ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/139/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Андрушко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про скасування податкової вимоги Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19.10.2016 № 3688-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.2005, 19.07.2010 та 15.06.2015 ним з Чернігівської міською радою були укладені договори оренди земельної ділянки для експлуатації нежитлової будівлі. Зазначає, що в 2012 році нежитлова будівля, яка розташована на переданій в оренду земельній ділянці, була ним подарована третім особа, про що були укладені відповідні договори, а тому обов'язок зі сплати орендної плати за землю, на якій розташована нежитлова будівля, припинився з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за новим власниками нежитлової будівлі. Вважає, що відповідачем з серпня 2016 року безпідставно визначено йому орендну плату.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 21.11.2017 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити. Також, в заяві зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2005 між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки в місті Чернігові для експлуатації елінгу на лівому березі річки Десна на строк 5 років, який зареєстровано в Чернігівській міській раді та у книзі державної реєстрації договорів вчинено запис від 08.09.2005 № 2673 (а.с. 22).

Також, 19.07.2010 між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 2673 до 24.06.2015, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові по АДРЕСА_1 для експлуатації будівлі елінгу.

11.07.2008 ОСОБА_1 було подаровано 1/4 частину будівлі елінгу ОСОБА_2, а 12.06.2012 позивачем подаровано ОСОБА_3 3/4 частини будівлі елінгу, яке знаходиться на вказаній орендованій земельній ділянці, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та договором дарування (а.с. 8, 9).

В подальшому, 15.06.2015 між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки № 2673 терміном до 29.05.2020, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 за № 10679733 (а.с. 15-16, 24).

ОСОБА_1 22.02.2016 до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 160001799 за 2016 рік на суму 71438,88 грн. (а.с. 39-41).

15.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради з заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 3990 у зв'язку з набуттям права власності на будівлю елінгу іншою особою (а.с. 27).

Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області 19.10.2016 було винесено податкову вимогу № 3688-17 на суму 10931,54 грн. (а.с. 7).

Вказана заборгованість у позивача виникла у зв'язку з несплатою орендної плати за серпень-вересень 2016 року, що підтверджується карткою особового рахунку платника за 2016 рік (а.с. 42-50).

14.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою про припинення договору оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 з 14.07.2016 (а.с. 67-69).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 06.09.2017 по справі 750/1641/17, скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним з 14 липня 2016 року договір оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673, укладений між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 (а.с. 91-93). Вказане рішення набрало законної сили.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Одночасно, підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється, зокрема, статтею 120 Земельного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В силу статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього користувача земельною ділянкою, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда припиняється, а до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За таких обставин, право власності на будівлю елінгу, яка розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, перейшло до інших осіб, право користування даною земельною ділянкою також перейшло до нових власників об'єкту нерухомості.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 06.09.2017 по справі 750/1641/17, скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано припиненим з 14 липня 2016 року договір оренди земельної ділянки від 15.06.2015 № 2673, укладений між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1

Вказаним рішенням встановлено, що з моменту укладання договорів дарування частин нежитлового приміщення, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 за договором оренди землі від 15.06.2015 припинилось з 14.07.2016 - дня укладання ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_3, договору дарування ? частин нежитлового приміщення.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, який включено до оскаржуваної податкової вимоги в сумі 10931,54 грн. обліковується за позивачем за серпень - вересень 2016 року ( 30.08.2016 - 4996,3 грн, 30.09.2016 - 4996,3 грн), що підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 42-50).

Як вже було встановлено судовим рішення, з 14.07.2016 право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 за договором оренди землі від 15.06.2015 припинилось з 14.07.2016 - дня укладання ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_3, договору дарування ? частин нежитлового приміщення, а отже, й відпали підстави для нарахування орендної плати за земельну ділянку та припинений обов'язок позивача сплачувати податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік починаючи з 14.07.2016.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, враховуючи те, що податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, який включено до оскаржуваної податкової вимоги в сумі 10931,54 грн. обліковується за позивачем за серпень - вересень 2016 року (30.08.2016 - 4996,3 грн, 30.09.2016 - 4996,3 грн), після припинення права користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 за договором оренди землі від 15.06.2015, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги від 19.10.2016 № 3688-17 на суму податкового боргу 10931,54 грн. по орендній платі з фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати податкову вимогу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 19.10.2016 № 3688-17.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. згідно квитанції від 16.01.2017 № 98 за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39558413).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков