Ухвала

29 листопада 2017 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ЄвтушенкоО.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 2 квітня

2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 вересня

2013 року,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором;

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору,

встановив:

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звʼязку із цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від

18 березня 2004 року.

У квітні 2012 року ПАТ «КБ«Надра» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4. до ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору задоволено.

Розірвано кредитний договір від 13 лютого 2008 року

№ ОД07/02/2008/840-К/329, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 з 30 вересня 2008 року та застосовано наслідки розірвання договору у вигляді визначення суми боргу, що підлягає поверненню ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» в розмірі 17 428,06 дол. США, що еквівалентно 139 302 грн 48 коп.

Скасовано забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля марки Mazda CX 7, 2007 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, накладений ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08 травня 2012 року.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2013 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму боргу по кредитному договору від

13 лютого 2008 року № ОД07/02/2008/840-К/329 станом на 26 грудня

2011 року в розмірі 39 611,74 дол. США, що еквівалентно 316 470 грн 07 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 2 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2013 року із пропуском строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження,

ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 посилався на те, що суди направляли повістки не за його адресою, хоча заявник повідомляв суду першої інстанції правильну адресу свого місця проживання. Крім того, вказував на те, що апеляційний суд взагалі не повідомив його про час та місце розгляду апеляційної скарги ПАТ «КБ «Надра» та розглянув справу за відсутності доказів належного його повідомлення.

Зазначав про те, що копії оскаржуваних судових рішень йому не було направлено. Разом з тим, 20 вересня 2017 року його представник - ОСОБА_3 ознайомився із матеріалами справи в суді першої інстанції, а 27 вересня

2017 року отримав копії судових рішень, однак будь-яких доказів недотримання судами вимог, встановлених ст. 222 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення копії судового рішення, заявник не надав, тому наведені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не можна вважати поважними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року визнано причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені у заяві ОСОБА_2, поданій представником - ОСОБА_3, про поновлення строку на касаційне оскарження, неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня

2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 вересня

2013 року залишено без руху для виконання вимог ухвали протягом тридцяти днів з дня її отримання.

У листопаді 2017 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про понволення строку на касаційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від

10 вересня 2013 року.

У поданій заяві, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не був присутній в судових засіданнях під час ухвалення оскаржуваних рішень, копії цих рішень він не отримував, судами вони йому не направлялися. Пізніше у вересні 2017 року він випадково дізнався про примусове виконання рішення апеляційного суду, звернувся до адвоката

14 вересня 2017 року уклав відповідний договір про надання йому з цього приводу правової допомоги, та лише 20 вересня 2017 року його представник - ОСОБА_3 ознайомився із матеріалами справи в суді першої інстанції, і тільки 27 вересня 2017 року отримав копії судових рішень.

Однак вказані причини пропуску строку судом не можуть бути визнаі поважними з огляду на наступне.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від з квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

З наданих первісних пояснень причини пропуску строку на касаційне оскарження вбачається, що як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 посилався на те, що суди направляли повістки не за його адресою, хоча заявник повідомляв суду першої інстанції правильну адресу свого місця проживання, які ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року визнано неповажними.

Разом з тим, з наданої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, яка надійшла на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року, вбачається, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_2 не був присутній в судових засіданнях під час ухвалення оскаржуваних рішень, копії цих рішень він не отримував, судами вони йому не направлялися. Пізніше у вересні 2017 року він випадково дізнався про примусове виконання рішення апеляційного суду, звернувся до адвоката 14 вересня 2017 року.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_2 був обізнаний про те, що на розгляді в Іллічівському міському суді Одеської області та апеляційному суді Одеської області перебуває вищезазначена цивільна справа, оскільки, як вказує останній, він повідомляв суд першої інстанції правильну адресу свого місця проживання.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, скаржником не надано доказів про те, що ОСОБА_2 вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження протягом 4 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 2 квітня

2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 вересня

2013 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, відмовити.

Ухвала оскарження не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ О.І.Євтушенко