УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 642/542/20

провадження № 51-2192 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням статей 98,102 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень щодо засудженого ОСОБА_5 .

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 6 зазначеної статті.

Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, та вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, відповідно до ч. 6 цієї статті до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання

про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями

412 - 414 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх скасування

чи зміни, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує належного вмотивування.

Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.

Однак, всупереч вищевказаному захисник ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.

Зокрема, позиція захисника є непослідовною і неузгодженою, оскільки адвокат, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 цієї статті для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, вказує серед іншого на несправедливість призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання через суворість (п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України).

Тобто, поза увагою скаржника залишилось те, що кожна з наведених підстав

є самостійною, та потребує окремого вмотивування з урахуванням положень статей 412-414 КПК України.

Окрім цього, захисник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Також захисник ОСОБА_4 , згадуючи про невмотивованість ухвали апеляційного суду, не зазначає, які саме доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у вищевказаному судовому рішенні.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник не погоджується з оскарженими вироком і ухвалою в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 , зокрема, що стосується відшкодування моральної шкоди. При цьому скаржник доводів на обґрунтування своєї позиції не наводить та не вказує конкретно, які саме порушення допустили суди при вирішенні даного питання.

Вимоги, сформульовані в касаційній скарзі, про призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції після скасування оскаржуваного вироку

місцевого суду або зміну вказаного судового рішення шляхом пом`якшення призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, зменшення розміру стягнення моральної шкоди є суперечливими, альтернативними,

та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

До того ж захисник у прохальній частині скарги не зазначає, що суд касаційної інстанції має зробити з постановленою ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_5

за наслідками розгляду його касаційної скарги.

Захиснику слід також звернути увагу, що з урахуванням вимог, викладених у ч. 6 ст. 427 КПК України, копії оскаржуваних судових рішень, як доданих до касаційної скарги додатків, він має долучити у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення,

що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,

яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає

за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 12 вересня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3