Справа № 597/1094/17

Провадження № 2/597/478/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Торської І.В.

з участю секретаря Фаринник Г.В.

представник позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Заліщики справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

11.10.2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всього доходу відповідачки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму відповідного віку дитини щомісяця до досягнення ним повноліття, або до зміни матеріального чи сімейного стану сторін, починаючи із дня подання позову.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації та проживання сина не проживає, вихованням сина не займається, станом успішності в школі сина не цікавиться. Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитись йому з відповідачкою не вдалось, змушений звернутись до суду про стягнення аліментів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідачка та її представник щодо позовних вимог заперечили, та зазначили, що відповідачка після розірвання шлюбу з позивачем разом не проживали, однак їхній син залишився проживати разом з матір”ю. У зв”язку з особистими обставинами вона на певний період часу переїхала проживати в Одеську область, а син залишився проживати із її матір”ю, яка в період її відсутності виховувала та доглядала його. Крім того, зазначили, що син перебуває на її повному забезпеченні, в період відсутності відповідачки, остання цікавилась здоров”ям та життям сина, успішністю останнього в школі, а також регулярно передавала кошти своїй матері - ОСОБА_6 на утримання сина.

В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_6, яка надала суду свідчення, що її внук ОСОБА_5 з дня свого народження проживає разом з нею в будинку 107 по вул.І.Франка в с.Ворвулинці Заліщицький район. ОСОБА_2, яка являється їй донькою, також проживає за вказаною адресою, тільки в період вересень 2016 року по жовтень 2017 року була відсутня по місцю їхнього проживання, оскільки виїхала в Одеську область у зв”язку з особистими обставинами. Її колишній зять, після розлучення з її донькою, з ними не проживає, та протягом останніх двох років до свого сина навідувався декілька разів з подарунками.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.12.2015 року рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

Від даного шлюбу у сторін є син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження №266834 від 06.09.2017 року - видане повторно).

Згідно довідок № 49 від 15.09.2017 року та довідки від 14.11.2017 року ОСОБА_5 є учнем 9-го класу ЗОШ І-ІІ ступенів с.Ворвулинці Заліщицького району Тернопільської області.

Згідно відмітки про місце проживання в паспорті ОСОБА_2, остання в період з 01.02.1998 року по 01.09.2016 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 та 21.11.2017 року повторно зареєстрована по вказаній адресі.

Згідно відмітки про місце проживання в паспорті ОСОБА_4, останній з 22.04.1999 року зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до довідки №873 від 14.11.2017 року ОСОБА_4 на території Ворвулинської сільської ради не зареєстрований і не проживає з липня місяця 2016 року.

Як вбачається з довідки №884 від 21.11.2017 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з матір”ю ОСОБА_2 і знаходиться на її утриманні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 сімейного кодексу України способи виконання батьками обов”язку утримувати дитину визначаються домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини, той, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів” №3 від 15.05.2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що син позивача та відповідачки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_4 за місцем проживання свого сина — ОСОБА_5 не проживає більше двох років.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано суду жодних підтверджуючих доказів, що його неповнолітній син ОСОБА_5 проживає разом з ним, що він займається його вихованням і перебуває на його матеріальному забезпеченні та утриманні, не надані докази, що відповідачка ухиляється від утримання їхнього сина. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_5 та проживає разом із своєю матір”ю та перебуває на її утриманні.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 180, 181 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Торська