Cправа № 2-а-5172/08/0770
Ряд стат. звіту № 2.31.2
Код - 04
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання –Гошовській К.Г.
за участю: представники сторін в судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про поновлення строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 8 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова в повному обсязі складена 16 жовтня 2009 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася позивач –ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді (далі –відповідач), яким просить поновити строк звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006 - 2007 роки у сумі 2733,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (далі - Закон 2195) належить до соціальної категорії "дитина війни", та згідно ст. 6 Закону 2195 з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках така допомога не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено норми Закону 2195, а відтак просить зобов’язати відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733,30 грн. Просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, та про порушення таких прав стало відомо з моменту висвітлення даного питання в засобах масової інформації, в зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України зазначеного рішення.
В судове засідання позивач не з'явилася, в позовній заяві просить адміністративну справу розглянути без її участі.
Відповідач письмові заперечення проти позову з належними доказами не подав (в тому числі про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду), свого представника в судове засідання не направив, не повідомив суд про причини неприбуття, хоча належним чином був повідомлений судом про відкриття провадження в адміністративній справ, про дату, час і місце розгляду даної справи. Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та згідно ч.4 ст.128 КАС України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивач є "дитиною війни" в розумінні ст. 1 Закону 2195. Відповідно до ст. 6 Закону 2195 позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону 2195 було зупинено. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон 1058), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, враховуючи той факт, що Закон 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) , суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону 1058 для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом 2195, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону 1058.
Відповідно до ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначена норма Кодексу зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України аналогію закону, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду і перерахунок пенсії позивача слід провести з 9 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 (до кінця бюджетного року).
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону 1058 рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді, та суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про поновлення строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни - задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною.
3. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (Закарпатська область, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривна сімдесят копійок).
6. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С. І. Рейті