а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
12 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4200/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича ,
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
За участю представників сторін:
позивача : не з'явився
відповідача : Гуцалюк Федір Максимович - представник на підставі доручення
розглянувши матеріали справи
за позовом : ОСОБА_2
до : Відділу у справах громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області
про : визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного судум. Вінниці з позовом до відділу у справах громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.10.2007 по справі № 2-4436/07 за позовом ОСОБА_2 до відділу у справах громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити певні дії було винесено ухвалу про закриття провадження та передачу даної справи до Вінницького окружного адміністративного суду.
12.11.2007 року Вінницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та присвоїв справі № 2-а-17131/07.
Під час судового засідання, яке відбулось 24.01.2008 року суд дійшов висновку про закриття провадження у справі і виніс ухвалу.
19.06.2008 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу від 24.01.2008 по справ № 2-а-17131/07.
Київський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 та виніс ухвалу від 08.09.2009 року, якою скасував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року, а адміністративну справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
01.10.2009 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв дану справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відділу у справах громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області без правових на те підстав відмовляються зареєструвати ОСОБА_2 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 в якій він проживав перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3.
В судове засідання позивач не з'явився, належного представника до суду не надіслав. Але 09.11.2009 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 від 04.11.2009 року, про те що він позов підтримує повністю та просить суд розглянути справу без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача відділу у справах громадянства, еміграції і реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 ґрунтував свої заперечення на тому, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 985 “Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні”, в заяві про реєстрацію місця проживання в Україні заявник повинен вказати підставу для реєстрації місця проживання (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму, піднайму, оренди або інші документи), а у випадку відсутності зазначених документів, повинна бути згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання заявника. Оскільки позивачем не були виконані вищевказані вимоги, тому йому було відмовлено в реєстрації за місцем проживання.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Указом Президента України „Про створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб” від 30 квітня 2004 року № 500 виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб покладено на Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 14.06.2002 року "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб" одним із основних завдань Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб є участь у межах компетенції в координації діяльності органів виконавчої влади, пов`язаної з реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання/перебування.
Частиною 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 14.06.2002 року "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб" встановлено, що Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 844 від 14.06.2002 року "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб", СГІРФО Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області входить до служби у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, керівником якої є Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а відповідно всі завдання та обов`язки покладені на Департамент повинні виконуватись і з боку СГІРФО Ленінського РВ УМВС України у Вінницькій області.
Закон України Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні від 11.12.2003 року, що набрав чинності з 2004 року визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. Статтею 6 цього Закону передбачено, що однією з підстав для реєстрації є подання письмової заяви. На виконання даної статті Закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 985 від 28.07.2004 року, якою затверджено зразок заяви про реєстрацію місця проживання. В даному зразку заяви передбачено згоду власника (співвласників) житла на реєстрацію місця проживання заявника.
Для реєстрації місця проживання фізичних осіб потрібно будинкова книга, як це передбачено розділом 11 п.1 Примірного регламенту з оформлення документів з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб в Україні.
Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 985 “Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні”, в заяві про реєстрацію місця проживання в Україні заявник повинен вказати підставу для реєстрації місця проживання (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму, піднайму, оренди або інші документи), а у випадку відсутності зазначених документів, повинна бути згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання заявника. З пояснень відповідача було встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до своєї колишньої дружини - ОСОБА_3.
Що стосується правового статусу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, потрібно відмітити наступне, відповідно до копій документів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме довідки від 01.12.1992 року (а.с. 8) та реєстраційного свідоцтва (а.с. 6), власником даної квартири являється ОСОБА_3.
Позивач також ссилається на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 року по справі № 2-2654/06 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, як на підставу для проведення реєстрації. Але дане рішення засвідчує лише факт розірвання шлюбу, Ленінським районним судом не вирішувалось питання правового режиму майна, яке належало подружжю.
Іншими словами ОСОБА_2 не довів факт права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Всі документи, які є у справі підтверджують факт права власності лише громадянки ОСОБА_3.
Оскільки згоди власника житла на реєстрацію позивача не було, тому правових підстав для проведення даної реєстрації відділом громадянства не вбачається.
Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
На основі вищевикладеного, суд вважає, що підстави для визнання відмови неправомірною реєстрації позивача та зобов'язання її зареєструвати, відсутні, тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.11.09
Суддя Федчук Віталій Володимирович