.
Справа № 2-а-74/2009р.
/повний текст постанови виготовлений 17.11.2009 р./
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 р. м.Вільнянськ
Вільнянський райониий суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Надворної О.С.
при секретарі - Нешта Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2, треті особи: Відділ держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, Павлівська сільська рада Вільнянського району про визнання недійсними висновку та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
23.01.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2, треті особи: відділ держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, Павлівська сільська рада Вільнянського району, в якому прохає суд визнати недійсними висновок ОСОБА_2 № 666 від 03.11.2006 рок, та зобов’язати ОСОБА_2 погодити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га із земель комунальної власності для передачі їй безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому прохає поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
Згідно змісту позовній заяві ОСОБА_1. та пояснень в судовому засіданні її представника ОСОБА_3 , рішенням Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 4/5 від 09.01.2006 року ОСОБА_1. надано дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації для відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільської ради. Рішенням Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 7 від 20.04.2006 року встановлений термін для виготовлення технічної документації було продовжено. ОСОБА_1. одержала схему розміщення вищевказаної земельної ділянки в с. Задорожнє. На її замовлення ПМПППФ «Еліта» було виготовлено проектно-технічну
-2-
документацію, з якою вона звернулась до Вільнянської районної адміністрації для погодження. Для погодження цієї документації у встановленому порядку вона звернулась до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (зараз відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури). Однак своїм висновком №666 від 03.11.2006 року начальник вищезазначеного відділу ОСОБА_2 відмовив їй у погодженні матеріалів технічної документації, посилаючись на те, що відповідно «Плану створення території», розробленого Запорізькою філією інституту «Землевпорядкування» шифр НОМЕР_1 дана територія в с. Задорожне відведена під житлову забудову.
Вважаючи вищезазначену висновок ОСОБА_2 незаконним, позивач намагалась оскаржити його шляхом звернення до голови Вільнянської райдержадміністрації, а також до Науково-досвідного та проектного інститут землеустрою, управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області. І тільки коли їй стало відомо,що спір підлягає розгляду в судовому порядку, вона звернулась за захистом порушеного права з вищезазначеними позовними вимогами до суду. Отже позивач прохає суд поновити строк звернення до суду, визнавши поважною причину його пропуску, оскільки вона не має юридичної освіти, отже їй не була відома процедура оскарження дій відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечень щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до суду не надав, але по суті заявлених позовних вимог позов не визнав, і прохає суд відмовити в його задоволенні. При цьому в своїх запереченнях проти позову, ОСОБА_2 посилається на те, що в межах населених пунктів знаходяться землі житлової та громадської забудови. Згідно із «Проектом встановлення меж населених пунктів Павлівської сільської ради» шифр НОМЕР_1 від 15.12.1992 року установлена межа с. Задорожнє Вільнянського району, і земельна ділянка, площею 1,5 га, яка надана ОСОБА_1. рішенням Павлівської сільської ради Вільнянського району для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах території с. Задорожнє.
А відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. Отже, за ствердженням відповідача, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, передача її у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства можлива тільки після зміни її цільового призначення. Саме за цих підстав він і відмовив позивачу в погодженні проекту землеустрою своїм висновком № 66 від 03.11.2006 року.
Третя особа - Павлівська сільська рада Вільнянського району вважає позовні вимоги обґрунтованими та не заперечує проти їх задоволення. При цьому згідно наданих суду письмових пояснень, та пояснень її представника в судовому засіданні, Павлівська сільська рада, діючи в межах своєї компетенції,
дозволила позивачці отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею до 1,5 га із земель в межах
-3-
с. Задорожнє, які знаходяться у розпорядженні Павлівської сільської ради. Рішенням № 4/5 від 09.01.2006 року вони надали ОСОБА_1. дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації з відведення вищезазначеної земельної ділянки у власність. Вважає дії відповідача щодо відмови позивачу погодити виготовлену проектно-технічную документацію такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і порушують права ОСОБА_1., оскільки обмежень щодо надання земельних ділянок у власність громадянам України, Земельним кодексом України не передбачено. Крім того, генеральний план забудови с. Задорожне , на який посилається в своїх запереченнях відповідач, як і інша затверджена містобудівна документація населених пунктів Павлівської сільської ради, - відсутні. В зв’язку з вищенаведеним прохає суд задовольнити позов.
Представник третьої особи - Відділу держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області в судовому засіданні також заявив, що вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, дійшов наступних висновків:
Судом встановлено, що ОСОБА_1. на підставі рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 4/5 від 09.01.2006 року надано дозвіл на розробку технічної документації з відведення земельної ділянки площею до 1,5 га ріллі із земель комунальної власності сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства. Згідно вказаного рішення позивачка повинна була у тримісячний строк замовити та виготовити технічну документацію з відведення земельної ділянки у власність у відповідній землевпорядній організації та подати її на затвердження до сільської ради.
Рішенням Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 7 від 20.04.2006 року встановлений строк продовжений ще на три місяці.
Виконуючи вимоги цього рішення, на замовлення ОСОБА_1. ПМПППФ «Еліта» виготовлена відповідна технічна документація.
Відповідно до п.9 ст. 118 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1. земельної ділянки у власність у передбаченому законом порядку був погоджений Вільнянським районним відділом земельних ресурсів ( висновок за вих. за № 190 від 06.10.2006 року), Державним управлінням екології та природних ресурсів у Запорізькій області ( висновок № 4048/11/14 від 18.08.2006 року), Запорізькою обласною інспекцією по охороні пямяток історії та культури (висновок за вих. № 875/3 від 03.08.2006 року), Вільнянською районною санепідемстанцією (висновок № 92 від Але після звернення позивача до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вільнянської районної державної
-4-
адміністрації (зараз Відділ регіонального розвитку містобудування та архітектури Віьнянської райдержадміністрації), начальник цього відділу ОСОБА_2 своїм висновком № 666 від 03.11.2006 року відмовив в погодженні проекту, посилаючись на те, що дана територія відведена відповідно «Плану створення території» шифр НОМЕР_1 під житлову забудову с. Задорожне.
Проте суд вважає, що відповідач, приймаючи своєї рішення щодо відмови у погодженні проектної документації на земельну ділянку в с. Задорожне, необґрунтовано обмежив право позивачки на законне отримання у власність вказаної земельної ділянки.
Згідно п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного Кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 121 Земельного Кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - в розмірі, не більшим ніж 2,0 гектари.
У відповідності до ст. 39 Земельного Кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до вимог ст., ст. 17, 21 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб є містобудівна документація. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про планування і забудову території» режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.
Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації за вих. № 02-03/491 від 05.11.2009 року, генеральний план забудови с. Задорожнє Вільнянського району Запорізької області та інша затверджена містобудівна документація - в архіві управління відсутні.
Листом Павлівської сільської ради Вільнянського району за вих. № 385 від 02.11.2009 року підтверджений факт відсутності генерального плану забудови с. Задорожнє Павлівської сільської ради, а також іншої затвердженої містобудівної документації вказаного населеного пункту.
Відповідач ОСОБА_2 на запит суду в своєму листі за вих. № 6 від 11.11.2009 року також прямо зазначив, що генерального плану с. Задорожне та іншої затвердженої містобудівної документації вказаного населеного пункту у
-5-
відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури Вільнянської райдержадміністрації немає.
Отже в судовому засіданні встановлено, що генеральний план забудови с. Задорожнє Вільнянського району Запорізької області та інша затверджена містобудівна документація,які б передбачали використання земель тільки під житлову та громадську забудови, - відсутні.
Згідно роз’яснень в листі Головного управління держкомзему у Запорізькій області за вих. № 01-04- І 949/3367 від 29.10.2009 року, «Проект встановлення меж населених пунктів Павлівської сільської ради» шифр НОМЕР_1 від 15.12.1992 року, на якій в оскаржуваному висновку № 666 від 03.11.2006 року посилався відповідач, не відноситься ні до містобудівної документації, ні до планів земельно-господарського устрою, а є землевпорядною документацією, якою встановлено площу с. Задорожнє та його окружну межу.
Таким чином, посилання відповідача при відмові ОСОБА_1. у погодженні технічної документації на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, і тому відноситься до земель житлової та громадської забудови, і передача її у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства можлива тільки після зміни її цільового призначення, - суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем ніяким чином не доведений факт того, що спірна земельна ділянку у передбачений законом спосіб і порядок дійсно відведена под. житлову забудову.
За цільовим призначенням землі населених пунктів також можуть використовуватися для сільськогосподарського виробництва, що підтверджується класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України № 14-1-7/1205 від 1998 року. Крім того, в вищевказаному «Проекті встановлення меж населених пунктів Павлівської сільської ради» ( НОМЕР_1 від 15.12.1992 року), прямо зазначено, що територія сільських населених пунктів складається з житлової забудови з присадибними ділянками, земель загального користування (вулиць, майданів, зелених насаджень, сільськогосподарських угідь), виробничих зон землевласників.
В листі Запорізького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою за вих. № 711-а від 20.04.2007 року вказано, що за роз’ясненням Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів від 21.03.2007 року земельні ділянки, які знаходяться в межах с. Задорожнє і передбачаються Павлівською сільською радою для відведення громадянам для передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства, за даними земельного кадастру обліковуються як землі сільсько- господарського призначення.
Відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області за вих. № 4002 від 06.11.2009 року на запит суду підтвердив, що земельна ділянка, площею 1,5 га, розташована у с. Задорожне, яку бажає отримати у власність
позивач, відноситься за категорією - до земель сільськогосподарського призначення.
-6-
Довідкою Вільнянського районного відділу земельних ресурсів за вих. № 1596 від 06.10.20096 року правовий статус земельної ділянки, на яку претендує позивач, - зазначений як для ведення особистого селянського господарства.
Діючим Земельним Кодексом України ніяких обмежень щодо надання земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту, окрім граничних розмірів земельної ділянки, – не передбачено. Отже, таким чином, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт наявності на території населеного пункту с. Задорожнє відповідно до даних земельного кадастру земель сільськогосподарського призначення, суд не вбачає перешкод для передачі позивачу вищезазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
При розгляді справи суд застосовує положення ч.2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач належних доказів, підтверджуючих законність його відмови позивачу у погодженні технічної документації щодо відведення земельної ділянки для передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства - не надав, і тому висновок № 666 від 03.11.2006 року є безпідставним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, суттєво порушує права і інтереси позивача. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1. в частині зобов’язання відповідача погодити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га із земель комунальної власності - суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимоги позивача про визнання недійсним висновку начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (зараз відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури) ОСОБА_2 № 666 від 03.11.2006 року про відмову в погодженні матеріалів технічної документації, - то згідно ст. 162 КАС України законодавцем захист порушеного права в порядку адміністративного судочинства в такий спосіб не передбачений, і виходить за межі повноважень суду. Оскільки при розгляді справи суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме погодити технічну документацію із землеустрою, права позивача були захищені в такий спосіб, і вимогу щодо визнання висновку недійсним, суд вважає безпідставною, і в цій частині в задоволенні позову вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не
встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд, вирішуючи питання щодо пропуску позивачем процесуального строку для звернення до суду, приймає
-7-
до уваги посилання позивача про те, що дізнавшись про висновок № 666 від 03.11.2006 рок, вона неодноразово зверталась до різних інстанцій для отримання роз’яснень та намагалася оскаржувати цей висновок в досудовому порядку, і тільки коли їй роз’яснили, що спір необхідно вирішувати в суді, вимушена була звернутись з відповідною позовною заявою до суду. Відповідач в судовому засіданні на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України, - не наполягає.
Отже, враховуючи похилий вік позивача та юридичну необізнаність, суд вважає, що ОСОБА_1. дійсно не мала можливості розібратися у неоднозначно визначених правових питаннях самостійно, до отримання нею доступної до сприйняття інформації. З врахуванням вищезазначеного суд приймає наведені позивачем причини пропуску строку як поважні, і на підставі ст. 102 КАС України вважає за необхідне поновити цей строк.
Керуючись ст. 2, п.10 ч.1 ст. 3, ст., ст. 4,8-10,70, 86, 159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2, треті особи: Відділ держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, Павлівська сільська рада Вільнянського району про визнання недійсними висновку та зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Зобов’язати начальника відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 погодити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га на території с. Задорожнє із земель комунальної власності Павлівської сільської ради Вільнянського району для передачі безкоштовно у власність ОСОБА_1. для ведення особистого селянського господарства.
В задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду в м.Дніпропетровськ. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Вільнянського районного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, після чого протягом двадцяти днів подається апеляційна скарга.
Суддя : О.С. Надворна