ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 р. Справа № 2а-18820/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Польовій М.М.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернулася з адміністративнимпозовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2008 року № 0001071701/0 та № 0001081701/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2008 року № 1864/1702/НОМЕР_1 від 18.12.2008 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, зменшено суму бюджетного відшкодування і донараховано податок на додану вартість. Податковим органом такі висновки зроблені по господарських операціях з придбання транспортних засобів, сума податку на додану вартість по яких була виключена зі складу податкового кредиту, оскільки реєстрація транспортних засобів проведена на фізичну особу, а не на суб’єкта господарювання. На думку позивача, такі висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать положенням статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, статті 320 Цивільного кодексу України (ЦК України). Необхідними умовами для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту є придбання активу та використання його в господарській діяльності, які дотримані позивачем. Позивач вказує, що відповідні норми ЦК України суб’єктом права приватної власності визначають фізичну чи юридичну особу, тобто законодавство не відокремлює майно фізичної особи від майна суб’єкта підприємницької діяльності, а також чинне законодавство не передбачає реєстрацію права власності на транспортний засіб за фізичною особою – підприємцем. Позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2008 року № 0001071701/0 та № 0001081701/0.
В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що позивач надає послуги внутрішнього перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, має необхідні дозвільні та реєстраційні документи. Придбання транспортних засобів (автобусів) здійснювалося позивачем в межах своєї господарської діяльності, розрахунки проводилися залученими кредитними коштами, наданими позивачу на підставі кредитних договорів. При цьому, державна реєстрація транспортних засобів проводилася на фізичну особу, оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, передбачена державна реєстрація транспортних засобів лише на фізичну або юридичну особу. Представники позивача просять визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2008 року № 0001071701/0 та № 0001081701/0.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяють платнику податку включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях придбання рухомого майна лише за умови реєстрації транспортного засобу за фізичною особою – підприємцем. Позивач не надав доказів використання придбаних транспортних засобів у господарській діяльності та доказів відмови в проведенні державної реєстрації автобусів на фізичну особу – підприємця. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією проводилася виїзна позапланова документальна перевірка фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2008 року, результати якої оформлені актом № 1864/1702/НОМЕР_1 від 18.12.2008 року. При цьому, правильність визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань по податку на додану вартість позивача за попередні періоди 2008 року перевірялася відповідачем і відображена в акті перевірки від 08.10.2008 року № 986/17-2/НОМЕР_1 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року».
Перевірками було встановлено, що в вересні 2008 року позивач занизив податок на додану вартість на суму 7831 грн. 00 коп. та завищив заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року в розмірі 19869 грн. 00 коп. за рахунок того, що до податкового кредиту по податку на додану вартість за відповідні звітні періоди були включені суми податку по операціях з придбання транспортних засобів. Позивачем в грудні 2007 року, січні – лютому 2008 року придбавалися транспортні засоби в Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна Автомобільна Компанія» та Луцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна Автомобільна Компанія» згідно податкових накладних № 000470 від 17.12.2007 року, № 000471 від 17.12.2007 (сума податку на додану вартість по яких в розмірі 14583 грн. 33 коп. включена до реєстру податкових накладних і податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість в грудні 2007 року), № 0000019/15 від 30.01.2008 року, № 0000014/15 від 17.12.2007 року (сума податку на додану вартість по яких в розмірі 38266 грн. 67 коп. включена до реєстру податкових накладних і податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість в січні 2008 року), № 0000023/15 від 06.02.2008 року , № 0000043/15 від 15.02.2008 року, № 0000026 від 30.01.2008 року, № 0000025 від 30.01.2008 року (сума податку на додану вартість по яких в розмірі 168691 грн. 68 коп. включена до реєстру податкових накладних і податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість в лютому 2008 року). В акті перевірки зазначено, що формування податкового кредиту по зазначених господарських операціях не відповідає вимогам підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, статті 325 ЦК України.
На підставі акту перевірки заступником начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції 19.12.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001071701/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначену в податковій декларації з цього податку за вересень 2008 року, на 19869 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0001081701/0, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 7831 грн. 00 коп. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2349 грн. 30 коп., а всього 10180 грн. 30 коп. Податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем оскаржені не були. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копіями актів перевірки від 18.12.2008 року та 08.10.2008 року, копіями податкових повідомлень-рішень від 19.12.2008 року № 0001071701/0 та № 0001081701/0.
Крім того, судом встановлено, що позивач фізична особа – підприємець ОСОБА_4 надає послуги з внутрішнього перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Для здійснення господарської діяльності в грудні 2007 року, січні – лютому 2008 року придбала транспортні засоби (автобуси) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна Автомобільна Компанія» та Луцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна Автомобільна Компанія». Розрахунок за придбані транспортні засоби проводився коштами, отриманими в кредит, згідно з кредитними договорами від 22.06.2008 року № 11303316000 та №11303336000. Зазначені транспортні засоби зареєстровані в Луцькому ВРЕВ ВДАІ УМВС України у Волинській області, в Свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу в графі «Прізвище/організація» зазначено ОСОБА_4. Крім того, фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 було укладено з Волинською обласною державною адміністрацією договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 29.05.2008 року та 26.06.2008 року, оформлено відповідні ліцензійні картки на транспортні засоби (автобуси), придбані в грудні 2007 року, січні – лютому 2008 року. Вказані фактичні обставини підтверджуються крім пояснень осіб, які беруть участь у справі, копіями кредитних договорів від 22.06.2008 року, копіями Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, виданих Луцьким ВРЕВ ВДАІ УМВС України у Волинській області, копіями договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 29.05.2008 року та 26.06.2008 року, копіями ліцензійних карток на транспортні засоби.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов’язкових реквізитів.
Судом встановлено, що позивачем у відповідні податкові періоди до реєстру отриманих податкових накладних включені податкові накладні, що засвідчують факт придбання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 транспортних засобів, по яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість у відповідні звітні періоди.
Оскільки відповідно до пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, тому в Свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа – підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами – підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Факт використання позивачем автобусів у господарській діяльності (наданні послуг з перевезення пасажирів) встановлено під час судового розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів. Надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування є основним видом діяльності позивача і про це зазначено в пункті 2.3 акту перевірки від 18.12.2008 року, а, крім того, в пункті 2.18 цього ж акту податковий орган зазначив у переліку автобусів, які використовуються позивачем в підприємницькій діяльності, транспортні засоби, що були придбані в грудні 2007 року, січні – лютому 2008 року. З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що транспортні засоби не використовувалися в господарській діяльності позивача.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в вересні 2008 року на суму 19869 грн. 00 коп., податковим органом неправомірно проведено донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 7831 грн. 00 коп.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною другою статті 162 КАС України повноважень, враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0001071701/0 від 19.12.2008 року, № 0001081701/0 від 19.12.2008 року .
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0001071701/0 від 19 грудня 2008 року, № 0001081701/0 від 19 грудня 2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 27 жовтня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх