УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 р.Справа № 816/1289/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:                     Яковенко М.М.

судді:                               Лях О.П., Старосуд М.М.

розглянувши порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року по справі № 816/1289/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі державного виконавця Данілової Оксани Олегівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрімоКолект. Центр грошових вимог" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (надалі також - відповідач-1), ОСОБА_3 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі державного виконавця Данілової Оксани Олегівни (надалі також - відповідач-2), треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі також - третя особа-1, стягувач), товариство з обмеженою відповідальністю "ПрімоКолект. Центр грошових вимог" в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" безспірної, на думку нотаріуса, заборгованості перед вказаним банком по кредитному договору від 10.01.2007 б/н в загальній сумі 67396,41 грн.;

- визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 від 14.07.2014 про відкриття виконавчого провадження №54303161 та про накладення арешту на майно боржника ВП №54303161, як передчасні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 від 14.07.2017 про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника у ВП № 54303161 –відмовлено (а.с.153, 154-160).

В частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" безспірної заборгованості перед вказаним банком по кредитному договору від 10.01.2007 б/н в загальній сумі 67396,41 грн. - провадження у справі закрито.

На виконання вимог частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснено судом, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 можуть бути заявлені в порядку цивільного судочинства.

Позивач, ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернулось з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.184-186). Апелянт наголошує на тому, що постанови ДВС підлягають скасуванню, оскільки виконавчий документ котрий послугував підставою для відкриття виконавчого провадження №54303161-нотаріальний напис нотаріуса з урахуванням приписів ч.4 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідає вимогам абз.1 та 7 ст..89 Закону України «Про нотаріат». Судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження". Наведені порушення, апелянт вважає суттєвими. Судом безпідставно не задоволене клопотання представника про відкладення розгляд справи. Судом безпідставно не задоволенні вимоги та не витребувані від відповідачів документи, безпосередньо від нотаріуса та від держвиконавця, що складають предмет спірного питання. Також, для апелянта є не зрозумілим чому судом в зв’язку оскарженням нотаріального напису не в тому порядку, в якому підлягає, не було вирішене це питання раніше, на інших стадіях до судового або судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, відповідно до ст..197 КАС України. Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність. На задоволенні апеляційної скарги наполягала. Від сторони відповідача ОСОБА_3 ДВС, Нотаріуса та Банку надійшли письмові заперечення на скаргу. Просили розгляд справи провести у їх відсутність. Неявка в судове засідання представників сторін та інших учасників не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що 24.04.2017 приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видав виконавчий напис №2833 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 67 396, 41 грн. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред'явлений до примусового виконання протягом року (а.с.11).

Заявою від 22.06.2017 вих.№20170615РВ0000243403 ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до ОСОБА_3 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з проханням відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 24.04.2017 №2833 (а.с.119). До заяви додано: виконавчий документ від 24.04.2017 №2833, копія довіреності представника ПАТ КБ "Приватбанк", підтвердження сплати авансового внеску (а.с.112-113).

Постановою ВП №54303161 від 14.07.2017 державний виконавець Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого напису №2833 від 24.04.2017 (а.с.121).

Крім того, 14.07.2017 державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 винесено постанову ВП №54303161 про арешт майна боржника (а.с.123). Вказаною постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Щодо заперечень апелянта з приводу не зрозумілості закриття провадження в частині оскарженням нотаріального напису не в тому порядку, в якому підлягає, на інших стадіях досудового або судового розгляду, не витребування від нотаріуса відповідних документів, колегія зазначає, що стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" безспірної заборгованості перед вказаним банком по кредитному договору від 10.01.2007 б/н в загальній сумі 67396,41 грн., суд першої інстанції вирішив в цій частині спірне питання у законний спосіб та у відповідності до вимог законодавства.

Так, згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

В силу положень пункту 1 частини другої згаданої статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, судом правильно зазначено, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В даному випадку, заявлена позовна вимога, як предмет позову стосується правомірності виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" безспірної заборгованості перед вказаним банком по кредитному договору від 10.01.2007 б/н в загальній сумі 67396,41 грн.

Так, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлений Законом України "Про нотаріат".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Визначені в статті 5 Закону України "Про нотаріат" обов'язки нотаріуса, не є владними управлінськими функціями суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої 1 статті 15 Цивільно - процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частиною дванадцятою статті 110 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

Отже враховуючи, що позовна вимога стосується правомірності виконавчого напису нотаріуса від 24.04.2017 №2833, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вирішення даної вимоги не відноситься до юрисдикції адміністративних судів та повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на положення ч.2 ст.157 КАС України, та ст..107 ЦПК України суд першої інстанції правильно роз'яснив позивачу, що пред'явлена вимога про визнання незаконним та скасування виконавчого напису нотаріуса від 24.04.2017 №2833, має розглядатись в порядку цивільного судочинства відповідним районним, районним у місті, міським або та міськрайонним судом.

В зв’язку з наведеним, суд першої інстанції правомірно вирішив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.04.2017 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" безспірної заборгованості перед вказаним банком по кредитному договору від 10.01.2007 б/н в загальній сумі 67396,41 грн..

Доводи агента стосовно не зрозумілості чому судом не були вирішене це питання раніше, ще на стадії до відкриття провадження по справі чи під час підготовки, не витребування від нотаріуса документів, які мали вплив на вчинення реєстраційного надпису, жодним чином не спростовують правильність вирішення в цій частині спірного питання. За правилами КАС України, передбачена можливість вирішення цих питань стосовно підсудності як на стадії до відкриття провадження по справі, під час підготовки до розгляду, в той же час не виключена можливість вирішення цього питання і під час розгляду та вирішення спору по суті. Будь-яких порушень з цього приводу судом допущено не було. Стосовно не витребування від відповідача нотаріуса відповідних документів на підставі яких вчинялись нотаріальний надпис, то з огляду на не підсудність в цій частині вимог суду адміністративної юрисдикції, то витребовувати та надавати їм правову оцінку підстав не було. Щодо не проведення попереднього судового розгляду справи, а призначення відразу до судового розгляду в судове засідання, проведення у відсутність інших осіб, то за правилами КАС України, стадія попереднього судового розгляду не є обов’язковою для суду першої інстанції та визначається в залежності від складності справи та інших можливих обставин. В даному випадку, з огляду на предмет вимог та характер спірних правовідносин, призначення в судове засідання та проведення його у відсутність інших осіб, які у належний спосіб слід вважати повідомленими, не можна вважати порушеннями, що вплинули на правильність вирішення спору по суті заявлених вимог.

Стосовно інших позовних вимог, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 3 вищевказаного закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Отже, підставою для примусового виконання рішення може бути тільки виконавчий документ, в даному випадку виконавчий напис нотаріуса, який повинен відповідати вимогам наведеним в статті 4 Закону №1404-VIII.

Судовим розглядом підтверджено, що 14.07.2017 державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 відповідно до вимог статей 24, 26 Закону №1404-VIII, було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого документу, а саме виконавчого напису нотаріуса від 24.04.2017 №2833 на підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови 14.07.2017 за вих.№7359/11.7-34 направлено боржникові за адресою вказаною у виконавчому написі, як те обумовлено абз.2 частини першої статті 28 Закону №1404-VIII (а.с.122).

Як встановлено судом виконавчий напис від 24.04.2017 №2833, виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 67396,41 грн відповідає вимогам встановленим статтею 4 Закону №1404-VIII.

Наведенні доводи апелянта стосовно того, що нотаріальний напис з урахуванням приписів ч.4 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідає вимогам абз.1 та 7 ст..89 Закону України «Про нотаріат», що є суттєвими порушеннями, що унеможливлювали відкриття виконавчого провадження, є безпідставними.

Положення ч.4 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження має зовсям інший предмет регулювання, безпосередньо цією нормою встановлені обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців, а пункт 4 регулює питання заявлення в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом.

Стосовно інших додаткових вимог до виконавчого документа, то це питання врегульоване положеннями статті 4 цього Закону, безпосередньо передбачено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

При чому, частиною 4 цієї статті 4 Закону також передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

В даному випадку ОСОБА_3 районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі державного виконавця Данілової Оксани Олегівни, було прийняте законне рішення у вигляді постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі наданого виконавчого провадження.

Наведена апелянтом не відповідність нотаріального надпису вимогам абз.1 та 7 ст..89 Закону України «Про нотаріат», жодним чином не вказує на невідповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, наведені апелянтом обставини, як на підстави для скасування постанови суду першої інстанції щодо невідповідності нотаріального надпису вимогам законодавства, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи, що виконавчий напис від 24.04.2017 №2833 відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIII та строк пред'явлення виконавчого документа не порушено, державним виконавцем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 ВП №54303161 з виконання виконавчого напису №2833 від 24.04.2017, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Як правильно зазначено судом, що норми Закону №1404-VIII містять комплекс дій обов'язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Матеріали справи свідчать, що 14.07.2017 державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 56 Закону №1404-VIII, було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (а.с.123). Копія вказаної постанови 14.07.2017 за вих №7361/11.7-34 направлено сторонам виконавчого провадження, як те обумовлено частиною п'ятою статті 56 Закону №1404-VIII(а.с.124).

Відтак, виконуючи виконавчий напис нотаріуса у примусовому порядку, відповідно до вимог статті 56 Закону №1404-VIII, державним виконавцем правомірно накладено арешт на майно боржника з метою забезпечення виконання рішення.

Позивачем не наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_4 про арешт майна боржника від 14.07.2017 ВП №54303161.

Колегія суддів зазначає, що не згода позивача з нотаріальним надписом, не погодження із сумою, що заявлена до стягнення на користь Банку, є питанням вирішення спору в порядку іншого судочинства.

Отже, судовим розглядом підтверджено правомірність винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2017 та про арешт майна боржника від 14.07.2017 у ВП №54303161, а відтак у задоволені позовних вимог, в частині скасування зазначених постанов державного виконавця, слід відмовити.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року по справі № 816/1289/17 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5

Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7