Справа № 401/2731/17

Провадження № 2/401/1572/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Кадигроб С.М.

за участю секретаря - Федоренко О.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат пов’язаних із хворобою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на його користь витрат пов’язаних із його хворобою у сумі 6720 грн. 25 коп., та понесені ним судові витрати у справі в сумі 640 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що з 19 вересня 1998 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У лютому 2014 року він дізнався про те, що хворий на рак прямої кишки. Спочатку він знаходився на обстеженні у стаціонарі хірургічного відділення Світловодської ЦРЛ, поті був направлений на лікування до Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру, де з 13.03.2014 року по 18.03.2014 року пройшов курс ТГП у СД-25 Гр., 21.03.2014 року йому проведено операцію, а потім в період з 13.05.2014 року по 27.11.2014 року пройшов 6 курсів хіміотерапії. Лікування потягло за собою фінансові витрати, які складаються із витрат на придбання лікувальних препаратів та матеріалів, витрат на проїзд та витрат пов’язаних із проведенням обстеження. На операцію ним витрачено 4000 грн., на проходження шести курсів хіміотерапії – 5220 грн., та 4220 грн. 50 коп. на проїзд, придбання медичних препаратів та матеріалів, всього сума витрат становить 13440 грн. 50 коп. Внаслідок загального захворювання він втратив працездатність. В 2014 році йому встановлено ІІ групу інвалідності, а у 2015 році – ІІІ групу. Дружина ОСОБА_3 зовсім не брала участі у витратах, пов’язаних із його хворобою та лікуванням. Більше того, за цей період часу не виявляла до нього співчуття, вела себе негідно і 16 вересня 2015 року за її ініціативою розірвано шлюб. З 01 вересня 2015 року йому призначено пенсію по інвалідності в сумі 949 грн., на сьогоднішній день за вирахуванням аліментів вона становить 656 грн. Оскільки, він має право на стягнення із колишньої дружини ОСОБА_3 половини витрат пов’язаних із його захворюванням, внаслідок якого він втратив працездатність, тому звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що дійсно з 1998 року по 2015 роки він перебував у шлюбі з ОСОБА_3, від якого мають 2-х дітей, одна з них на сьогоднішній день є неповнолітньої. До 2009 року він кожен рік їздив на заробітки до Росії, добре заробляв, в достатній мірі забезпечував сім’ю, так як дружина ніде не працювала, займалася вихованням дітей та домашнім господарством. Коли ж дізнався про страшний діагноз, то коштами для лікування допомогли його батьки, які на операцію дали 6000 грн., і на кожен курс хіміотерапії потім давали по 1000 грн., і друзі його із Сургута надали матеріальну допомогу в сумі 5000 грн. Дружина його не підтримувала, кошти не надавала, а з травня 2014 року вони взагалі почали жити окремо, він перейшов проживати до будинку батьків.

Представник позивача позов підтримав та пояснив, що відповідно до норм Сімейного кодексу України ОСОБА_3, як дружина повинна була матеріально підтримувати чоловіка та взаємно брати участь у витратах пов’язаних із його хворобою. Тому позов просив задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно за весь час перебування з ОСОБА_1 ніде не працювала, виховувала дітей, чоловік їздив до 2009 року на заробітки в Росії, кожного року їм надавала матеріальну допомогу її мати ОСОБА_4, яка також їздила на заробітки. В грудні 2013 року її мати надала їм кошти в сумі 2000 доларів США. В лютому 2014 року вони дізналися про хворобу її чоловіка і вона разом з ним неодноразово їздила до лікарні в м.Світловодськ, потім його направили на операцію в Кіровоградський обласний онкологічний диспансер, і вона їздила туди після операції щодня, купувала необхідні ліки, навіть щоб було трішки дешевше купувала їх по пенсійному посвідченню своєї тітки ОСОБА_5, яка проживає в м.Кіровограді. На лікування батьки чоловіка дали 4600 грн., друзі із Сургута вислали кошти в сумі 5000 грн., допомагали коштами їх куми, у них в сімейному бюджеті було 3000 грн., докладалися кошти із проданих доларів, які дала перед Новим роком їм її мати. Заощаджень від його заробіток на той час не залишилося. У грудні 2014 року, перед Новим роком, ОСОБА_1 її сильно побив, і вона подала позов до суду про розірвання шлюбу, потім забрала позов, так як помирилися. Коли побив вдруге, то знову подала заяву до суду і у вересні 2015 року їх шлюб розірвано.

Свідок ОСОБА_6, яка приходиться матір’ю позивачу в судовому засіданні пояснила, що в березні 2014 року, перед операцією дала сину кошти в сумі 5500 грн., а потім на кожну хіміотерапію, яких було шість, надавала по 1000 грн. Кошти надавали безповоротно, оскільки ОСОБА_1 їх єдина дитина.

Свідок ОСОБА_7, який приходиться батьком позивачу в судовому засіданні пояснив, що давали сину на операцію чи 5000 грн. чи 6000 грн., точної суми він не пам’ятає, а потім на кожен курс хіміотерапії по 1000 грн.

Свідок ОСОБА_4, яка приходиться матір’ю відповідачки в судовому засіданні пояснила, що в кінці 2013 року, перед Новим роком, вона повернулася із заробіток з Чукотки та дала доньці і зятю кошти в сумі 2000 доларів США. Свати ж її особисто говорили, що дали 5000 грн.

Заслухавши пояснення сторін у справі, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до слідуючого висновку.

З 19 вересня 1998 року по 16 вересня 2015 року сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі. (а.с.8, 28)

З 22 лютого 2014 року по 04 березня 2014 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарі в Світловодській ЦРЛ, з клінічним діагнозом рак прямої кишки. Кровотеча. (а.с.9)

21 березня 2014 року ОСОБА_1 зроблено операцію в Кіровоградському обласного онкологічному диспансері, та в післяопераційний період з 13.05.2014 року по 27.11.2014 року отримав шість курсів хіміотерапії. Вартість операції приблизно склала 4000 грн., вартість одного курсу хіміотерапії складала 870 грн. (а.с.20-23).

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, станом на травень 2017 року її розмір становить 1312 грн., з яких утримуються аліменти в сумі 656 грн. (а.с.24-27, 29-30)

Понесені ОСОБА_1 витрати підтверджуються квитками та квитанціями, які надано суду, як доказ на суму:

-витрати понесені на проїзд з м.Кіровограда до с.Подорожнє, та з м.Світловодськ до м.Кіровограда на загальну суму 273 грн. 40 коп.

-витрати понесені на оплату добровільних внесків на користь Кіровоградського ООД на загальну суму 200 грн.

-витрати понесені на придбання медичних препаратів на загальну суму 3747 грн. 85 коп.

Всього на загальну суму 4221 грн. 65 коп. (а.с.10-12, 15-19)

Судом встановлено той факт, що на час хвороби ОСОБА_1, проведення йому операції, курсів хіміотерапії, ні він, ні його дружина ОСОБА_3 не працювали, на їх утриманні перебували двоє неповнолітніх дітей, тому на лікування безповоротно надавали кошти його батьки в сумі близько 5000 грн. перед операцією та щоразу на проведення хіміотерапії в сумі 1000 грн., друзі із Сургута в сумі 5000 грн., долучалися кошти отримані від продажі доларів, які їх сім’ї надала перед Новим роком ОСОБА_4

Таким чином, суд приходить до висновку, що в силу ст.90 Сімейного кодексу України ОСОБА_3, як дружина ОСОБА_1 брала участь у витратах пов’язаних із хворобою чоловіка. Крім того, їздила з ним по лікарнях, провідувала у післяопераційний період, купувала необхідні медикаменти, здійснювала догляд. Тому твердження ОСОБА_1, що дружина його ігнорувала і ніяким чином не допомагала є помилковим.

Свої позовні вимоги щодо стягнення з колишньої дружини коштів витрачених ним на лікування, позивач обґрунтовує на підставі ст.75 Сімейного кодексу України, згідно якої дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Проте, таке посилання є неправильним, оскільки дана стаття передбачає право на утримання (аліменти) одного з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, тобто регулярної грошової допомоги, а стягнення витрат пов’язаних із хворобою одного з подружжя чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.75, 90 Сімейного кодексу України, ст.ст.3, 10-11, 88, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат пов’язаних із хворобою, за безпідставністю вимог.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області ОСОБА_8

Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2017 року.

27.11.2017