору було накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нежитлового приміщення, яке належить ТОВ "Оберіг-Сервіс" до припинення чи розірвання іпотечного договору (зареєстровано в реєстрі за № 3368).

Відповідно до умов іпотечного договору, в забезпечення зобов'язань ТОВ "ТД "Макфа-Л" перед ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором ТОВ "Оберіг-Сервіс" передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 1 748,9 кв.м., що розташована за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Любінська, 9. За домовленістю сторін, заставна вартість предмету іпотеки становила 2 280 000,00 грн.

27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Шевченко Д.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2466 (далі по тексту - договір купівлі-продажу). Відповідно до умов договору купівлі-продажу до ПАТ "Дельта Банк" переходять активи ПАТ "Кредитпромбанк", права вимог до позичальників ПАТ "Кредитпромбанк", які виникають з кредитних договорів (з усіма змінами та доповненнями до них).

04 листопада 2013 року сторони підписали акт приймання-передачі прав вимоги, за яким до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором № 08/19/07-КЛТ від 27.07.2007 (з усіма додатковими угодами до нього) та іпотечним договором № 08/19/І1/07-ІЛТ від 27.07.2007.

Станом на 02.12.2013 заборгованість ТОВ "ТД "Макфа-Л" за договором кредиту № 08/19/07-КЛТ від 27.07.2007 становить 1 074 239,91 грн, з них: 950 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 124 239,91 грн - заборгованість за відсотками. На підставі наведеного ПАТ "Дельта Банк" просило господарський суд визнати ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором у справі № 914/3329/13 про банкрутство ТОВ "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Оберіг-Сервіс" вимоги ПАТ "Дельта Банк", які забезпечені заставою майна боржника на суму 1 074 239,91 грн; витрати зі сплати судового збору на суму 2 756,00 грн покласти на боржника в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання його заставним кредитором ТОВ "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 16.01.2017 зазначив, що виходячи із вимог ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в разі відступлення права вимоги за іпотечним договором права іпотекодержателя у набувача права вимоги виникають з моменту державної реєстрації такого права шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.11.2016 за № 73560796, № 73567433 щодо ТОВ "Оберіг-Сервіс", місцевим господарським судом встановлено, що в них відсутній запис про набуття ПАТ "Дельта Банк" прав іпотекодержателя на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Любінська, 9, реєстраційний номер майна: 10695936.

Оскільки ПАТ "Дельта Банк" не набув прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.07.2007 № 08/19/І1/07-ІЛТ, на думку суду першої інстанції, у ТОВ "Оберіг-Сервіс" немає жодних зобов'язань перед ПАТ "Дельта Банк".

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 12.05.2017 погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання його заставним кредитором ТОВ "Оберіг-Сервіс" на суму 1 074 239,91 грн.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що звертаючись із заявою про визнання забезпеченим кредитором ПАТ "Дельта Банк" не надало суду доказів державної реєстрації обтяження (іпотеки) на нерухоме майно: нежитлову будівлю, загальною площею 1748,9 кв.м., розташовану за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Любінська, 9.

А отже, за таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні законні підстави вважати, що у ТОВ "Оберіг-Сервіс" виник обов'язок перед ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року та за іпотечним договором від 27 липня 2007 року № 08/19/І1/07-ІЛТ.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду від 16.01.2017 та постанова суду апеляційної інстанції від 12.05.2017 прийняті з порушенням вимог ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строки звернення кредиторів боржника, грошові вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, не мають граничного характеру.

Відмовляючи у визнані ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором ТОВ "Оберіг-Сервіс", судами попередніх інстанцій не спростовано, що майно боржника - ТОВ "Оберіг-Сервіс", а саме: нежитлова будівля, загальною площею 1 748,9 кв.м., що розташована за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Любінська, 9, було передано в іпотеку ПАТ "Кредитпромбанк" в забезпечення зобов'язань ТОВ "ТД "Макфа-Л" перед ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором № 08/19/07-КЛТ від 27.07.2007, а отже розпорядник майна боржника, виходячи із вимог ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", був зобов'язаний внести до реєстру вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна боржника, зокрема згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом іпотеки згідно з державним реєстром іпотек.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у реєстрі вимог кредиторів боржника - ТОВ "Оберіг-Сервіс" відсутні вимоги забезпеченого кредитора - ПАТ "Кредитпромбанк".

Як зазначено вище, заявлені у червні 2016 року вимоги до боржника ПАТ "Дельта Банк" обґрунтовує тим, що 27.09.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Шевченко Д.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2466, відповідно до умов якого до ПАТ "Дельта Банк" переходять активи ПАТ "Кредитпромбанк", права вимог до позичальників ПАТ "Кредитпромбанк", які виникають з кредитних договорів (з усіма змінами та доповненнями до них).

04 листопада 2013 року сторони підписали акт приймання-передачі прав вимоги, за яким до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором № 08/19/07-КЛТ від 27.07.2007 (з усіма додатковими угодами до нього) та іпотечним договором № 08/19/І1/07-ІЛТ від 27.07.2007.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Інших обмежень права кредитора на укладення договору уступки права вимог законодавство не містить.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частинами 5, 6 ст. 3 вказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Виходячи із вимог частини першої ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 4 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За визначенням статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги) унормовано, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в чинній редакції, серед іншого, передбачено обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Установлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у разі продажу іпотекодержателем прав вимоги за іпотечним договором, у набувача прав іпотекодержателя право вимоги до іпотекодавця виникає з моменту державної реєстрації такого права шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, відсутність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може бути єдиною та беззаперечною підставою вважати, що банк не набув статусу кредитора і у кредитному зобов'язанні, яке в тому числі є предметом договору уступки права вимоги.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладенням між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 відбулась в такий спосіб заміна кредитора у зобов'язанні, в тому числі і по іпотечному договору № 08/19/І1/07-ІЛТ від 27.07.2007.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що державну реєстрацію права на нерухоме майно та їх обтяження шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути здійснено в будь-який час.

Судами попередніх інстанцій також в ухвалі та постанові в порушення вимог ст. 43 ГПК України не з'ясовано, чи існує та чи наявний в натурі предмет забезпечення ( іпотеки) на момент звернення банка з заявою у справу про банкрутство про визнання заставним кредитором та його характеристики.

А тому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли в оскаржуваних ухвалі від 16.01.2017 та постанові від 12.05.2017 передчасного висновку, що ТОВ "Оберіг-Сервіс" немає жодних зобов'язань перед ПАТ "Дельта Банк" та, що відсутні законні підстави вважати, що у ТОВ "Оберіг-Сервіс" виник обов'язок перед ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року та за іпотечним договором від 27 липня 2007 року № 08/19/І1/07-ІЛТ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 16.01.2017 та постанова суду апеляційної інстанції від 12.05.2017 у справі № 914/3329/13 підлягають скасуванню, а справа № 914/3329/13 в частині розгляду вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 16.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у справі № 914/3329/13 скасувати. Справу № 914/3329/13 в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

Б.М. Поляков