№ 2-15/2009

Повне рішення, складно 23 листопада 2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ                                              18 листопада 2009 року

Вільнянський районний суд  Запорізької  області  у  складі:  головуючий  суддя  –  Кофанов А.В., при секретарі – Лазечна Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який уточнювала під час судового розгляду справи, і згідно якого вимагає провести поділ спільного майна подружжя – АДРЕСА_1, визнавши за кожною із сторін право власності на 1/2 частини цієї квартири, також провести поділ спільного рухомого майна, що було нажито за час шлюбу, і стягнути при цьому грошову компенсацію частки спільного автомобілю "Lanos", що був відчужений відповідачем без її згоди.

Позивачка суду зазначила, що у вересні 1996 року вона вступила у шлюб з відповідачем, а рішенням Вільнянського районного суду від 11.11.2007 року цей шлюб був розірваний; за час спільного життя у шлюбі було нажито спільне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1; автомобіль "Lanos"; дитяча меблева стінка; тахта "Космо"; ліжко двоспальне; м'які меблі; пилосос "Vitek"; телевізор "Samsung"; відеомагнітофон "Samsung"; комп'ютер "LG"; водонагрівач "Електролюкс"; кухонні меблі; витяжка; варочної панелі "Арістон"; холодильник "LG"; м'який кухонний закуток; стіл; пральна машина "LG"; автомобіль "ЗАЗ-968М". Позивачка просить здійснити поділ зазначеного майна, визнавши за нею право власності на 1/2 частину квартири, та виділивши їй з рухомих речей: пилосос "Vitek"; холодильник "LG"; "; м'який кухонний закуток; стіл; пральну машину "LG".

Також позивачка вказала, що автомобіль "Lanos", який вона вважає спільним майном, був незаконно відчужений відповідачем без її згоди, а саме – 08.11.2007 року проданий брату відповідача ОСОБА_3 В порядку поділу спільного майна позивачка вимагає стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості автомобілю у розмірі 28031 гривня.

Крім того, позивачка просить виключити з поділу дитячу меблеву стінку, тахту "Космо" та комп'ютер "LG", оскільки ці речі є власністю неповнолітньої дитини – ОСОБА_4., були придбані сторонами для неї.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Суду зазначив, що спірна квартира була придбана ним та його братом ОСОБА_3 за грошові кошти, які були подаровані їм особисто їх батьками, відповідачка своїми коштами у придбанні квартири участі не приймала (батьки на момент розгляду справи померли); вважає, що власниками квартири можуть бути лише він та ОСОБА_3

З приводу вимог щодо стягнення вартості автомобілю "Lanos" відповідач вказав, що він був придбаний ним у серпні 2007 року, коли він вже проживав з відповідачкою роздільно та фактично створив нову сім'ю; автомобіль придбавався за кошти його особисто та його теперішньої дружини ОСОБА_5 Посилаючись на положення ч.6 ст.57 СК України, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивачки в цій частині.

Також відповідач ОСОБА_3 заперечує проти поділу рухомих речей, вказуючи, що позивачка не довела їх вартість та їх наявність в натурі. Крім того, відповідач вказав, що, на його думку, до поділу слід включити дитячу меблеву стінку, тахту "Космо" та комп'ютер "LG", які позивачка вважає власністю дитини; разом з цим, просить виключити з поділу кухонні меблі, витяжку, варочну панель "Арістон", холодильник "LG", м'який кухонний закуток та стіл, вказуючи, що ці речі він придбав, коли вже фактично проживав з позивачкою роздільно.

Третя особа ОСОБА_5 при розгляді справи підтримала заперечення відповідача проти стягнення грошової компенсації вартості автомобілю "Lanos", зазначивши, що цей автомобіль придбавався за її спільні з відповідачем кошти, коли вони фактично проживали однією сім'єю.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 під час судового розгляду справи просила врахувати інтереси неповнолітньої доньки сторін ОСОБА_4., при цьому вказала, що тахта "Космо" та комп'ютер "LG" слід вважати такими, що є власністю дитини.

Третя особа ОСОБА_3 на судовий розгляд справи не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких же обставин у судове засідання 17.11.2009 року не з'явилися відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 Враховуючи наведене, розгляд справи завершений судом за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково; при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як свідчить договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.11.2001 року (а.с.71), зазначена квартира була придбана ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з позивачкою.  Ніяких доказів того, що квартира була придбана ним за свої особисті кошти, отримані у дар від батьків, відповідач суду не надав. Враховуючи це, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири в порядку поділу спільного майна подружжя.

Вирішуючи вимоги про поділ рухомих речей, суд виходить з того, що згідно наданих позивачкою письмових доказів, ці речі (а.с.7-13) були придбані сторонами при перебуванні у шлюбі; при цьому приймається до уваги й те, що у судовому засіданні 25.09.2009 року відповідач в цілому не заперечував, що все майно, вказане позивачкою, наявне в натурі, та все воно, за виключенням кухонної меблі, витяжки, варочної панелі "Арістон", холодильника "LG", м'якого кухонного закутка та столу, було придбано під час перебування у шлюбі; факт знаходження документів на придбання цих речей у позивачки підтверджує, що вони були придбані за спільні з відповідачем кошти, що спростовує посилання останнього на те, що частина цих речей була придбана ним за свої особисті кошти.

Суд також враховує висновок представника органу опіки та піклування щодо того, що дитяча меблева стінка, тахта "Космо" та комп'ютер "LG" є власністю неповнолітньої дитини згідно положень ст.174 СК України, та не включає це майно до поділу. При цьому суд вважає правдивими пояснення позивачки, що комп'ютер був придбаний саме доньці на її день народження, виходячи з дати придбання цього комп'ютера (а.с.5, 7).

Разом з цим суд констатує, що жодна із сторін не надала суду жодного доказу на підтвердження вартості рухомих речей, що підлягають поділу, та не виконала вимоги ч.5 ст.71 СК України, згідно яких для присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди  одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду; за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми; у разі коли кожен із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи наведене, суд здійснює поділ рухомих речей шляхом визнання права власності сторін на ідеальні частки у цих речах без їх реального поділу.

Щодо задоволення вимог позивачки щодо стягнення компенсації вартості автомобілю "Lanos" суд підстав не знаходить.

   Відповідно до ч.6 ст.57 СК України, суд може визнати особистою  приватною  власністю  дружини або чоловіка майно, набуте ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

При поданні позову про розірвання шлюбу (а.с.155), ОСОБА_1 вказала, що проживала разом з відповідачем до 14.03.2007 року, після чого шлюбні відносини були припинені; на підставі цих обставин, наведених позивачкою, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.11.2007 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.74); спірний автомобіль "Lanos" був придбаний відповідачем у серпні 2007 року (а.с.63-64), тобто фактично вже після припинення шлюбних відносин між сторонами, під час судового процесу про розірвання шлюбу між ними.

Таким чином, суд на підставі ч.6 ст.57 СК України вважає, що автомобіль "Lanos" не може вважатися таким, що перебував у спільній сумісній власності сторін.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, без виділу цієї частки в натурі, визнавши при цьому право власності на іншу 1/2 частину цієї квартири за ОСОБА_2

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним із них на 1/2 частину спільних рухомих речей без їх поділу в натурі, що складаються із: ліжка двоспального; м'яких меблів; пилососу "Vitek"; телевізора "Samsung"; відеомагнітофону "Samsung"; водонагрівача "Електролюкс"; кухонних меблів; витяжки; варочної панелі "Арістон"; холодильника "LG"; м'якого кухонного закутку; стола; пральної машини "LG"; автомобілю "ЗАЗ-968М".

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                           А.В. Кофанов