ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 р. Справа № 2а-18654/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Валюха В.М.,
при секретарі Польовій М.М.,
з участю прокурора Рибака А.І.,
представника позивача Драган Н.М.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Луцького району в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. 00 коп. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою № 00575 про застосування фінансових санкцій, винесеною 18.08.2008 року т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. Відповідач постанову про застосування фінансових санкцій № 00575 від 18.08.2008 року у встановленому законом порядку не оскаржив, штраф добровільно не сплатив. Прокурор Луцького району просить стягнути з відповідача на користь держави фінансову санкцію за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. 00 коп.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просять стягнути з відповідача на користь держави фінансову санкцію за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. 00 коп.
Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що 26.06.2008 року дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, був зупинений державними інспекторами, внаслідок чого було складено акт № 75078 від 26.06.2008 року. Вважає, що не допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не надавав послуг з перевезення пасажирів, транспортний засіб належить на праві власності його брату ОСОБА_3, вказаним автомобілем керував на підставі довіреності та використовував його виключно для власних потреб, у трудових відносинах із власником транспортного засобу не знаходиться. Крім того, постанову про застосування фінансових санкцій № 00575 від 18.08.2008 року не отримував. Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що 26.06.2008 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області складений акт № 75078 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: в транспортному засобі марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, облаштованому як легкове таксі, відсутня та не оформлена ліцензійна картка на транспортний засіб, відсутні таксометр, відмітки про проведення технічного огляду автомобіля механіком перед виїздом в рейс та лікаря про проходження водієм щоденного передрейсового медичного обстеження, відсутня ліцензія.
18.08.2008 року т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області виніс постанову № 00575 про застосування фінансових санкцій, згідно з якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп. Відповідач постанову про застосування фінансових санкцій № 00575 від 18.08.2008 року у встановленому порядку не одержав, не оскаржив, а фінансову санкцію у вигляді штрафу добровільно не сплатив. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копією акту № 75078 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.06.2008 року, копією постанови про застосування фінансових санкцій № 00575 від 18.08.2008 року.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року (з наступними змінами і доповненнями), за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів – перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відповідно до статті 29 цього ж Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб’єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Таким чином, суб’єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб’єкт господарювання, який на підставі відповідної ліцензії на договірних умовах надає послуги з перевезення пасажирів чи вантажів.
Судом встановлено, що відповідач 13.05.1999 року зареєстрований як фізична особа – підприємець Луцькою районною державною адміністрацією, що стверджується листом державного реєстратора від 23.09.2009 року № 104/1-04. Разом з тим, відповідач не має ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів, будь-яких послуг з перевезення пасажирів не надавав, на час проведення перевірки 26.06.2008 року на підставі довіреності керував транспортним засобом, який належить на праві власності іншій особі, з якою не перебував у трудових відносинах.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00575 від 18.08.2008 року про застосування фінансових санкцій до відповідача у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач не є суб’єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно із статтею 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Статтею 72 КАС України визначений вичерпний перелік підстав звільнення від доказування. Таким чином, суб’єкт владних повноважень, який звертається з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи фінансових санкцій, не звільняється від обов’язку доводити правомірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп., застосованої згідно постанови т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00575 від 18.08.2008 року, до задоволення не підлягають. При цьому, виходячи із загальних завдань адміністративного судочинства та правил доказування, адміністративний позов не підлягає до задоволення навіть не зважаючи на те, що постанова т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00575 від 18.08.2008 року про застосування фінансових санкцій не була у встановленому законом порядку скасована.
Крім того, згідно із пунктами 26 – 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб’єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій. Фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Судом також встановлено, що посадовими особами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області допущені порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які також є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, а саме: постанова т. в. о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області № 00575 про застосування фінансових санкцій до відповідача була винесена 18.08.2008 року, при цьому відповідач про дату розгляду справи про порушення не був належним чином повідомлений, а копія постанови № 00575 про застосування фінансових санкцій від 18.08.2008 року не була видана відповідачу у встановленому законом порядку.
З наведених вище підстав адміністративний позов до задоволення не підлягає.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову прокурора Луцького району в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700 грн. 00 коп. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 29 вересня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх