Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Нікополь, вул. Шевченко, 201, 53213, (05662) 3-43-15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року справа 2-621/10

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого- судді Бабаніної В.А.

При секретарі Нагаєвій Н.О.

З участю сторін: ОСОБА_1 її представників ОСОБА_2,ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_4 його представника ОСОБА_5,відповідача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7, комітету по управлінню комунальною власністю Нікопольської міської ради про встановлення факту спільного проживання, визнання приватизації, свідоцтва про право власності, договору купівлі- продажу частково недійсним, визнанні права власності на частину спільного майна.

ВСТАНОВИВ:

14.04.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, яку підтримала у судовому засіданні і просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у м Нікополі.

Встановити порядок користування квартирою №4 по вул.. В. Усова,40 в м. Нікополі, згідно якого у її користуванні залишити кімната №6 площею 17 кв.м., а в користуванні ОСОБА_4 залишається кімната №5 площею 11,7 кв.м.

Площу коридору, кухні, туалету і ванної цієї квартири залишити спільному користуванні. Визнати за нею право власності на Уі частину вкладу (7000 гр.) і відсотки нарахування на рахунку № 26359601282562 на ім’я ОСОБА_4 в Нікопольському філіалі КБ Приватбанку.

Стягнути на її користь з ОСОБА_4 судові витрати 154,90 гр. і витрати на правову допомогу 900 гр., а всього 1054,90 гр.

Посилається на те, що з ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з 19.03.2004 року.

Сімейні відносини з ним припинили і 12 травня 2008 року шлюб розірваний судом.

Єдине рішення щодо розподілу спільного майна не зуміли знайти.

В період шлюбу, за доходи сім’ї, шостого червня 2005р. вони купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, з житловою площею 28,7 кв.м., загальною 47,3 кв.м. за 10 981 гр.

Договір купівлі-продажу оформлений на ОСОБА_4

Крім того, 30 листопада 2006р. на ім’я ОСОБА_4 в КБ Приватбанка в Нікопольському філіалі по договору про депозитній вклад «Стандарт» з виплатою відсотків було внесено спільних 14000 гривень. В договорі вкладчиком значиться ОСОБА_4

Підлягає поділу вклад 14000 гр. і відсоткова ставка по.вкладу 13,5% річних. Згідно названого договору.

Квартира має дві кімнати площею 17 кв.м. і 11,7 кв.м. Відповідач ОСОБА_8. в теперішній час проживає у власному будинку №36 по вул.. Пінській в м. Нікополі і забезпечений житлом. Виходячи з цієї обставини та, враховуючи стан її здоров’я, згідна, щоб їй була залишена в користуванні кімната площею 17 кв.м., а відповідачу залишити кімнату площею 11,7 кв.м. площу коридора, кухні, туалета і ванної залишити в сумісному користуванні.

29.05.2008 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 в якій вказує, що дійсно перебував у шлюбі з ОСОБА_1

З 19.03.2004 року. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 12 травня 2008 року шлюб розірваний.

У період спільного проживання було придбане майно, яке складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_3, з житловою площею 28,7 кв.м., загальною площею 47,3 кв.м.

Крім того, ним було внесено на депозитний рахунок 14 000 гривень.

ОСОБА_1 за весь час їх спільного проживання не працювала, будь-яких доходів не отримувала. Всі гроші які були в сім'ї заробляв він. Гроші витрачалися на проживання, одяг, придбання домашнього обладнання, меблів, лікування відповідачки.

Після розлучення ОСОБА_1 відмовилася віддавати його особисті речі, які залишилися в її квартирі в АДРЕСА_4, де вони проживали до розірвання | шлюбу, а також добровільно поділити майно придбане у шлюбі. Це:

-2 телевізори імпортного виробництва вартістю 1000 і 1500 гривень;

-мікрохвильова пічка вартістю 800 гривень;

-пральна машина «Боні» вартістю 2000 гривень;

-його особистий одяг норкова шапка вартістю 600 гривень, дубльонка вартістю 600 гривень, 2 світери загальною вартістю 200 гривень.

Гроші з депозитного рахунку були зняті під час спільного проживання і витрачені у більшій частині на лікування та власні потреби відповідачки, що підтверджується наявністю у відповідачки договору про депозитний вклад «Стандарт», квитанцією про внесення на рахунок грошей. Тобто ОСОБА_1 повністю контролювала рух грошей на депозитному рахунку. Тому вказана грошова сума не підлягає поділу.

Вимоги ОСОБА_1щодо виділу їй більшу кімнату, плоею 17 кв.м., посилаючись па незадовільний стан здоров'я, а кімнату з меншою площею залишити йому не визнає тому, що відповідачка мас власну квартиру у м. Харкові, а у нього крім вказаної квартири іншого житла немає. Крім того, після роботи на Півночі стан його здоров'я погіршився, він страждає гіпертонічну хворобу.

ОСОБА_4 просить встановити порядок користування квартирою № 4 по вул.В.Усова, буд.40 в м. Нікополі, згідно якого залишити у його користуванні кімнату площею 17 кв.м., а у користуванні ОСОБА_1 залишити кімнату площею 11,7 кв.м. Коридор, кухню, туалеті ванну кімнату залишити у нашому спільному користуванні.

Стягнути на його користь судові витрати в сумі 206,81 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 900 гривень.

18.11.2008 року ОСОБА_4 свої зустрічні вимоги доповнив , подавши позовну заяву в якій • вказує, що до реєстрації шлюбу проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю, маючи спільний сімейний бюджет з весни 1994 року і до реєстрації шлюбу .

В період спільного проживання до реєстрації шлюбу на кануні реєстрації вони з ОСОБА_1 придбали в магазині м. Харькова пральну машину « Сименс» за 2755 гривень, а після реєстрації шлюбу мікрохвильову піч « Скарлет» вартістю 900 гривень телевізор « Панасонік» вартістю 900 гривень . Просить визнати за ним право власності на 1/г частину вказаного майна та виділити йому мікрохвильову піч « Скарлет» і телевізор « Панасонік», а ОСОБА_1 виділити пральну машину « Сіменс» , стягнувши з неї до рівності часток 475 гривень., у разі відсутності майна стягнути з ОСОБА_1 компенсацію його вартості. У разі відсутності його особистих речей стягнути їх вартість 1400 гривень.

10.04.2009 і 16.04 2009 12.05.2009 року ОСОБА_4 подав доповнення до зустрічної позовної заяви, 12.05.2009 року ОСОБА_4 подав позов до ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_7, Комітету по управлінню комунальною власністю Нікопольської міської ради в яких уточнює свої позовні вимоги і посилається на те, що з весни 1994 року проживав з ОСОБА_1 однією сім'єю за адресою: м. Нікополь, вул. Богуна, 11/39. У цей період він працював на Нікопольському заводі феросплавів, маючи добрий заробіток, відповідачка займалася торгівлею. У 1999 році квартиру, в якій вони проживали, відповідачка оформила на себе, на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.1999 року, що підтверджується довідкою КП "Нікопольське БТІ" від 26.03.2009 року за № 2066 (з якої він дізнався про це вперше), ОСОБА_1 говорила, що ця квартира'була приватизована до його приходу в родину, отже як член сім'ї, він має право на частину квартири, тому що витрати йшли з їх спільних коштів. Відповідачі, ОСОБА_1 і ОСОБА_11,( після шлюбу ОСОБА_9), скориставшись ії відсутністю його реєстрації за місцем проживання (вул. Богуна, 11/39), незважаючи на те, що він

був членом їх сім'ї, і постійно проживав у квартирі з весни 1994р., і в них був загальний сімейний бюджет, в порушення вимог ст.64 ЖК України, надали органу приватизації довідку про склад з І сім'ї, приховавши від* останнього наявність інших членів сім'ї, що стало незаконним підставою

видачі органом приватизації відповідного розпорядження і незаконної видачі 06.10.1999г. свідоцтва про право власності на вказану квартиру. Незаконність приватизації квартири 39 я будинку 11 по вул. Богуна в м. Нікополі є наслідком порушення відповідачами ч.2 ст.5, ст. 8

я і Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.65-1 ЖК України. Тому

розпорядження органу приватизації про приватизацію комунальної власності-квартири 39 будинку 11 по вул. Богуна у м. Нікополі на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_11, свідоцтво про право власності на вказану квартиру від 06.10.1999 року, є частково недійсними, тому що порушують права власника, і в силу ст.ст. 11-13, ч.2 ст.15, ст.17 Закону України "Про власність", 30 зазначені акти мають бути визнані частково недійсними. Беручи до уваги, що факт незаконної

приватизації зазначеної квартири йому став відомий лише у березні 2009р., Тому в силу ст.ст.72, і у 73 ГПК України вважає, що термін подачі заяви до суду на зазначених підставах (вимогам) пропущено з поважної причини.

У період 1996 - 2000 року вирішувалось питання про зміну місця проживання, переїзду в

м. Харків, де живуть родичі ОСОБА_1 Вирішили купити квартиру в м. Харкові і продати квартиру на вул. Богуна, 11/39 у м. Нікополі. Гроші у них були від його заробітку і загальних доходів від торгівлі промисловими товарами, реалізацією займалася відповідачка, купуючи товар в ОСОБА_8 та Харкові і для цієї мети використовували його автомобіль ВАЗ-21013, державний номер Д9068ДП, який він продав за дорученням восени 2001 року. Більш того, у зв'язку з вирішенням зазначеного питання, він змушений був звільнитися з заводу і найнятися на роботу в артіль на півночі машиністом бульдозера з 25.03.2000 року в ЗАТ золотодобувна компанія "Золота зірка", тому що необхідно було поповнювати сімейний бюджет, через те, що всі кошти пішли на придбання квартири АДРЕСА_5, яку купили в м. Харкові навесні 2000 року за 5000 доларів США, зареєструвавши за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2000 року, дійсною вартістю 39709,00 ,гу в гривень, що підтверджується довідкою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 24.03.2009г. за №23 10527. Квартиру АДРЕСА_6 продали влітку 2000р. за 1500 якій доларів США, ОСОБА_7 згодом продали і його автомобіль за 1400 доларів СЩА, тому що відпала необхідність в машині. Всі гроші пішли в сім'ю. Таким чином, всі дії, пов'язані зі звільненням його з роботи (з ВАТ НЗФ), влаштуванням на роботу на півночі, продажем його В.П. автомобіля, продажу квартири в м. Нікополі, пов'язані з покупкою квартири в м. Харкові. Отже, квартира в м. Харкові, є спільним майном і підлягає розподілу в рівних долях, Зареєструвався він в квартирі у м. Харкові поприїзду з півночі, влітку 2002 року (тимчасово, потім постійно), в цей же період і зареєстрували шлюб. Жили в квартирі в м. Харкові ДО припинення сімейно-шлюбних відносин, тобто до грудня 2007 року. ОСОБА_4 просить встановити факт спільного проживання його і ОСОБА_1 однією сім'єю, в період з весни 1994 року і до липня 2000 року в квартирі АДРЕСА_6;

визнати розпорядження органів приватизації про передачу в особисту власність ОСОБА_1, ОСОБА_11 квартири АДРЕСА_6, свідоцтво про право власності від 06.10.1999 року, видане на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_11, - частково недійсними на його 1/ 3 частина, поновивши строк звернення до суду, визнавши причину пропуску поважною; визнати за ним, ОСОБА_4, право власності на 1 / 3 частина квартири АДРЕСА_6, як на спільне майно, нажите в періодспільного проживання; визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, per. № 827, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в КП "Харківське ГБТІ", на ім'я ОСОБА_1 частково недійсним на його 1/2 частину; визнати за ним, ОСОБА_4, право власності на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_8, як на спільне майно, нажите в період спільного проживання;

ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала і пояснила, що ОСОБА_4 знана з 1970 року. Вони мали одружитися, але потім ОСОБА_4 відмовився і одружився з іншою. Зустрілись вони через 24 роки , він став за нею ходити, пропонував жити разом. На той час вона жила з своїми дітьми АДРЕСА_9. З 1991 року вона була у шлюбі з ОСОБА_13 і проживала з ним до 2000року. ОСОБА_13 доглядав за своїми батьками і проживав то у неї то у батьків. Іноді ОСОБА_4 залишався у неї, але жив з сім‘єю, у нього на той час теж було двоє дітей.

У 2000 році вона вирішила переїхати в м. Харків, де жила її рідня. Гроші на покупку квартири вона мала від підприємницької діяльності- торгувала в м. Нікополі одягом,- який привозила з ОСОБА_8. Значну частину грошей дала дочка ОСОБА_14 ( після шлюбу ОСОБА_9), яка працювала в м. Москві і мала значний заробіток. Весною 2000 року вона з дочкою купили квартиру № 59 буд.№40-Б по пр.. ОСОБА_15 у м. Харкові і переїхали з нею до м. Харкова та поселилисьу придбаній квартирі. Договір купівлі-продажу квартири був оформлений на неї. ОСОБА_13 в м. Харків їхати відмовився, не міг залишити батьків похилого віку. Шлюб між нею і ОСОБА_13 розірвано у 2002 році. Весь цей час вони підтримували з ОСОБА_4 дружні стосунки. В 2001 році він розірвав шлюб зі своєю дружиною і приїхав до неї у м. Харків. Вона його тимчасово зареєструвала в квартирі , він хотів працювати в Харкові, але з роботою у нього не заладилось і через декілька місяців він поїхав у м. Нікополь, а потім він поїхав працювати на Північ. Знову він приїхав до неї у лютому місяці 2004 року і запропонував одружитися. Вони зареєстрували шлюб 19.03.2004 року.

В червні місяці 2005 року вони купили двокімнатну квартиру № 4 по вул.В.Усова у м. Нікополі, договір купівлі-продажу було оформлено на ОСОБА_4 У грудні 2007 року вони з ОСОБА_4 припинили спільне проживання і він переїхав у м. Нікополь до своєї першої дружини. Всі свої речі він забрав з собою. В шлюбі ними придбано: мікрохвильову піч « Скарлет» вартістю 450 гривень, телевізор « Панасонік» вартістю 898 гривень які вона не заперечує розділити. Пральну машину « Сіменс» вона придбала до шлюбу з ОСОБА_4 на гроші які подарувала їй донька на день народження.

Квартира АДРЕСА_10 була приватизована нею і дочкою у 1994 році. Так як ОСОБА_4 на момент приватизації членом сім‘ї не був і в квартирі не був зареєстрований він не міг брати участь у приватизації і права на квартиру не має. У серпні 2000 . році квартира була ними продана ОСОБА_7

Судом встановлено 19 березня 2004 року зареєстрували шлюб ОСОБА_4 і ОСОБА_16

( свідоцтво про шлюб а.с.4). шостого червня 2005 року ними придбано квартиру АДРЕСА_11 по нотаріально посвідченому договору купівлі- продажу який оформлено на ОСОБА_4 (а.с.5). Квартира зареєстрована у реєстрі права власності на нерухоме майно 04.07.2005 року ( а.с.11).Сторони визнають, що квартира є їх спільною сумісною власністю. Відповідно до ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об‘єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже ОСОБА_1 має право на 'А частку квартири.

Квартира складається з двох окремих кімнат №6 площею 17,0 кв.м., №5 площею 11,7 кв.м., кухні,ванної кімнати, вбиральні, коридору що видно з дослідженого у суді технічного паспорту на квартиру ( а.с.6-9). Відповідно до ч.З ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільно майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Жилі кімнати у спірній квартирі не рівнозначні. Сторони просять визначити порядок користування ними квартирою. Враховуючи те, що ОСОБА_1 має у власності квартиру у Харкові і в квартирі АДРЕСА_12 ум. Нікополі не проживає, а ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі, має намір там проживати, іншого житла не має, то суд вважає доцільним виділити йому кімнату №6 площею 17,0 кв.м. з балконом, ОСОБА_1 виділити у користування кімнату №5 площею 11,7 кв.м., залишивши у спільному користуванні кухню, коридор, ванну кімнату, та вбиральню.

В шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 придбали: мікрохвильову піч « Скарлет» вартістю 450 гривень , що підтверджується копією чека від 19.06.2007 року( а.с.47), телевізор « Панасонік» вартістю 898 гривень, ( копія чека а.с.48) які надала ОСОБА_1 і ОСОБА_17 фактично погодився з цим, указавши саме це майно у своїй уточненій заяві від 18.11.2008 року ( а.с.61). Вказане майно суд вважає можливим розділити між ОСОБА_1 і ОСОБА_4

Пральну машину « Сіменс», вартістю 2754 гривні ОСОБА_1 придбала 17.03.2004 року до шлюбу- -, що підтверджується копією чека, гарантійним талоном ( а.с.45,46), ОСОБА_4 не надав доказів про придбання пральної машини за спільні кошти, а те, що у своєму первісному позові вказував пральну машину « Бош» вартістю 2000 гривень,і тільки після надання документів ОСОБА_1 уточнив марку пральної машини та вартість, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що участі у придбанні пральної машини він не приймав, тому зі спільного мана подружжя пральну машину « Сіменс» слід виключити. Відповідно до ст.. 57 СК України майно набуте до шлюбу є особистою приватною власністю дружини і чоловіка.

30 листопада 2006 року ОСОБА_4 в Нікопольській філії « ПриватБанк» по договору депозитного вкладу « Стандарт» було внесено 14000 гривень , відсоткова ставка по вкладу 13,5% річних ( а.с.13). ОСОБА_4 визнає вказану суму спільною, договір з Банком ним розірвано у квітні 2008 року і грошима він розпорядився сам.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 погодили суму відсотків по вкладу -2834 гривні. ОСОБА_4 повинен сплатити ОСОБА_1 з урахуванням одержаних відсотків 8417 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_18 з 30.06.1973 року і шлюб між ними розірвано 24 липня 2001 року. ( а.с. 30,129). Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_18 ними було придбано будинок № 36 по вул.. Пінській у м. Нікополі у якому ОСОБА_4 був зареєстрований з 10.10 1991 до 26.06.2001 року і з 04.12.2001 по 11.11.2004 року (а.с.83, 129).

ОСОБА_1 була у шлюбі з ОСОБА_19 з 26 червня 1991 року і шлюб між ними розірвано 01 жовтня 2002 року.( а.с.123,131). У судовому засіданні ОСОБА_19 підтвердив, що з ОСОБА_1 проживав до 2000 року, жили то в її квартирі, то в будинку його батьків.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про визнання розпорядження органів приватизації про передачу в особисту власність ОСОБА_1, ОСОБА_11 квартири АДРЕСА_6, свідоцтво про право власності від 06.10.1999 року, видане на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_11, - частково недійсними на його 1 / 3 частина, відновивши строк звернення до суду, визнавши причину пропуску поважною;

Визнати за ним, ОСОБА_4, право власності на 1 / 3 частина квартири АДРЕСА_6, як на спільне майно, нажите в період спільного проживання, то вони не підлягають задоволенню зі слідуючих підстав : Вказана квартира не являється майном, нажитим під час спільного проживання, як на те посилається позивач. Як видно з довідки КП « Нікопольське МБТІ» ( а.с 92) з 1994 року квартира АДРЕСА_6 була зареєстрована за ОСОБА_1 і ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності. Квартира була ними приватизована.

Як видно з копії ордера на квартиру ( а.с. 126) квартири АДРЕСА_13( раніше Ворошиловській) була виділена ОСОБА_1 на сім‘ю що складалася з сина ОСОБА_20 і доньки ОСОБА_11 В судовому засіданні встановлено, що в даній квартирі ОСОБА_4 ніколи не був зареєстрований, а був зареєстрований у будинку придбаному у шлюбі з ОСОБА_18 по вул.. Пінській,№ 36. Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім‘ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. ОСОБА_18 на час приватизації квартири чоловіком наймача не був, так як ОСОБА_11 перебувала у шлюбі з ОСОБА_19, а ОСОБА_4 з ОСОБА_18

Стаття 5 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що до членів сім‘ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі,

( будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

У 2000 році квартира була продана ОСОБА_7 який помер 14.04.2009 року і у судовому засіданні участі не приймав.

Щодо вимог ОСОБА_4 визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, per. № 827, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в КП "Харківське ГБТІ", на ім'я ОСОБА_1, - частково недійсним на його 1/2 частину;

визнати за ним, ОСОБА_4, право власності на 1 / 2 частину ' квартири АДРЕСА_8, як на спільне майно, нажите в період спільного проживання, то суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Квартири АДРЕСА_14 була придбана ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу 11.04.2000 року ( а.с.90).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України « Про власність» який був чинний на час правовідносин і діяв з 1991 по 1997 рік, майно, придбане в результаті спільної праці членів сім'ї, являється їх спільною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

На час придбання квартири ОСОБА_4 працював ЗАТ « Восход» Республіка Хакасія, Російська Федерація з 25.03.2000 по 08.02.2001 року, що видно з копії трудової книжки ( а.с.88). Ним не доказано , що квартира придбана ОСОБА_1 11.04.2000 року за гроші його і ОСОБА_1 під час проживання однією сім'єю.

Допитані свідки зі сторони ОСОБА_4 , ОСОБА_21, Меньшов , Харченко, Власенко, пояснили що ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 у її квартирі АДРЕСА_15, але ніхто з них конкретно не міг сказати , що у ОСОБА_4 0,М. і ОСОБА_1 були спільні кошти, куди витрачались кошти, з чого складався бюджет сім'ї, кожен з них бачив ОСОБА_4 і ОСОБА_1 разом в якийсь один момент. Допитані свідки зі сторони ОСОБА_1 поясняють, що ОСОБА_4 ніколи не жив в указаній квартирі, тому суд не може покласти у основу рішення лише пояснення свідків які нічим не підтверджуються. Не приймає суд і як докази, акти складені КП « ЖЕК-6» від 18.03.2009 року ( а.с.94), від 13.04.2009 року, квартальним комітетом № 32 від 18.03.2009 року( а.с.146-147), тому що складені вони зі слів про події які

відбувалися в минулому.

Шлюб між ним і ОСОБА_1 було зареєстровано 19.03.2004 року. Про договір купівлі продажу квартири йому було відомо, але він його не оспорював.

У першій зустрічній позовній заяві від 29.05. 2008 року ОСОБА_4 вказує, що з ОСОБА_1 перебував у шлюбі з 19.03.2004 року і нічого не говорить про проживання однією сім'єю з 1994 року. Він вказує, що його особисті речі залишилися в квартирі ОСОБА_1 № 59. буд.№40 по вул.. Л.Свободи, де вони проживали до розірвання шлюбу. В цій же зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_1 має власну квартиру у м. Харкові, а у нього крім квартири АДРЕСА_16 іншого житла немає, тому просить виділити йому у квартирі більшу кімнату.

У доповненнях до зустрічного позову 18.11.2008 року ОСОБА_4 теж називає квартиру № 59. буд.№40 по вул.. Л.Свободи, квартирою ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 10, 11, 88, 212- 214, 215,218 ЦПК України суд,-

Вирішив:

Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_22 право власності на 1А частину квартири АДРЕСА_17, виділивши їй у користування кімнату №5 площею 11,7 кв.м. ОСОБА_4 виділити у користування кімнату №6 площею 17 кв.м. Коридор,кухню,туалет,ванну кімнату цієї квартири залишити у спільному користуванні співвласників квартири.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8417 гривень .

ОСОБА_4 виділити мікрохвильову піч « Скарлет» вартістю 450 гривень. ОСОБА_1 виділити телевізор « Панасонік» вартістю 898 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 різницю і виділеному майні 224 гривні.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відмовити.

Заява про оскарження рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області може бути подана через десять днів після проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подачі заяви через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя Бабаніна В.А.