а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-4176/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
При секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
За участю представників:
позивача: Томчук А.В.
відповідача: Ковальчук О. М.
3-тя особа: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області
до: Підпозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3
про: визнання дій протиправними
Обставини справи:
28 вересня 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової адміністрації у Вінницькій області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи –ОСОБА_3 про визнання дій відповідача по винесенню постанов про відкриття виконавчих проваджень від 31.08.2009 року № ВП 14509079 та № ВП 14508473 протиправними.
Позов мотивовано тим, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 31 серпня 2009 року є незаконними, такими, що винесені в порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконавчі провадження відкриті за виконавчими документами, які не відповідають вимогам статті 19 згаданого Закону, а саме, в них відсутні такі обов’язкові реквізити, як індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача, а відтак, державним виконавцем мали б виноситись Постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень, протилежне призвело до порушення права ДПА України, як учасника виконавчого провадження.
Поданою 15 жовтня 2009 року заявою позивач змінив позовні вимоги та просить суд:
1) визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області по винесенню постанов про відкриття виконавчих проваджень від 31.08.2009 року ВП № 14509079 та ВП № 14508473 протиправними;
2) скасувати постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області по винесенню постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 14509079 та ВП № 14508473 від 31.08.2009 року.
Тобто, поданою заявою позивач фактично збільшив позовні вимоги.
Зважаючи на те, що в силу частини 1 статті 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, заява представника позивача про зміну позовних вимог приймається судом, оскільки такі дії не суперечать закону не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача 15 жовтня 2009 року позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, поряд з тим, в судовому засіданні представник, позов не визнала, вважаючи його безпідставним, оскільки відсутність у виконавчому документі лише ідентифікаційного номеру стягувача не може бути підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Окрім того, представник відповідача заявила, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду та наполягала на його застосуванні та в зв’язку з цим відмовити в задоволенні позову.
Третя особа –ОСОБА_3 заперечення відповідача та клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду підтримав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2009 року на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2009 року, якою вирішено скасувати наказ № 222-о від 16.07.2007 року про звільнення із служби в податковій міліції в запас Збройних Сил ОСОБА_3 та поновити його на час звільнення посаді, а також стягнути з ДПА у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 29022,3 грн. за час вимушеного прогулу, видано виконавчі листи, які третьою особою було направлено на виконання до органу державної виконавчої служби, що підтверджується заявами ОСОБА_3 від 26.08.2009 року (вх. №№ відповідача 2084/0315, 2085/0315 від 26.08.2009 року).
31 серпня 2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Ковальчук О.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14509079 та ВП №14508473 по виконанню згаданих вище виконавчих листів від 26 серпня 2009 року та надано строк на добровільне виконання до 07.09.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивачем отримано оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень –04 вересня 2009 року, що також підтверджується листом ДПА у Вінницькій області № 18725/8/10-013/2 від 11.09.2009 року про відкладення провадження виконавчих дій в зв’язку із отриманням постанов про відкриття виконавчих проваджень 04.09.2009 року (в п’ятницю) в той час як добровільне виконання рішення встановлено до 07.09.2009 року.
Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
В силу положень статті 1 даного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці) (частина друга статті 2 Закону України “Про виконавче провадження”).
Статті 5,6 Закону України “Про виконавче провадження” визначають, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, поряд з тим державний виконавець при здійснені виконавчих дій наділений великим об’ємом прав. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом. Водночас, стаття 7 Закону встановлює гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
Зокрема, державний виконавець має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію ( в тому рахунку, в разі необхідності - інформацію про ідентифікаційний номер стягувача чи боржника) та зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Виходячи із приписів пункту 3 частини 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ, серед інших, повинен містити відомості про “найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження ( для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності ( для фізичних осіб –платника податків ), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо”.
Згідно пункту 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009 року за № 74/5 (із змінами), постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише за формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону, які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 року в частині стягнення з ДПА у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 29022,3 грн. за час вимушеного прогулу (незважаючи на відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду стягувача), що підтверджується платіжним дорученням № 657 від 12 жовтня 2009 року .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відсутність у виконавчих листах ідентифікаційного коду (номеру) стягувача не може являтись підставою для скасування оскаржуваних постанов, відповідно не знайдено підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов, адже у згаданих виконавчих документах наявні інші відомості, які достатні для ідентифікації стягувача.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу вищенаведеного вбачається той висновок, що постанови про відкриття виконавчих проваджень від 31 серпня 2009 року не суперечать вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, а відтак не підлягають скасуванню.
Не може братись до уваги думка позивача, стосовно того, що державний виконавець за обставин вказаних в позові, мав би винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, адже це фактично позбавило б права стягувача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що в свою чергу, суперечило б принципу Конституції України щодо права громадянина ОСОБА_3 на працю.
В силу частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Інших доказів, які б підтвердили доводи позивача, щодо протиправності постанов про відкриття виконавчих проваджень від 31 серпня 2009 року - суду не надано.
Крім того, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законом України “Про виконавче провадження” передбачено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Крім того, частина 2 статті 181 КАС України встановлює 10-денний строк звернення до суду із позовною заявою, якщо учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Натомість, 28 вересня 2009 року позивач з посиланням на статтю 181 КАС України звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанов про відкриття виконавчих проваджень від 31 серпня 2009 року ВП № 14509079 та ВП № 14508473, а заявою від 15 жовтня 2009 року просив також, скасувати згадані вище постанови.
Представник позивача вважає, що строк звернення до адміністративного суду ДПА у Вінницькій області не пропущений, оскільки про існування помилок у виконавчих листах виданих 26.08.2009 року позивачу стало відомо 28.09.2009 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із порушенням 10-денного строку звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов позивачем датовано та подано суду - 28 вересня 2009 року, про що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій сторінці позовної заяви, тоді як позивач 04.09.2009 року отримав оскаржувані постанови, в яких, доречі, викладено зміст резолютивної частини судового рішення та, відповідно, зміст виконавчих листів. А тому суд вважає, що у позивача було достатньо часу для ознайомлення з виконавчими провадженнями, в тому рахунку дізнатись про зміст виконавчих листів. А відтак, твердження позивача про те, що йому стало відомо про виконавчий лист лише 28.09.2009 року (тобто за результатами ознайомлення з виконавчими провадженнями) не приймається до уваги, відповідно - не може вважатьсь поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи те, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і представник відповідача та третя особа наполягають на відмові в задоволенні позовних вимог з цієї підстави, та зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 99,100,158, 162, 163, 167, 181, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 29.10.09
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна