ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 р. Справа № 2а-18643/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,
з участю представника позивача Нечая Ю.М,
представників відповідача Кусія А.Б., Акритбая П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» до Волинської обласної санітарно-епідеміологічної станції про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» звернулося з адміністративним позовом до Волинської обласної санітарно-епідеміологічної станції про скасування постанови головного державного санітарного лікаря Волинської області про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 06.07.2009р. №1.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- зазначені в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта порушення не можуть тягнути за собою як наслідок – припинення роботи автостанції;
- за результатами обстеження позивачу запропоновано здійснити заходи з терміном виконання – наступного дня після даного обстеження, що унеможливило виконання зазначених в акті приписів;
- відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови порушено принцип пропорційності, оскільки винесення рішення про припинення роботи автостанції порушить не лише права та інтереси ВАТ «ВОПАС 10799», але й інтереси інших юридичних та фізичних осіб (перевізників та пасажирів), що будуть позбавлені можливості здійснювати перевезення пасажирів;
- відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядження Антимонопольного комітету Українивід 5 березня 2002 року N 49-р, Локачинська автобусна станція є монополістом при наданні послуг по перевезенню пасажирів м смт.Локачі; інших, сертифікованих автостанцій, які б могли приймати рейси в смт.Локачі немає;
- підприємством не проводились капітальні ремонтні роботи, відповідно в товариства відсутній обов’язок щодо погодження з органами санепідемнагляду проектної документації на проведення таких робіт.
Відповідач у своєму запереченні та представники відповідача в судових засіданнях просять в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що постанова винесена правомірно, на підставі наданих статтею 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» головному лікарю санепідемстанції повноважень, в результаті встановлених порушень – відсутність у встановленому законодавством порядку погодження проектної документації на проведення ремонтних робіт, а також будівництво надвірної вбиральні дерев’яного типу. Крім того, представники зазначили, що позивачу неодноразово виносились приписи Локачинською районною санепідемстанцією щодо усунення порушень санітарного законодавства, однак жоден з цих приписів позивачем не був виконаний.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов. При цьому судом враховано наступне:
24.06.2009р. працівниками обласної санепідстанції на вимогу Волинського транспортного прокурора від 17.06.09р №967 проведено позапланове обстеження Локачинської автобусної станції, про що складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 24.06.2009р.
Проведеним обстеженням встановлено порушення ст.42 КУпАП та ст.15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» №4004-ХІІ від 24.02.1994р. (далі – Закон України №4004-ХІІ), а саме: при проведенні капітальних ремонтних робіт в приміщенні Локачинської автобусної станції та при будівництві надвірної вбиральні дерев'яного типу не погоджена проектна документація у встановленому законодавством порядку з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Вказаним актом запропоновано здійснити наступні заходи:
1) представити правовстановлюючі документи (статут, договір оренди земельної ділянки, схему планування території, паспорт будівлі, акт державної комісії про прийняття в експлуатацію), термін виконання - 25.06.2009р.;
2)представити дані щодо проведених ремонтних робіт в приміщенні автобусної станції та по влаштуванню туалетів (термін виконання – 25.06.2009р.);
3)представити дані щодо встановлення меж розривів (СЗЗ) від автостанції до житла, громадських установ (термін виконання – 25.06.2009р.);
4)дотримуватись вимог щодо профілактики недопущення завезення на територію грипу A(H1N1), термін виконання – постійно.
06.07.2009р. завідуючим відділення гігієни праці Шпаком І.А., лікарем з комунальної гігієни Кусієм А.Б. складено протокол про порушення санітарних норм головою правління ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» Потапчуком І.М., яким встановлено, що без погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації з органами державного санепіднагляду проведені капітальні ремонтні роботи в приміщенні ОСОБА_1 та побудовано надвірну вбиральню дерев’яного типу.
06.07.2009р. головним державним санітарним лікарем Волинської області на підставі вищевказаного протоколу за зазначені порушення винесено постанову №1 про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, якою з посиланням на ст.42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» постановлено припинити роботу Локачинської автобусної станції ВАТ «ВОПАС 10799» з 08.07.2009р.
Відповідно до п. «а» ч.1 ст.42 Закону України №4004-ХІІ головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства у вигляді обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем зроблено посилання на порушення ВАТ «ВОПАС 10799» ст.15 Закону України №4004-ХІІ, що виявилось у проведені капітальних ремонтних робіт в приміщенні ОСОБА_1 та будівництві надвірної вбиральні дерев’яного типу без погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації з органами державного санепіднагляду.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України №4004-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.
Як зазначає відповідач, порядок погодження проектної документації при проведенні ремонтних робіт визначений Положенням про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997р. №32/288, відповідно до п.6.2 якого на всі види ремонту розробляється проектно-кошторисна документація, яка відповідно до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» повинна погоджуватись службою «Волиньдержбудекспертиза» в складі якої проводиться державна санітарно-епідеміологічна експертиза.
Відповідно до ст.1 Закону України №4004-ХІІ державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.
Тобто, вказаною нормою Закону чітко передбачено, що санітарними нормами є: по-перше - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади саме в галузі охорони здоров'я; по-друге – саме ті, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів.
Суд не розцінює встановлене в акті санітарно-епідеміологічного обстеження ОСОБА_1 порушення порядку погодження проектної документації при проведенні ремонтних робіт та будівництві надвірної вбиральні порушенням саме санітарних норм, що відповідно до п. «а» ч.1 ст.42 Закону України №4004-ХІІ і є підставою для застосування заходів для припинення порушення санітарного законодавства у вигляді припинення діяльності підприємств. Будь-яких інших порушень санітарних норм при обстеженні встановлено не було, зазначено, що надвірна вбиральня знаходиться в задовільному стані.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом при прийнятті рішення враховано факт застосування відповідачем заходу для припинення порушення санітарного законодавства з порушенням принципу пропорційності, встановленого п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що відповідачем попередньо не було застосовано до позивача менш важкі за наслідками заходи, визначені п. «а» ч.1 ст.42 Закону України№4004-ХІІ, а одразу було порушено питання про припинення роботи автобусної станції. Такі дії можуть сприйматися не як регуляторні, направлені на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а як дискримінаційні, направлені на зупинення діяльності конкретного суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, судом не взято до уваги посилання відповідача на те, що до позивача неодноразово вже були застосовані Локачинською районною санепідстанцією заходи за невиконання вимог санітарного законодавства у вигляді тимчасової заборони роботи автобусної станції тощо, оскільки підстави винесення постанови №1 від 06.07.2009р. прямо вказані у ній, жодного посилання на невиконання приписів Локачинської РСЕС відсутні.
Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб’єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності передбачає, що несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи, внаслідок рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії. В даному ж випадку, при прийнятті рішення відповідачем не враховано як інтереси ВАТ «ВОПАС 10799», що порушуються при винесенні оскаржуваної постанови, так і права та інтереси пасажирів, що користуються послугами Локачинської автобусної станції, перевізників, які здійснюють пасажирські перевезення, оскільки дана автостанція є єдиною, яка надає такі послуги в смт.Локачі, при тому, що відповідачем не доведено санітарно-епідеміологічної небезпеки для користувачів її послугами.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятої ним постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 1, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову головного державного санітарного лікаря Волинської області про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №1 від 06.07.2009р.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії постанови №1 від 06.07.2009р., вжиті ухвалою суду від 06.08.2009р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» 3грн.40коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 02 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук