ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6474/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним ненадання відповіді, зобов'язання надати відповідь, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопалі 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту ОСОБА_2, позивач) звернувся до Кабінету Міністрів України, (далі по тексту КМУ, відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправним ненадання відповіді на звернення позивача від 29.09.2016 року;

- зобов'язати відповідача надати відповідь на звернення позивача від 29.09.2016 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача 62 500, 00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень для компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2016 року він звернувся до відповідача з проханням підтвердити чи спростувати наявність у проекті Держбюджету на 2017 рік коштів на виконання вимоги ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " про щоквартальну індексацію пенсій та вимоги ЗУ „Про соціальний захист дітей війни " про щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Як зазначає позивач, листи, які були ним отримані 11.10.2016 року та 17.11.2016 року не містять відповідь на порушене у зверненні питання, що свідчить, на думку позивача, про ігнорування ЗУ „Про звернення громадян ".

Позивач також зазначив, що відверте нехтування законами з боку державних діячів України завдало ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року відмовлено у повному обсязі в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним ненадання відповіді, зобов'язання надати відповідь, стягнення моральної шкоди у розмірі 62 500, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач звернувся до Кабінет Міністрів України із заявою від 26.09.2016 року, в якому заявник просив підтвердити чи спростувати наявність у проекті Держбюджету на 2017 рік коштів на виконання вимоги ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " про щоквартальну індексацію пенсій та вимоги ЗУ „Про соціальний захист дітей війни " про щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком (а.с. 87).

Секретаріатом Кабінету Міністрів України надано відповідь згідно якої ОСОБА_2 повідомлено, що лист надіслано Міністерству соціальної політики України 5 жовтня 2016 року за №41-3-026019/15 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України „Про звернення громадян " (а.с. 88).

Міністерством соціальної політики України листом від 08.11.2016 року за №6507/039/101-16 ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до ст.5 ЗУ „Про індексацію грошових доходів населення " з січня 2015 року індексація пенсій та інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідній рік.

Державним бюджетом України та бюджетом Пенсійного фонду України на індексацію пенсій в 2015 році не були передбачені.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду прожиткового мінімуму, при розрахунку якого враховується індекс інфляції.

Відповідно до зростання прожиткового мінімуму збільшуються розміри державних соціальних гарантій, в тому числі, мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія.

Подальше підвищення державних соціальних стандартів та гарантій залежатиме від динаміки економічного розвитку та фінансових можливостей держави. У 2017 році передбачається збільшення розміру державних соціальних стандартів темпами, вищими за прогнозований рівень інфляції, що забезпечить поступове досягнення їх фактичного розміру. Так, проект Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік" (реєстр. №5000 від 15.09.2016 року) передбачає підвищення прожиткового мінімуму до кінця 2017 року на 10,1% при прогнозованому індексі споживчих цін 108,1%.

Судом встановлено, що звернення ОСОБА_2 від 26.09.2016 року було розглянуто та надано відповідь у відповідності до приписів Закону України "Про звернення громадян".

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що доводи позивача, щодо ненадання відповіді на його звернення, є суб'єктивним та оціночним судженням позивача не підтвердженим жодним доказом.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним ненадання відповіді на звернення від 29.09.2016 року, зобов'язання надати відповідь на звернення позивача від 29.09.2016 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень на користь ОСОБА_2, суд зазначає про їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для задоволення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, щодо ненадання відповіді на його звернення, є суб'єктивним та оціночним судженням позивача не підтвердженим жодним доказом, отже позовні вимоги в частині визнання протиправним ненадання відповіді на звернення від 29.09.2016 року, зобов'язання надати відповідь на звернення позивача від 29.09.2016 року задоволенню не підлягають. Також відмовляючи ОСОБА_2 в стягненні моральної шкоди у розмірі 62 500, 00 грн. суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують його моральні страждання, погіршення стану здоров'я, втрату нормального сну та інш.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни ", Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України ", Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту "

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що листи, які були ним отримані 11.10.2016 року та 17.11.2016 року не містять відповідь на порушене у зверненні питання, що свідчить, на думку апелянта, про ігнорування ЗУ „Про звернення громадян " Щодо моральної шкоди апелянт вказує ст.56 Конституції України якою передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Щодо виплат підвищення дітям війни.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України " згідно з яким внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни " та передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ") до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Тобто держава гарантує виплату певних видів пенсій, підвищень, компенсацій та допомогу у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 „Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, встановлене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" провадиться у розмірі 66, 43 грн.(а.с.89-90)

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини 3 статті 3 вказаного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання -письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч.3 ст.15 означеного Закону України відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Статтею 20 вищезазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З матеріалів справи убачається, що звернення ОСОБА_2 від 26.09.2016 року було розглянуто та надано відповідь у відповідності до приписів Закону України "Про звернення громадян " .

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що доводи позивача, щодо ненадання відповіді на його звернення, є суб'єктивним та оціночним судженням позивача не підтвердженим жодним доказом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги в частині визнання протиправним ненадання відповіді на звернення від 29.09.2016 року, зобов'язання надати відповідь на звернення позивача від 29.09.2016 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог відносно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень, судова колегія виходить з наступного.

Як передбачено ст.56 Конституції України, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено в ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як зазначено в п.9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, яких зазнав позивач.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути вказано, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що відверте нехтування законами з боку державних діячів України завдало позивачу моральної шкоди, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах, в зв'язку з чим він має право на компенсацію моральної шкоди з відповідача, яку оцінює у розмірі 62 500,00 грн.

При цьому, визначивши розмір заподіяної моральної шкоди, позивач не зазначив, яким чином оцінював заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходив.

ОСОБА_2 не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів, які підтверджують його моральні страждання, погіршення стану здоров'я, втрату нормального сну та інш., таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо висновку про те, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, судова колегія вважає, що у відповідності до ст.ст.23,1167 ЦК України позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірною бездіяльністю Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстав для висновку про правомірність дій відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: О.В. Яковлєв