ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 р. Справа № 2а-18768/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Курбай О. В.,
за участю представника позивача Назаревич В. М., представника відповідача Дячука В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Готика» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення і зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Приватне підприємство «Готика» (надалі – позивач, підприємство, ПП «Готика) у позовній заяві просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, Луцька ОДПІ, податковий орган), оформлене повідомленням № 7611/10/15-115 від 12.05.2009 року про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, поданої 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ; рішення Луцької ОДПІ, оформлене повідомленням № 8598/10/15-115 від 25.05.2009 року про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на прибуток підприємства за квітень 2009 року з додатком, поданої 20.05.2009 року в Луцьку ОДПІ; зобов'язати Луцьку ОДПІ визнати та прийняти як податкову звітність Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, подану 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ, та Декларацію з податку на прибуток підприємства за квітень 2009 року з додатком, подану 20.05.2009 року в Луцьку ОДПІ.
В засіданні суду представник позивача уточнила позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене повідомленням № 7611/10/15-115 від 12.05.2009 року про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, поданої 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ, та зобов'язати Луцьку ОДПІ визнати та прийняти як податкову звітність Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, подану 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що підстава, зазначена в оскаржуваному повідомленні - щодо відсутності товариства за фактичним місцезнаходженням є такою, що не відповідає фактичним обставинам.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Крім того, зазначила, що Луцькою ОДПІ проведено планову перевірку позивача саме за адресою, зазначеною у поданій декларації, що підтверджує неправомірність позиції податкового органу.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначив, що підприємство за вказаною у декларації адресою відсутнє, про що складено акт від 06.04.2009 року, а тому оскаржуване рішення є правомірним. Крім того, зазначає, що у декларації не зазначено повної назви підприємства, що суперечить чинному законодавству.
У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ підтримав доводи, наведені у запереченнях, просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити. При цьому судом враховано наступне.
Повідомленням Луцької ОДПІ № 7611/10/15-115 від 12.05.2009 року ПП «Готика» повідомлено про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, поданої 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ. Як на підставу невизнання податковою звітністю зазначеної декларації, Луцька ОДПІ посилається на те, що вказана у декларації адреса – м. Луцьк, вул. Карбишева, 2/28 є невірною, так як за даною адресою підприємство не значить, про що складено Акт обстеження місця знаходження від 06.04.2009 року.
Відповідач вважає, що доказом підтвердження відсутності підприємства за місцезнаходженням є акт Луцької ОДПІ обстеження місця знаходження від 06.04.2009 року.
Відповідно до п. п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181-ІІІ) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Отже, податковий орган вправі не визнати як податкову звітність податкову декларацію у разі відсутності у ній обов’язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами та не скріплення печаткою платника податків.
Таким чином, посилання Луцькою ОДПІ в оскаржуваному повідомленні як на підставу невизнання поданої декларації податковою звітністю на відсутність підприємства за адресою місцезнаходження є таким, що суперечить п. п. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, а також Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 pоку № 166 (надалі – Порядок), оскільки така підстава у зазначених нормативних актах не передбачена, а передбачені законом вимоги по заповненню податкової звітності ПП «Готика» виконано.
Посилання відповідача на відсутність позивача за адресою місцезнаходження до уваги судом не приймається з огляду на таке.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (Закон № 755-IV) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи виступають від її імені.
Частиною 1 статті 19 Закону № 755-IV передбачено: якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.03.2009 року стверджується, що станом на 23.03.2009 року місцезнаходженням позивача є вул. Карбишева, будинок 2, кабінет 28, м. Луцьк, Волинська область.
Така ж адреса зазначена й у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.05.2009 року.
Отже, позивачем у податковій звітності, що надсилалась в Луцьку ОДПІ, зазначалась адреса місцезнаходження, яка підтверджується відомостями, наданими, в тому числі, держреєстратором Луцького міськвиконкому.
Луцькою ОДПІ не доведено належними та допустимими доказами відсутність позивача за місцезнаходженням. Відтак невизнання податковим органом поданої декларації з додатками податковою звітністю з підстав відсутності підприємства за місцезнаходженням є неправомірним, а тому повідомлення Луцької ОДПІ № 7611/10/15-115 від 12.05.2009 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте всупереч норм чинного законодавства.
Оскільки податковий орган не визнає подану ПП «Готика» звітність податковою звітністю та з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Луцьку ОДПІ визнати і прийняти як податкову звітність Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, подану 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ.
Посилання представника відповідача у запереченні на позовну заву на те, що в заголовній частині декларації позивач вказав скорочену назву підприємства, судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Згідно п. п. 1.1-1.3 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 9 червня 2004 року № 65 (надалі – Вимог), юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування. Назва юридичної особи не може містити посилання на організаційно-правову форму.
Відповідно до п.2.4 Вимог назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.
Отже, законодавець відрізняє поняття найменування та назви підприємства. Таким чином повна назва підприємства позивача є «Готика», а Приватне підприємство (ПП) – це його організаційно-правова форма. Крім того, ПП є загальноприйнятим скороченням організаційно-правової форми Приватного підприємства, таким як ВАТ – Відкрите акціонерне товариство, ТзОВ – Товариство з обмеженою відповідальністю тощо, що, на думку суду, спростовує доводи представника податкового органу про невірне зазначення у декларації повної назви підприємства.
Крім того, судом враховано, що підставою невизнання податкової звітності, наведеної в оскаржуваному повідомленні, є лише відсутність підприємства за місцезнаходженням, щодо невірного зазначення назви підприємства у повідомленні не вказано.Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції, оформлене повідомленням № 7611/10/15-115 від 12.05.2009 року про невизнання як податкової звітності Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, поданої 30.04.2009 року в Луцьку ОДПІ.
Зобов’язати Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію прийняти та визнати як податкову звітність Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року з додатком, подану ПП «Готика» в Луцьку ОДПІ 30.04.2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 2 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко