Справа № 686/9173/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області у складі

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Подворного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому сержатна поліції Власика Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

встановив :

16 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з адміністративним позовом до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому сержатна поліції Власика Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 922334 від 12.05.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 255 грн. за те, що він о 13 год. 40 хв. 12.05.2017 року, керуючи автомобілем «ВАЗ2109» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Хмельницькому по вулиці Подільській,10 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9(и) ПДР України, шляхом врахування малозначності вчиненого правопорушення або обмежившись ст. 22 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що він 12 травня в обідній час керуючи автомобілем ВАЗ 2109 держ. знак НОМЕР_2 в м. Хмельницькому здійснив поворот праворуч до прилеглої тереторії по вул.Подільська 10 де знаходиться Комунальне Архітектурно-Планувальне Підприємство в Хмельницкому без створення аварійної обстановки де на той момент здійснював маневр для виїзду вантажний автомобіль держ. номер НОМЕР_1 і надав йому місце для його маневру шляхом зупинки в зоні дії знаку парковка. Зазначу, дія зроблена для надання в перевазі руху на тереторії парковки, а не на проїзжій частині. Відразу після чого був зупинений нарядом УПП та складена постанова про адміністративне правопорушення. Зазначає, що його зупинка була вимушеною, виключно для надання переваги в русі. Також зазначає, що поліцейським була порушена процедура розгляду справи, а саме розгляд справи відбувся прямо на місці зупинки, а не за місце знаходження органу, тобто грубо були порушенні вимоги закону.

У зв'язку з чим просив обмежитися усним зауваженням а постанову скасувати.

В судовому засіданні позивач змінив підставу позову та просив скасувати вищезазначену постанову з підстав відсутності його вини, оскільки ПДР він не порушував. 23.11.17 р. направив заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, вказавши, що інспектором роти під час виконання своїх службових обов'язків, було встановлено, що позивач порушив правила дорожнього руху і що стягнення було накладено законно, а оскаржувана постанова відповідає всім вимогам закону, її суть - обставинам правопорушення. Також зазначив, що позивач не повідомляв працівників поліції про вимушену зупинку, таких обставин встановлено не було.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судом, та як вбачається із постанови серії АР № 922334 від 12.05.2017 року інспектором патрульної поліції під час виконання своїх службових обов'язків, було встановлено, що позивач ОСОБА_1 о 13 год. 40 хв. 12.05.2017 року, керуючи автомобілем «ВАЗ2109» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Хмельницькому по вулиці Подільській,10 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9(и) ПДР України.

Інспектор вбачаючи у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнув його до адміністративної відповідальності, керуючись ст. 284, 283 КУпАП та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Із долучених фотознімків із місця події, вбачається, що позивач ОСОБА_1 о 13 год. 40 хв. 12.05.2017 року, керуючи автомобілем «ВАЗ2109» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Хмельницькому по вулиці Подільській,10 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, що і не заперечується самим ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (інспектори поліції) в судовому засіданні вказали, що ними не було встановлено ознак вимушеної зупинки і що така зупинка вимушеною не була.

Однак, позивач вказує, що така зупинка була вимушено, виключно для надання переваги в русі іншому авто.

Щодо того, що зупинка позивача була вимушеною, виключно для надання переваги в русі іншому авто, то суду не надано жодного підтверджуючого доказу того, що така зупинка була вимушеною. Навпаки із фотознімків вбачається, що позивач заїхавши на тротуар здійснив там зупинку. При цьому, пропускаючи (як вказує позивач) інший автомобіль, він мав би здійснити таку тимчасову зупинку на дорозі із увімкненою аварійною світловою сигналізацією (чого не зробив), а не заїхати на тротуар і здійснити зупинку ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території.

Обставин того, що позивач здійснив зупинку вимушено не встановлено і при розгляді справи судом.

Зі змісту ч. 1 ст.122 КУпАП вбачається, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У відповідності до п. 1.10 ПДР України, зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно з п.8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно п. 3.34 Правил дорожнього руху України, знак «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знака: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; та за наявності під ним таблички на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід». Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знака поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знаків 3.34-3.37 може бути зменшена табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.

Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (п.15.9 и ПДР).

У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил (п.15.14 ПДР).

Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі (п.9.9 а ПДР) .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію» поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 580 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону № 580).

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п.11 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, відповідно до ч.1 ст. 62 ЗУ «Про національну поліцію» під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП вказано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 о 13 год. 40 хв. 12.05.2017 року, керуючи автомобілем «ВАЗ2109» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Хмельницькому по вулиці Подільській,10 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9(и) ПДР України. При цьому, позивачем не доведено, що він здійснив зупинку вимушено, судом таких обставин не встановлено. А тому, суд приходить до висновку, що постанова серії серії АР № 922334 від 12.05.2017 року є правомірною, складена з дотриманням вимог ст. 280 КУпАП, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

А тому, підстави для скасування даної постанови, відсутні.

Також посадовою особою відповідача, дотримано адміністративної процедури притягнення позивача до відповідальності.

Щодо доводів позивача на рахунок того, що відповідачем не дотримано вимог щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення то суд їх відхиляє, так як інспектор патрульної поліції мав право розгляду на місці та на складання такої постанови внаслідок наступного.

Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 розділу III пункту 2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів ), ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, ст. 125, 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128, 129, ст. 132-1, ч. 6 і 11 ст. 133-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 140 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктом 4. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зазначено, що зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 Розділ І ч.2 п.5 поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122 статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.

Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, тощо).

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.(ч.ч.2,4 ст. 258 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. (ст.. 283 КУпАП)

Так, згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, в тексті даного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.

При цьому суд відхиляє покази свідка ОСОБА_6, оскільки такі є суперечливими між собою. До того ж, даний свідок лише описала саму подію, а щодо вимушеної зупинки і щодо того, що позивачем при такій зупинці було вжито усіх заходів щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з ПДР нічого не вказала.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 284 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 71, 86, 159, 160, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому сержатна поліції Власика Дмитра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 922334 від 12.05.2017 року, відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя