КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа№ 916/3954/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: Корчадим В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. за скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі №916/3954/15 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки»

до 1. Відділення №13 Філії «Одеське РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

2. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 скаргу Позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві задоволено. Визнано дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бекірової С.Н. щодо винесення постанови від 22.02.2016р. ВП№50248201 про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірними. Визнано недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бекірової С.Н. від 22.02.2016р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50248201 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. №916/3954/15 про зобов'язання Відповідача 2 перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508,63 грн. Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві виконати наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. №916/3954/15 про зобов'язання Відповідача 2 перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508,63 грн.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, Відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 та відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець, приймаючи постанову від 22.02.2016р., діяв згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому, Відповідач 2 зазначає, що відповідно до п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження будь-яким майном (коштами) банку.

Також Відповідач 2 звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника є підставою закінчення виконавчих проваджень, відкритих стосовно банку боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 14.11.2017р.

14.11.2017р. Позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишено судом без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю, а також межами строку розгляду апеляційної скарги, визначеного ч.2 ст.102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. у справі № 916/3954/15 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача 2 перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508 грн 63 коп. Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 10074 грн 00 коп. пені, 828 грн 07 коп. 3% річних, 10912 грн 63 коп. інфляційних втрат, 1445 грн 20 коп. судового збору.

11.01.2016р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015р. у справі №916/3954/15 видано накази.

22.02.2016р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бекіровою С.Н. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №50248201 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. у справі №916/3954/15 про зобов'язання Відповідача перерахувати в строк двух днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508,63 грн на підставі ст.21, 23, п.6-1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

20.04.2016р. до місцевого суду від Позивача надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві. Скарга мотивована тим, що на думку Позивача, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №916/3954/15 від 11.01.2016р. про зобов'язання Відповідача перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508,63 грн та винесено постанову ВП №50248201 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №916/3954/15 у задоволенні скарги Позивача відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 916/3956/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2017р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. у справі №916/3954/15 скасовано, справу №916/3954/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарській суд України, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. у даній справі, зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування виконавчою службою положень п.6-1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковими. Необґрунтованими є також посилання судів на положення ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказаною статтею передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження, а не для відмови у його відкритті, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України зазначив, що висновки судів попередній інстанцій щодо відмови у задоволенні скарги Позивача є передчасними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно з ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови) державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Із встановлених місцевим судом обставин вбачається, що 22.02.2016р. Державною виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50248201.

Вказана постанова мотивована тим, що постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015р. №612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015р. №171 у Відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження, визначені ст.37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасовому адміністратору Відповідача.

При цьому, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилався на п.6-1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, як вірно зазначено місцевим судом, до процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку і їх ліквідації застосовуються виключно норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, саме нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Як вірно зазначено місцевим судом, державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження наведеного не врахував, а тому безпідставно застосував положення п.6-1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови), яким передбачено відмову у відкритті виконавчого провадження саме у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про яку йдеться у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведене також підтверджується змістом ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 23.12.2015р., відповідно до якої у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6-1 ч.1 цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про неправомірність дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бекірової С.Н. при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП№50248201 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. №916/3954/15.

Разом із тим, місцевим судом не враховано норми п.4 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваної ухвали), відповідно до якої прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника є підставою для закінчення виконавчих проваджень, відкритих стосовно банку-боржника.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015р. №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015р. №230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Відповідача 2, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Відповідача 2, визначені, зокрема, ст.37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що в частині вимог Позивача про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві виконати наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. №916/3954/15 про зобов'язання Відповідача 2 перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Позивача грошову суму в розмірі 74508,63 грн слід відмовити, оскільки вказані вимоги суперечать п.4 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та можуть бути задоволені лише в межах ліквідаційної процедури Відповідача 2, яка здійснюється Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 задовольнити частково.

2. Скасувати частково ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 в частині зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві виконати наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2016р. №916/3954/15.

3. В цій частині скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. у справі №916/3954/15 залишити без змін.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 38А; код ЄДРПОУ 35303278) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, код ЄДРПОУ 09807856) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 533 (п'ятсот тридцять три) грн 33 коп.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко